«Черешня» з міста меду

Гравці цієї команди дістаються до рідного стадіону в кращому випадку на старенькій «Таврії», мотоциклі «Ява» або велосипеді, у всіх інших — пішки. У літнє міжсезоння вони вирушають відпочивати за сімдесят кілометрів від міста — до Азовського моря та бачать себе по телевізору тільки у випусках місцевих новин.

Таких, як вони, в Україні десятки тисяч. Та не сумнівайтесь, в кожного з них своя унікальна історія. Їх звуть аматорами або непрофесіоналами. Але багато хто скаже вам, що аматорський футбол сьогодні зберігає первісну чистоту та романтику «гри мільйонів» і не уражений багатьма хворобами професіонального спорту. В аматорів теж є свої виїзні фанати, поєдинки принципових суперників, красиві голи та сенсаційні результати.

Ось так: на березі Молочної річки, у місті меду, жила-була команда під назвою «Черешня».

Травень 2011-го року. Запорізька «Арена-Славутич». Сьома хвилина матчу Кубка губернатора. За фол останньої надії з поля вилучається граючий тренер «Мелітопольської черешні» Юрій Рибальченко. Він притримав за футболку колишнього гравця мелітопольського «Олкома», а нині запорізької «Мотор-Січі», Дениса Бурсака. На думку Рибальченка, Денис впав занадто картинно, й на початку зустрічі можна було обійтися попередженням. Він «дякує» Бурсаку за те, що «дозволив» зіграти на цьому чудовому стадіоні сім хвилин, та відправляється у підтрибунне приміщення. Він і гадки не має, що саме це вилучення стане для його команди доленосним. Замість очікуваної приреченості гравці «Черешні» згуртуються та ще в першому таймі їх головний бомбардир Антон Логвиновський виведе мелітопольських футболістів вперед, а в другій половині зустрічі він же подвоїть рахунок. Останній цвях до домовини «Мотор-Січі» вколотить обвідним ударом «у дев’ятку» Богдан Босецький, а воротар «Черешні» Віталій Середа, за свої подвиги у рамці, отримає іменний годинник від губернатора, який зізнається, що в цій грі вболівав за мелітопольців. Капітан «червоно-білих» (кольори «Черешні») Олександр Капуста підніме над своєю головою Кубок губернатора, і це буде не остання велика перемога в новому сезоні для його команди. В дебютному для «Мелітопольської черешні» сезоні їм достроково підкориться чемпіонат Запорізької області, кубок міста та першість Мелітополя з міні-футболу.

За півроку до цього, зимою 2010-го, одну з найвідвідуваніших команд нижчих ліг України, що регулярно збирала на трибунах від двох з половиною до п’яти тисяч уболівальників, мелітопольський «Олком», який виступав у другому дивізіоні чемпіонату нашої держави, практично припинив існування. Дехто з гравців «Олкома» вирушив на пошуки кращої долі до інших клубів, а дехто залишився у рідному місті. Ті, що залишилися, й склали кістяк новоствореної команди «Мелітопольська черешня», що отримала назву однойменної торгової марки її опікуна й засновника, нині виконуючого обов’язки міського голови Сергія Мінька. Першим змаганням, в якому взяла участь «Черешня», був міні-футбольний чемпіонат міста, який одночасно став й першим турніром, виграним «червоно-білими».

Початок свого другого сезону в чемпіонаті Запорізької області «Черешня» провела не надто вдало. Обласна першість історичного для нашого футболу 2012-го року тоді проходила в два етапи. У рік проведення Євро-2012 шістнадцять учасників чемпіонату були поділені на 2 дивізіони. Команди, що посіли місця з першого по четверте, виходили до так званої прем’єр-ліги області, з п’ятого по восьме — у вищу лігу. В першій частині чемпіонату «Черешня» зайняла п’яту сходинку турнірної таблиці і втратила можливість боротися за головні нагороди обласного чемпіонату. Після програшу головному конкурентові за четверте місце місток головного тренера залишив Володимир Бєлокопитов, а «червоно-білі» відправились до нижчого дивізіону. Їхній новий головний тренер Юрій Рибальченко зумів підняти бойовий дух своїх підопічних і мелітопольські футболісти, перемігши в тринадцяти з чотирнадцяти матчів, посіли першу сходинку у вищій лізі обласного чемпіонату, традиційно вигравши міні-футбольний чемпіонат міста та вдруге ставши володарем кубка Мелітополя.

Останні тури обласної першості сезону 2013-го року видалися для мелітопольців, мабуть, найдраматичнішими за всю, поки що невеличку, історію існування. Програвши в передостанньому турі запорізькому «Мотору» з рахунком 2:3, «Черешня», здавалося б, віддала чемпіонство «Вектору» з селища Богатирьово. Але хто знав, що в останній грі чемпіонату той же «Мотор» обіграє «Вектор» та омріяна перша сходинка п’єдесталу дістанеться команді з міста меду. «Мелітопольська черешня» теж не лишилася в боргу перед запоріжцями: забивши два сухих м’ячі у ворота роздольської «Таврії-Скіф», «червоно-білі» не тільки завоювали «золото» обласного чемпіонату, а й віддали цією перемогою в руки «Мотору» третю сходинку та бронзові нагороди, залишивши «скіфів» без медалей. Новина про програш «Вектору» надійшла до стану команди на останніх секундах матчу із «Таврією-Скіфом». А вже після фінального свистка гравці кинулися качати свого головного тренера. Затишний роздольський стадіон став свідком чужого тріумфу. Через рік радість переможців та сльози переможених віддзеркаляться з точністю до навпаки. Але про це — трішечки згодом. У сезоні 2013-го року «Мелітопольська черешня» виграла всі турніри, в яких брала участь. ЇЇ півзахисник Євген Ткачов став кращим гравцем чемпіонату Запорізької області серед аматорів. До тріумфу в обласному чемпіо­наті «червоно-білі» додали й перемоги у міських турнірах: чемпіонаті та кубку Мелітополя, міні-футбольній першості та Кубку, зас­нованому на честь колишнього президента «Олкома» Олега Олексенка.

Минулого сезону «Черешні» знов підкорилися всі вершини внутрішніх змагань, але вони стали слабкою втіхою для мелітопольських вболівальників, що вже звикли до гучних перемог своєї команди в обласній першості. 2014 року після болючої поразки у першому турі від «Вектора» з Богатирьово з рахунком 1:6 «Черешня» швидко оговталася та вже після першого кола йшла на чолі турнірної таблиці, але несподіваний програш у домашньому матчі суперникам з Токмака перекреслив сподівання мелітопольців на чемпіонство. А в передостанньому турі виїзна поразка від «Таврії-Скіфа» залишила команду взагалі без нагород та, натомість, принесла роздольській команді «золото» чемпіонату Запорізької області серед аматорів. Мелітопольці ж, у свою чергу, набравши однакову кількість очок із «Мотором» та «Вектором» за рахунок особистих зустрічей, були лише четвертими.

Але приємні спогади таки лишилися. Нападаючий «Черешні» Антон Логвиновський здобув приз кращого бомбардира обласної першості, а наприкінці 2014 року місто відвідали ветерани донецького «Шахтаря», щоби зіграти гру із «Мелітопольською черешнею», до складу якої були запрошені також ветерани мелітопольського футболу. Легенди українського футболу Геннадій Орбу, Михайло Старостяк, Сергій Попов, Геннадій Зубов та інші вийшли на газон місцевого стадіону «Спартак» ім. Олега Олексенка. Той матч не виявив переможця в основ­ний час, а у виконанні серії пенальті були сильніші гравці «Черешні». Приємно було відчувати в той день справжню футбольну атмосферу в місті. Тоді тільки й було розмов, що про цю гру, а повні трибуни стадіону та атмосфера свята нагадали місцевим уболівальникам ті часи, коли в місті існував професійний футбол. Мета про відрод­ження професійного клубу продовжує жити в серцях мелітопольців.

Петро Вєлков, виконавчий директор команди «Мелітопольська черешня»: «Звісно, в першу чергу хотілося б подякувати Сергію Анатолійовичу Міньку за те, що він продов­жує опікуватися нами і в Мелітополі, попри важкі для нашої країни часи, продовжує існувати футбольна команда, яка грає поки що на аматорському рівні. Але керівництво «Мелітопольської черешні», тренери, гравці та уболівальники не полишають надії на те, що в Мелітополі відродиться великий футбол. Наші гравці, що пройшли школу професійного футболу, такі, як Макаров, Яковенко чи Капуста, не можуть грати вічно. Й сьогодні ми потребуємо «свіжої крові». Але, на жаль, молодих футболістів у нашому місті, які б відповідали рівню навіть любительської команди, зовсім небагато. Та якось будемо виходити із цього становища. Ось всі кажуть: «Що це за команди такі із селищ — Роздол, Богатирьово?». «Та зачекайте!», — кажу я. За них грають професійні футболісти із Запоріжжя, які пройшли школу першої та другої ліг України, а в нас практично всі любителі, не враховуючи тих, кого можна перерахувати на пальцях, усі — вихованці місцевого футболу. Мелітопольщина багата на футбольні таланти. Згадайте Євгена Хачериді, гравця «Динамо» та національної збірної, Дмитра Юсова із запорізького «Металурга» та молодіжної збірної країни, Олега Бородая та Павла Мягкова з дуб­ля луганської «Зорі», Костянтина Дудченка з павлодарського «Іртиша», який цього року довго перебував серед кращих бомбардирів чемпіонату Казахстану, інших. Сьогодні ж нам у «Черешні» дуже не вистачає нових імен, але головне завдання в команди лишається незмінним — перемога в кожному матчі».

Тридцятип’ятирічний капітан «Мелітопольської черешні» Олександр Капуста виводитиме свою команду на поле й цього сезону. Сашко є своєрідним творцем «Клубу Олександра Капусти», адже саме йому, у бутність гравцем «Олкома», першому серед виконавців інших українських клубів удалося забити більше ста м’ячів у другій лізі українського чемпіонату. «Червоно-білі» вдало розпочали сезон, вп’яте вигравши міні-футбольну першість міста та завоювавши кубок цього турніру, який, за регламентом, навіч­но переходить у володіння тріумфаторів. Але місто із сторічною футбольною історією жадає великих перемог. Ще відвідують матчі ветерани славетного «Буревісника», який виступав у другій лізі чемпіонату колишнього Союзу, й нагадують футболістам, по-старечому, що треба битися на полі з першої до останньої секунди. Виконавчий директор команди Петро Вєлков колись грав за місцеві клуби, та потім продовжив кар’єру в запорізькому «Металурзі», працював тренером місцевого «Торпедо». Тренер «Черешні» Юрій Рибальченко теж грав у минулому за мелітопольське «Торпедо». Продовжують свої виступи за «Черешню» й колишні гравці «Олкома». «Мелітопольська черешня» вже почала підготовку до нового сезону на свіжому повітрі. У команді зараз присутні кілька нових імен, в основному — вихованці місцевих спортивних шкіл. Уже зовсім скоро початок сезону-2015. Ось-ось над футбольними полями Запорізької області, серед не занадто шумних та чисельних вболівальників, пролунає голос відданого фаната з Мелітополя, який не пропускає жодного виїзного матчу своєї команди. «Впере-е-е-д, Мелітополь! Впере-е-е-д, до бою! Твої фана-а-а-ти! Завжди з тобою!» — пронесеться над містами і селами гучний заклик відданого вболівальника — залізничника Олексія, який одного разу діставався гри на кінній бричці із сіном. І гравці «Черешні» кинуться в бій за право зватися найкращими футболістами своєї області.

Денис ДОРОФЄЄВ.