ДРУГА РІКА ДЛЯ АНГЕЛА

Перше, що спало на думку після оприлюднення інформації про призначення Ангела Червенкова, — яка логіка у цьому кроці? Болгарський фахівець попереднього разу, коли очолював кримчан, не виконав основне завдання — не зберіг команду у вищому дивізіоні. Не демонструвала команда й гру, яка би зачаровувала вболівальників. Судячи зі сторони, посередній ремісник, який нічим не кращий за вітчизняних. У нас не лінуються наголошувати, що футболіст-легіонер повинен бути на голову сильнішим за місцевого виконавця. То чому така вимога не стосується тренерських кадрів?!

Різні джерела повідомляють, що керівництво севастопольців шукало іноземного фахівця з іменем. Серед кандидатів, за деякими даними, були такі тренери, як швейцарець Чиріако Сфорца, який як футболіст відомий за виступами за «Баварію», а як тренер очолював «Люцерн» і «Грассхопперс». У інтерв’ю швейцарським ЗМІ Сфорца заявив, що контакти із «Севастополем» справді мали місце, але наразі він не хотів би працювати в Україні.

Ще одним кандидатом на вакантне після звільнення Геннадія Орбу місце був голландський фахівець Рікардо Моніз, останнім місцем роботи якого був угорський «Ференцварош», а до того він тренував австрійський «Зальцбург», німецький «Гамбург» і англійський «Тоттенхем». Серйозний послужний список — нічого не скажеш. Але до Севастополя голландець так і недоїхав.

Тим часом футболісти вже зібралися після відпустки й перебували, неначе в тумані. А з ними й уболівальники із журналістами, котрі ставили незручні запитання. Думаю, це прискорило процес призначення нового наставника «Севастополя», бо Червенкова не треба було наполегливо вмовляти, адже той був без роботи після того, як через фінансові труднощі залишив словацький «Татран», де перед ним працював Сергій Ковалець.

Очевидно, плата за працю Червенкова не буде занадто затратною, що має суттєве значення в нинішніх умовах, коли клуб офіційно, вустами президента Олександра Красильникова, оголосив, що взяв курс на соціалізацію бюджету, іншими словами, на першу команду скоротиться фінансування, а більше уваги приділятиметься інфраструктурі клубу, а також поколінню, що підростає.

Єдиним сплеском у кар’єрі Червенкова-тренера є той факт, що він із «Літексом» виграв чемпіонат Болгарії. Проте можна пригадати ситуації бодай з Юрієм Сьоміним, Олегом Блохіним або Мироном Маркевичем, яким не вдавалося по кілька разів увійти в одну й ту ж річку. Російський фахівець став чемпіоном Росії з «Локомотивом», київське «Динамо» з першої спроби зробив чемпіоном України, але, коли вдруге очолив динамівців, кияни зганьбилися в Лізі чемпіонів із ПСЖ, а на внутрішній арені — з «Шахтарем». Блохін із складної групи вивів збірну напряму на чемпіонат світу, де дістався 1/4 фіналу, а коли вдруге став на чолі нашої національної команди, провалив матчі на домашньому Євро. Мирон Маркевич свого часу зробив «Карпати» бронзовим призером, проте коли востаннє очолював львів’ян, результати команди залишали бажати кращого.

Звичайно, можна пригадати й зворотні приклади, приміром, Йожеф Сабо майже завжди, коли приходив на допомогу «Динамо», результати команди покращував (правда, під кінець каденцій наставала стагнація). Олег Таран ішов із «Кривбасу», коли здавалося, що криворіжці котяться просто в прірву, але за якийсь час повертався, й команда значно покращувалася. Віталій Кварцяний пробував себе в тому ж «Кривбасі», запорізькому «Металурзі», але тренера ніде не сприймали. Зате у «Волині» досвідчений фахівець почувається у своїй тарілці, тож, отримавши другий шанс, заряджає підопічних так, що вони потім виходять і перемагають «Шахтар».

Чи вдасться Червенкову проявити себе у Севастополі так, як Кварцяному в Луцьку — покаже час. Але точно можна сказати, що болгарину треба дуже постаратися, щоби стати своїм серед чужих.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.