— Для мене це була неприємна звістка, — сказав Ігор Дуляй. — У міжсезоння не бив байдики, самостійно тренувався, підтримуючи фізичні кондиції. Сподівався, що «Севастополь» не зникне із футбольної карти, а буде й далі радувати вболівальників. На превеликий жаль, очікування не виправдалися, бо клуб припинив існування.

— Наскільки нам відомо, «Севастополь» винний футболістам зарплатню за три останні місяці. Вам збираються повернути борг?

— Не люблю слово «винний». Узагалі, про гроші не хотілося би говорити — це питання не першочергове. Я за це не сильно переживаю. За чотири роки, що провів у «Севастополі», клуб дотримувався всіх умов контракту. Так, були нелегкі часи, коли накопичувалися деякі борги, але керівництво знаходило можливість залагодити ці проблеми. Маю надію, зараз буде так само. Почесний президент «Севастополя» Вадим Новинський — серйозна й відповідальна людина. Упевнений, клуб виконає перед футболістами взяті на себе зобов’язання. Із цим не повинно бути проблем.`

— А у вас надовго була угода з кримським клубом?

— Мій контракт із «Севастополем» літом добігав кінця. Але за останні роки ця команда стала для мене дуже близькою, тож я до останнього сподівався, що ми продовжимо співпрацю. У даний момент отримую статус вільного агента й буду займатися пошуками нового місця роботи.

— Чи є у вас варіанти продовження кар’єри?

— Поки не маю визначеності з майбутнім. Хотілося би й далі грати у футбол на високому рівні. Відчуваю у собі сили для цього, вважаю, ще не сказав останнього слова. Але зараз хочеться трохи перепочити, так би мовити, отямитися після всієї цієї ситуації із «Севастополем». У даний момент перебуваю на батьківщині, в Бєлграді разом із сім’єю, стараюся все добре обміркувати й ухвалити виважене рішення.

— У Севастополі створили новий клуб — СКЧФ. Звідти пропозиції не надходило?

— Такий варіант не розглядаю. Якщо чесно, взагалі нічого не знаю про цей новий клуб. Невідомо мені й те, який там підбирається колектив, де вони збираються грати й таке інше.

— У Сербії шукаєте якісь варіанти?

— Не шукаю нічого. Повторюся, хотілося би спочатку заспокоїтися, «освіжити» голову, адже була надія, що з кримчанами все буде гаразд. А що буде потім — побачимо. Головне, щоб усі ми були здоровими.

— Може, вже відвідують думки стати тренером чи футбольним функціонером?

— Усе можливо. Ще рік-два хотів би пограти у футбол. Якщо не буде варіантів, запишуся на тренерські курси. У Києві можна пройти відповідне навчання. Такі думки вже давно маю. За плечима в мене багатий досвід футболіста. До того ж, пощастило попрацювати із серйозними наставниками.

— Останнім часом нічого не чути про вашого старого знайомого Маріуша Левандовскі. Вам відомо, куди його закинула доля?

— Не можу сказати нічого конкретного із цього приводу. Думаю, якщо Маріуш захоче, сам нагадає про себе.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.