Ігор КРИВЕНКО: «Треба сподіватися на позитив»

«Маккабі» — «Динамо». Упевнений у перемозі наших. Навіть наважуся спрогнозувати результат — 3:1 на нашу користь. У контексті цього матчу маю цілком оптимістичні очікування. Чому? Спробую пояснити. По-перше, футбольна Україна не зов-
сім правильно проінтерпретувала стартовий поєдинок динамівців у Лізі чемпіонів: «Порту» — дуже сильна команда з дуже сильними виконавцями. Приміром, Абубакар, який нам двічі забив, іще торік відзначався у воротах «Шахтаря», борючись за місце в основі з Мартінсом; улітку останнього продали, тому сьогодні темношкірий форвард — безальтернативно основ­ний у «драконів». Веду до того, що чиїсь розчарування з приводу нічиєї — безпідставні. Ось порівняймо кількість легенд у літописі «Динамо» та «Порту». Припустімо, тренери: кияни мають Маслова й Лобановського, натомість португальці — Жорже, Моуриньо, Віллаша-Боаша… Майже така ж ситуація щодо футболістів. Отже, це насправді великий клуб, якого наші зовсім не були зобов’язані долати, як декому здалося. Із другого боку, маємо «Маккабі», де значимих легенд (маю на увазі європейського рівня) немає й ніколи не було. Я бачив гру ізраїльтян із «Челсі»: вони вийшли перелякані, мов діти. Там кожен удар лондонців залітав у ціль. Про що це каже? Про те, що команда не готова виступати в найголовнішому турнірі Європи. Не були готові ізраїльтяни до «Челсі», не будуть такими й у матчі з «Динамо». Багатьом не подобається нинішній стиль, який практикує Ребров. Стиль цей називають «тягомотиною». Сіль справи в тому, що це — справжній стиль, який дає результат. То така тактика: довгим утримуванням м’яча виснажити суперника, знайти в нього слабкі місця, вільні зони, відтак скористатись усім цим. І ще зверніть увагу, що динамівці мало пропускають, що також є наслідком обраної ігрової манери. Скажу банальну річ: будь-яка тактична модель має право на існування, якщо забезпечує результат. Обрана Ребровим схема дії вже стала корисною команді у внутрішніх турнірах, а на міжнародному рівні, зокрема в Лізі чемпіонів, шлях киян тільки розпочинається, тут вони нічого не втратили. Іще одне: не роздмухуйте ситуацію про нібито погану форму Ярмоленка — функціональний рівень футболіста має специфічну властивість зникати й з’являтися, причому й одне, й інше відбувається впродовж місяця.

«Шахтар» — ПСЖ. Складно прог­нозувати результат цієї зустрічі… «Шахтар» має потужність, щоби кинути виклик парижанам. Опріч цього, на користь наших зіграє факт домашнього стадіону: «Арена Львів» у єврокубках переживає за донеччан не гірше, ніж «Донбас-Арена». Переконаний: віце-чемпіон України точно дасть бій переможцеві французької першості. Інша справа, що під рукою Блана сильніші виконавці, ніж під орудою Луческу. Підозрюю, саме цей фактор — кадрова потужність — стане вирішальним. Погоджу-
юся з думкою, що Містер не вміє грати від оборони, тому в зустрічах із колективами вищого класу його підо­пічні часто «розсипаються». Проте інколи трапляються приємні винятки, котрі свідчать про зворотне. Приміром, весняна зустріч із «Баварією», маю на увазі оті 0:0. Такий результат був би сприятливий із ПСЖ. Утім, щиро кажучи, все ж відчуваю, що на якусь дещицю парижани візьмуть гору. Тією дещицею стане ліпший склад… Хоча, попри все, треба сподіватися на позитив.

«Русенборг» — «Дніпро». У норвезького гранда своєрідна доля. У 1990-х це була шанована в Європі команда, котра часом гриміла в Лізі чемпіонів, якось навіть вийшовши до чвертьфіналу. Потім у них настало затишшя, котре тривало майже півтори декади. Був навіть сезон, коли тронхеймці не вийшли в єврокубки, бо в домашній першості боролися за виживання. Кілька років тому клуб переродився, сьогодні поступово виходячи на рівень, досягнутий свого часу легендарним тренером Еґґеном. Мав змогу бачити (щоправда, фрагментарно) зустріч «чорно-білих» у першому турі Ліги Європи із «Сент-Етьєном», де вони на виїзді зіграли внічию — 2:2. Зробив для себе висновок, що це дуже сильний опонент. А зваживши на факт виїзду, гадаю, наші досягнуть максимум мирової. Мій прогноз — 1:1. Сьогодні «Дніпро» багато критикують, насамперед за нецікаву, натужну манеру гри. На те є причина: попрощалися з групою лідерів, особливо відчутна втрата трьох «К» — Коноплянки, Калинича, Канкави. Маркевич зробив велику справу, «дотиснувши» керівництво, щоби те придбало йому необхідне попов­нення. Воно виявилося великим за кількістю, тож сьогодні, як на мене, ключова проблема дніпрян — необхідність влити нових футболістів у команду. Це процес довготривалий, однак результат потрібен уже сьогодні. Гадаю, в найближчих матчах — і вдома, й у Європі — чітко буде вид­но, наскільки успішно просувається процес адаптації придбаних гравців. Хоча, звісно, замінити свого 10-го номера, котрий нині виступає в Іспанії, навряд чи реально. Із другого боку, «Дніпро» просто зобов’язаний підтримувати своє реноме фіналіста турніру, за який він знову змагається. Тому я не погоджуюсь із песимістичними прогнозами деяких фахівців, які не вірять у перспективу наших. Справді, група в них… не стільки сильна, скільки рівна. Однак із неї цілком реально вийти. На мою думку, тут повториться торішній сценарій, коли все вирішилося в останньому турі.

Петро УДОВЕНКО.