Майже десять команд були одного рівня

— У нинішньому розіграші другої ліги майже десять команд були одного рівня, які упродовж усієї першості трималися в щільній групі. Хтось із них був кращий, хтось гірший, хтось до четвірки входив, хтось з неї випадав, але загальна картина була такою, що практично усі ці десять клубів тримали зону першої ліги в полі зору. Це говорить про хорошу конкуренцію та рівність чемпіонату.

Із-поміж усіх команд хотілося відзначити переможця — «Гірник-Спорт». Ігорю Жабченку впродовж сезону вдалося втримати команду на хорошому рівні, без провалів, плюс, йому вдалося якісно укріпити колектив висококваліфікованими футболістами. Значний внесок в успіх комсомольців зробив їхній форвард Ігор Кирієнко. Дуже важливим елементом в побудовах Ігоря Жабченка виявився цей гравець, котрий забивав багато вирішальних м’ячів. Загалом, можу сказати, що в Україні небагато забивних форвардів, і в цьому плані «Гірнику-Спорту» поталанило. Також важливим фактором успішних виступів «біло-чорно-червоних» вважаю стабільність як у грі, так і в результатах. Усе ж таки вдалося Ігорю Валентиновичу протримати команду в напрузі, в тонусі, тож вважаю чемпіонство комсомольців цілком заслуженим. Хоча той же Дніпродзержинськ склав «гірникам» гідну конкуренцію, й, наприклад, за рівнем зарплат значно випереджав колектив Жабченка. Тому така звитяга для «Гірника-Спорту» є удвічі ціннішою.

Що стосується інших двох клубів, що пробилися до першої ліги, то «Тернопіль» виокремлювався своїм характером та задерикуватістю. Недоліки в технічному компоненті вони сповна компенсували настирністю та шаленим настроєм на кожний поєдинок. «Міщанам» вдалося брати очки не тільки на своєму полі, але й показувати хорошу гру на виїзді. За рахунок цього вони з лідируючої групи практично не випадали.

Серед цієї четвірки, як на мене, «Гірник» є найслабкішою командою. Не було в них стабільності, настирності, однак змогли перетерпіти і взяти своє. Вдалося криворіжцям у потрібний момент увімкнутися, таким чином, виграти конкуренцію у своїх суперників.

Прикро, звісно, що таке місто, як Черкаси, знову гратиме в другій лізі. Якщо ця команда змогла набрати необхідний очковий запас у першому колі, гадаю, у другому вони б цю перевагу втримали й підвищилися у класі. Проте тут є й свої нюанси, пов’язані, насамперед, з матеріальним становищем, яке в той час залишало бажати кращого. Коли футболісти ходили до ломбарду закладати ювелірні вироби та мобільні телефони, певна річ, футбол за такої ситуації відходить на другий план. На жаль, не змогла команда зачепитися за четвірку і в другому колі, втративши багато очок із середняками чемпіонату. Хоча після зимової перерви фінансовий клімат у клубі значно покращився.

На цьому тлі якісно виокремлюється «Кристал», гравці якого виступали фактично на одному ентузіазмі. Молоді хлопці билися, старалися, проте для вирішення серйозних завдань потрібне й відповідне фінансування, й відповідні виконавці. Окрім того, команда Сергія Шевцова постійно переживала кадрові пертурбації, які так чи інакше позначалися на якості гри та результаті. Бажання футболістів проявити, зарекомендувати себе нерідко дозволяло їм брати гору над опонентами.