Мирослав СТУПАР: «Арановський — лідер за кількістю помилок»
192 
Основна причина помилок — слабка психологічна стійкість арбітрів
— У 113 матчах осінньої частини сезону (97 поєдинків чемпіонату, один — «Чорноморець» — «Металіст» не відбувся, та 16 матчів 1/8 Кубка країни) арбітри припустилися 31 результативної помилки, — відзначив Мирослав Ступар. — По-перше, в 21 випадку помилки пов’язані з призначенням або не призначенням 11-метрових ударів. Тобто наші судді не завжди правильно трактували єдиноборства у штрафному майданчику. По-друге, багато помилялися асистенти, котрі неправильно визначали положення поза грою. По-третє, було чимало м’ячів, забитих із порушенням атакувальною стороною, коли пропускали поштовхи чи інший фол. По-четверте, вистачало дисциплінарних санкцій, які впливали на хід і характер гри.
Які причини цих помилок? Основна — це слабка психологічна стійкість арбітрів, тобто не завжди вони наважуються на сміливі рішення, особливо це стосується ситуацій, коли завершується матч. Іще одна причина — втрата концентрації чи невміння швидко переключати увагу з обсягу на дрібні деталі. Також має місце неправильний вибір позиції. Можливо, позначається не краща фізична підготовка, хоча більшість наших арбітрів непогано підготовлені, та нерідко трапляються моменти, коли не встигають за розвитком подій, втрачають позицію, не перебувають на довгій діагоналі, тож таким чином неправильно визначають ті чи інші порушення. Часто-густо залишає бажати кращого командна робота. Проблема в тому, що асистенти не завжди наважуються допомагати арбітру в моментах із 11-метровими чи грою рукою. Уважаю, неприпустимо, коли асистент бачить фол, але вирішує промовчати, думаючи: а навіщо це робити, моя ж хата скраю, я нічого не знаю, нехай сам віддувається. Така командна робота не пасує суддям. Повинна бути психологічна сумісність арбітра з асистентами. Також було багато моментів, коли асистенти зривали небезпечні виходи сам на сам із голкіпером, із зарахуванням і незарахуванням м’ячів. Проте чомусь у Наталі Рачинської таких проб-
лем немає. Чому чоловіки так не можуть? Мабуть, питання в неправильному відборі з боку суддівського комітету, який, виникає підозра, не надає цьому великого значення.
Дисциплінарна санкція — це як крайній захід
На чемпіонаті світу в Бразилії арбітри показали свій рівень, уміння керувати грою, й застосовували картки лише у виняткових моментах. Дисциплінарна санкція — це як крайній захід, коли далі вже не можна. Натомість, у кожного нашого арбітра є із цим проблеми. Мабуть, лише тримають у голові, як дотриматися рекомендацій Колліни, який, судячи з усього, наказав їм карати, а він уже захистить. І що ми з того маємо? Дуже часті апеляції з боку футболістів і тренерів, незадоволених рішеннями щодо дисциплінарних санкцій, і вони в більшості випадків мають слушність. Але не може ж арбітр відмінити своє рішення. Це найслабкіша ланка, адже судді не повинні ліворуч і праворуч розкидатися картками. Власне, це не прикрашає наше суддівство, яке відзначається завеликим формалізмом. Так, ніхто не застрахований від помилок, які бувають навіть на найвищому рівні, але в будь-якому випадку треба відчувати дух гри й прагнути до єдиної інтерпретації рішень. Якщо не працювати у цьому напрямку, то помилки нікуди не дінуться. Для визначення психологічної стійкості є тести, вправи, які допомагають покращувати цю якість. Розумію, в Колліни багато справ, і він рідко буває в Україні, але треба знати своїх арбітрів, їхню ментальність. Із нашими арбітрами так не можна: якщо припустився помилки, повинен зазнати покарання. Має бути відповідальність за скоєне. А в нас майже ніхто не був покараний, лише один Сергій Скрипак, який у першому турі помилився з 11-метровим і пропустив п’ять наступних турів. Усе! Із фізичної підготовки в Комітеті арбітрів працює спеціальний викладач, займаються теорією, але якщо не працювати з людьми в плані психології, ні про які позитивні зрушення не варто вести мову. А можливо, на когось із суддів узагалі не можна покладатися?
Хотів би також привернути увагу до проблем із симуляцією. Наші арбітри часто не розбираються у цьому. Наприклад, у матчі «Олімпік» — «Карпати» мали місце три моменти з пенальті, й арбітр помилився, коли треба було, а коли й ні вказувати на «позначку». Ці моменти дуже розповсюджені в нашому чемпіонаті, інколи арбітри правильно роблять за таке попередження, але й помилок вистачає.
Швецов підтримав свій імідж, хоча він у нього був утрачений
Якщо конкретно, за підсумками першої частини сезону можна відзначити п’ятьох арбітрів. Це — Віктор Швецов, який відсудив найбільшу кількість матчів. Спочатку сезону в нього було нормальне завантаження, через матч, а оскільки завершував кар’єру, то в останніх трьох турах працював незмінно. У принципі, вісім із дев’яти матчів Швецов відпрацював на належному рівні, лише в одному («Зоря» — «Дніпро») помилився з непризначенням 11-метрового, але, загалом, успішно впорався з обов’язками й підтримав свій імідж, хоча він у нього був утрачений. До слова, ФІФА відмінила віковий ценз. Не знаю, чи в Україні так зроблять. Сергій Березка й Юрій Вакс відсудили по сім матчів — шість у чемпіонаті й один у Кубку — без особливих зауважень. Сім матчів у активі Ярослава Козика, хоч останній — «Олімпік» — «Ворскла» — йому не вдався, адже призначив незрозумілий вільний удар, після якого полтавці забили м’яч. Зате інші поєдинки провів достатньо впевнено. Непогано впорався зі своїми обов’язками Юрій Можаровський, який відсудив шість матчів. Єдине — гра «Динамо» з «Шахтарем», коли перебрав із дисциплінарними санкціями.
Одним із наших провідних арбітрів уважаю Анатолія Жабченка. Щоправда, матч другого туру «Металіст» — «Динамо» він провів, м’яко кажучи, не найкращим чином. Причому, під час цієї гри отримав серйозну травму. Це було на початку серпня, а призначення на другий матч Жабченко отримав уже в листопаді. І кінець, чотири тури поспіль, відпрацював на гідному рівні. Нехай продовжує в тому ж дусі, це арбітр, який уміє аналізувати свої промахи й робить правильні висновки. Недарма він — арбітр ФІФА.
А ось іще один наш арбітр ФІФА Євген Арановський виявився лідером за кількістю помилок. Він відсудив шість матчів — чотири у чемпіонаті й два в Кубку, й у чотирьох випадках примудрився не розібратися у ситуаціях із призначенням 11-метрового удару. Це для рефері, якого П’єрлуїджі Колліна лобіює, дуже великий мінус. На превеликий жаль. Хоча у цілому Арановський уміє судити, але ось має проблеми згаданого характеру.
Раніше Кутаков був за приклад
Ми згадували про матч, що не відбувся, а був іще й такий, який не завершився — це «Волинь» — «Металіст». Раніше Дмитро Кутаков був за приклад арбітра, котрий демонструє неабияку стабільність. Йому довіряли принципові матчі, але гру в Луцьку він провалив, припускався нехарактерних для нього помилок. Він не призначив неправомірний 11-метровий чи зарахував неправильний м’яч. Ні, нічого такого не було, до забитих м’ячів і пенальті немає запитань, але своїми діями Кутаков спонукав і тренерський штаб, і футболістів, і вболівальників лучан до агресивних дій. Досі немає рішення по цьому матчу, мабуть, дисциплінарні органи не хочуть псувати собі й іншим новорічний настрій, а щодо Кутакова, не знаю, чому подібне з ним сталося. Розумію, що ні фанати, ні Кварцяний неправі, але це ж не на рівному місці виникло.
Зазначу, що цього сезону різко здав Анатолій Абдула. Не тому, що він не вміє судити. Це якраз він робить нормально, але став губитися в моментах у штрафному. У Абдули було два провальних матчі: «Говерла» — «Ворскла» й «Олімпік» — «Карпати». У першому випадку два моменти, пов’язані з 11-метровими, в другому — аж три. Фізично він підготовлений прекрасно, в усіх тих епізодах він був поруч, але ухвалював неправильні рішення. Мабуть, є проблеми з концентрацією уваги, психологією.
Перспективні? Чи не єдиний — Труханов
Які в нас є перспективні арбітри? Чи не єдиний — це Костянтин Труханов. Але в його матчах часто трапляються нещасливі випадки, які він просто не бачить. Не тому, що обрав невигідну позицію, а через скупчення гравців пропускав гру рукою та інші порушення. Він буде судити, в нього є характер, розуміє гру. А це дуже важливо, бо багато наших арбітрів од цього далекі. Уважають, що футбол — для них. Ні! Вони — для футболу, й повинні не заважати самій грі, цьому святу й ухвалювати тільки рішення, вкрай обов’язкові в тій чи іншій ситуації. Тоді суддів будуть розуміти й гравці, й тренери, й уболівальники.
Старається підтвердити свою перспективу Віталій Романов, але йому бракує стабільності. Також йому треба ще працювати в плані взаємовідносин із своїми асистентами, й підходити до справи більш творчо, а не формально. Усім іншим треба ще працювати й працювати. Це стосується й Олександра Білокура, який провів усього два матчі, й Олександра Іванова, й Івана Бондара, інших. Вони всі судять із помилками. Можливо, це — брак досвіду чи не розуміють футбол, бо самі не грали. Як би ми не хотіли, але людина, яка виступала на певному рівні, розуміє дух гри, характер єдиноборств, і це — візитівка хороших арбітрів.
Сергій ТАЛИМОНЧИК.