Насамперед — Хомченовський та Дедечко

Сергій КОВАЛЕЦЬ, головний тренер молодіжної збірної України.

КОМАНДА-ВІДКРИТТЯ

Наразі всі відзначають той факт, що у чемпіонаті справді з’явилася інтрига, немає яскраво вираженого лідера, такого, яким був «Шахтар» минулоріч. Команди із середини та низин турнірної таблиці в матчах із фаворитами демонструють безкомпромісний і самовідданий футбол. Серед тих, хто, так би мовити, вистрілив у першому колі, хотів би відзначити «Ворсклу» та «Чорноморець». Полтавці на хорошому рівні провели перше півріччя, відверто кажучи, своєю грою приємно здивували. У них не було суттєвих провалів, команда намагається на рівних грати з визнаними лідерами, не цурається діяти й першим номером. Для одеситів ці півроку, як на мене, взагалі показові. Адже підопічні Григорчука витримали єврокубковий темп, при цьому не забуваючи справно набирати очки у чемпіонаті. Для кожного ФК головне — стабільність, а її за 15 турів я не побачив у жодному клубі. Тому когось одного виокремити тяжко, однак ті колективи, які згадав вище, найбільше претендують на звання «команди-відкриття».

ГРАВЕЦЬ-ВІДКРИТТЯ

У цій номінації хотів би відзначити тих футболістів, котрі за ці півроку досягли суттєвого прогресу й були викликані до лав національної збірної — це, насамперед, Хомченовський та Дедечко. Ці виконавці справді зробили великий крок уперед, удало виступають у своїх клубах, часто забивають, є справжніми лідерами. Приємно також спостерігати за грою Міщенка, Федорчука та Болбата. Щодо останнього, то Сергій, не зважаючи на те, що тільки цього сезону дебютував у прем’єр–лізі, залишає приємне враження. Нападник донецького «Металурга» й у своєму клубі, й у молодіжній збірній демонструє швидкісний і технічний футбол. На прикладі Болбата можу сказати, що потрібно все ж більше довіряти нашій молоді, яка здатна прогресувати й грати не гірше за легіонерів. Але це тільки аванс на майбутнє, відтак хочеться побажати йому стабільності, як і всім молодим гравцям.

КОМАНДА-РОЗЧАРУВАННЯ

Знаєте, нинішня першість настільки рівна й непередбачувана, що про команду-розчарування можна буде говорити тільки після закінчення чемпіонату. Та конкуренція, яка наразі присутня в УПЛ, не може дати нам точної відповіді на це запитання. Усі команди виступають по-своєму непогано. Навіть невдачі столичного «Динамо», «Шахтаря» чи «Дніпра» не можна пов’язувати з тим, що вони розчаровують. Їхня втрата очок — це результат зрослої конкуренції у чемпіонаті. Усі команди борються, набирають залікові пункти, і, що найголовніше, грають із натхненням, без байдужості. Навіть київський «Арсенал», який перебуває в підвішеному стані, все одно намагається зберегти обличчя та честь.

Тому я не бачу команд, які відверто розчарували в першому колі.

ГРАВЕЦЬ-РОЗЧАРУВАННЯ

Тут я також не бачу тих, хто неприємно здивував. За основу потрібно брати результат. Зрозуміло, що кожен тренер хоче перемагати в поєдинках Ліги чемпіонів, Ліги Євпропи чи у вітчизняній першості. Тому клубні тренери ретельніше аналізують дії того чи іншого гравця, його ККД, техніко-тактичні дії тощо. Я, у свою чергу, розглядаю футболістів із професійної точки зору, відтак назвати виконавця, який відверто зіграв нижче своїх можливостей, не можу.

СКАНДАЛ

Найбільше галасу в першому колі здіймалося навколо двох колективів — «Дніпра» та «Металіста». По-перше, варто згадати поєдинок між ними в 12 турі, коли на «Дніп­ро-Арені» погасло світло. Певна річ, подія неприємна, однак подіб­ні казуси трапляються не тільки в нас, а й в усьому світі. Од такого форс-мажору ніхто не застрахований. Дуже прикро, що такий поєдинок не був дограний, адже він проходив у великому емоційному тонусі, напруження відчувалося щохвилини. А ось коли стало ясно, що вони не дограють, з’явилося відчуття такої собі незакінченості, незадоволення. Од цього постраждав не тільки пересічний уболівальник, а й календар прем’єр-ліги, зреш­тою, самі учасники події. Добре, що суперники все ж дограють другий тайм, навіть не важливо, коли він пройде — 4 чи 5 грудня, однак нас знову чекає футбольний спектакль у виконанні одних із найкращих команд України.

По-друге, це суперечка між Дніпропетровськом і Харковом на предмет легіонерства Дишленковича. Якщо все ж сіли у човен, потрібно домовлятися на березі. Я вважаю, що командам потрібно грати за тим регламентом, кот­рий був прийнятий до старту чемпіонату. Це було б і логічніше, і правильніше.

ЗАГАДКА

Усі ми слідкуємо за перипетіями довкола київського «Арсеналу», який потрапив у вкрай неприємну ситуацію. Те, що сталося з «каш­танчиками», також певною мірою є наслідком управління нашим елітним чемпіонатом і його регламенту. Компетентні органи мали би прослідкувати, щоби всі документи в «гармашів» були в порядку, що у фінансовому плані команда впродовж сезону буде стабільна. На практиці ж виявилося все зовсім інакше. «Арсенал» — це ж не перший подібний приклад. Торішня ситуація з «Кривбасом» ще свіжа в пам’яті. Можливо, саме для таких випадків необхідно придумати певний план дій, за яким, у разі банкрутства однієї з команд, УПЛ надала би можливість цьому колективові як мінімум дограти до кінця сезону, а не констатувати факт його банкрутства та подальшої «смерті пацієнта». Такі моменти також потрібно враховувати й продумувати заздалегідь, а не по факту. Усі учасники УПЛ мають домовлятися із цією структурою раніше, щоби в майбутньому уникати подібного негативу.

СУДДІВСТВО

Про суддівство можна говорити безкінечно. Поки у футболі не будуть уведені відеоповтори, завжди будуть суперечки, розчарування, скандали та купа незадоволених, які вбачатимуть невдачі своєї команди в діях суддівської бригади. Американці якось сказали про «соккер», що, мовляв, гра у вас, начебто, чесна, але результат — ні. Тому що він прямо залежить од арбітражу. Суддя фізично не зможе вгледіти всього того, що відбувається на футбольному полі. У всіх інших ігрових видах спорту є відеоповтори, які принесли тільки користь. У тому ж баскетболі, хокеї, тенісі ця система функціо­нує вже давно. Скільки було таких моментів, коли арбітр помилявся й ухвалював доленосні рішення. Певна річ, уболівальники з неправильними вироками не згодні, вони починають лютувати, ображати суддю всіма відомими й невідомими словами, жестами. Виникає шалена агресія на трибунах. Виходить так, що футбольні чиновники самі винні в тому, що на стадіонах виникає хаос. Згадайте гру рукою Анрі в матчі Франція — Ірландія, коли «лівий» гол не дозволив кельтам пройти далі. Чи той же славно­звісний поєдинок на Євро-2012 між Україною та Англією й незарахований чистий гол угорським рефері Віктором Кашшаї. Тобто, нові технології — це, насамперед, допомога арбітрам. Технології дозволяють точно визначити, чи було взяття воріт, чи ні, чи потрібно вилучати гравця, чи ні. А в нашому чемпіонаті постійно ведуться розмови, що хтось когось засудив, призначив «фантом» пенальті, ні за що показав червону картку. Тому мені дуже важко якимось чином оцінювати суддівство, адже тема арбітражу буде актуальна доти, поки у футболі не з’являться відеоповтори. Тоді суперечливі моменти зникнуть самі по собі. Коли є справедливе рішення, виграють усі — вболівальники, футболісти, тренери, президенти тощо.

ТРЕНЕР

Приємно здивував Василь Сачко, в якого, я більш ніж упевнений, усе попереду. Ще коли я разом із ним виступав у луцькій «Волині», Василь запам’ятався мені людиною сильною, харизматичною. До того ж, він цьогоріч лише дебютує на найвищому рівні вітчизняного футболу й, як бачимо, робить це доволі успішно. «Ворскла» демонструє хороший футбол, якість гри поставлена на високому рівні. Помітно, що гравці розуміють свого наставника, намагаються максимально втілювати в життя його задумки. Навіть коли результат негативний, він усе одно оцінюється з позитивної точки зору. Сачко не намагається знайти крайніх, когось звинуватити, а нав­паки, підтримує хлопців. Хотілося би йому на майбутнє побажати стабільності та ігрової солідності.

Хто не виправдав надій, відповім наступним чином: курчат восени рахують. У нашому випадку — по весні. Зіграно всього 15 турів, із лідерської четвірки ще ніхто не втратив шансів на чемпіонство, серед аутсайдерів триває жорстка боротьба за виживання. Отож, наразі зарано говорити про тренерів-невдах.