Олег ФЕДОРЧУК: «Хочу, щоби «Полтава» за весняними підсумками була в трійці»

— Олеже Вікторовичу, зізнаю­ся, дуже сподобалася гра ваших підопічних у поєдинку з «Буковиною».

— Річ у тім, що ми підібрали хороших футболістів: розумних, технічних і молодих. Вони швидко навчаються та сприймають мої слова. Відтак мені іноді здається, що вони занадто легко ведуть гру за різними напрямками. Єдиний недолік молоді — непередбачуваність. Якщо настрій є, то гра йде і все виходить. Моє особисте зав­дання радше пов’язане з психологічною складовою, щоби у них щоразу була впевненість у своїх силах. Більшість гравців, як на мене, дуже перспективна.

— Чернівчанам за останні роки протидіяли, очолюючи різні колективи (вінницька «Нива», «Миколаїв», а нині «Полтава»). Вочевидь, добре знаєте суперника?

— Насправді, мені складно було готуватися до цієї зустрічі. Відео взагалі не було, якщо не брати до уваги кілька фрагментів із поєдинку з «Нивою». Зрештою, я був приємно здивований побаченим, адже більшість гравців-опонентів мені були невідомі, бо вони виступали на першість тамтешньої області. Та, попри це, перших 60 хвилин вони демонстрували непоганий футбол і організацію. Хоча в них багато чого не виходило, вони швидко поверталися і нав’язували боротьбу. Загалом, їм важко було «розкрити». Думаю, якщо з фінансами в них усе буде гаразд, то за півроку в Чернівцях буде хороша команда. Вони мені сподобалися: рослі, потужні та швидкі. Якщо захотіти, в їхньому регіоні можна дві непогані команди зібрати.

— Дивно тоді, що Юрій Гій набраними виконавцями пояснював допущені помилки в поєдинку.

— Та Гій просто засмучений був. Я не помітив величезної різниці в майстерності. Вірогідно, ми просто більше контролюємо гру та комбінуємо за рахунок технічного арсеналу. Отож чернівчани поступалися нам за рахунок школи виконавців (культури поведінки з м’ячем), адже у нас багато хто пройшов академію «Динамо», «Шахтаря» й «Металіста». Натомість у «Буковині» більше самородків, і вони беруть своє фізичними якостями.

— Помітив, що ваша група атаки доволі низького зросту.

— Повірте, я їх не підбираю спеціально. Приміром, у Вінниці в моєї команди середній зріст був 190 см. Зараз ось вийшло, що підлег-
лі технічніші, зате дрібніші. Не думаю, що на це потрібно звертати велику увагу. Тим паче, захисники й воротарі — високі. Звичайно, хотілося би мати таких виконавців, як Ібрагимович, але таких у світі мало.

— Зараз є передумови до того, щоби покращити результативність?

— Думатимемо, як її поліпшити. За два матчі, погоджуся, є претензії до нападників Волкова, Шастала та Вовченка. Хоча останній віддав голеву передачу в останній грі. Проб­леми є, проте потрібно розуміти, що у 19-річного Шастала, до прик-
ладу, зараз відбуваються перші матчі на професіональному рівні. Думаю, в його ситуації ще позначається хвилювання. Даватимемо шанси, якщо не скористаються ними — шукатимемо інших.

— Спочатку програли — 0:2 «Динамо-2», тепер перемогли з аналогічним рахунком «Буковину». Чим різнилися ці двобої?

— Почали однаково — з конт­ролю м’яча. Проте в Києві було багато браку, зокрема в обороні: воротар нервував і два захисники часто помилялися. Ми врахували ці моменти, цілий тиждень відпрацьовували їх на тренуваннях, тому цього разу краще володіли грою. На мій погляд, якби так, як із чернівчанами, зіграли проти динамівців — результат був би іншим. Іще один нюанс: ми займалися на штучному покритті, а грали на трав’яному полі, тож гравцям було важко пристосуватися.

— Окрім того, в цих матчах на поле виходив практично аналогічний склад.

— Я би так не сказав. Ми все ж таки випустили двох інших гравців. Плюс у нас три гравці травмовані: Зеленевич, Соломка й Коркішко. Відтак іще троє виконавців потенціальної основи ще є. Отож у «Полтаві» близько 13-14 футболістів — одного рівня.

— За два місяці роботи достеменно вивчили можливості підопічних?

— Я їх знаю в тактичному та технічному плані, проте ще не визначив їхній психологічний потенціал і стійкість до тиску. Аби зрозуміти, як виконавець поведе себе в стресовій ситуації, потрібні офіційні матчі. Важливо передбачати, як почуватиметься гравець, коли команда виграє чи програє. Часто талановиті футболісти зі слабкою психікою «розчиняються» й не досягають високого рівня. Візьмемо «Динамо»: дивишся на Рибалку — посередній виконавець у технічному плані, зате він упевнений у собі. Отож мені ще необхідно кілька матчів для остаточного вердикту.

— Вихідними грали на заміській базі. Коли повернетеся на «Локомотив»?

— Для нас це не проблема. До того ж, на нашій арені зараз відбувається терміновий ремонт. Думаю, до наступного домашнього матчу все буде готово, а відтепер критий стадіон вміщуватиме сім тисяч глядачів. Також клуб займається пошуком землі, щоби звести три додаткових поля, розширенням бази та побудовою іще одного готелю.

— Уже знаєте, як чинити опір «Тернополю» — наступному супернику?

— Ми знаємо, як грають тернопільці — в суто англійській манері. Проте підлаштовуватися не будемо, хоча обов’язково врахуємо особливості опонента.

— Які маєте амбіції навесні?

— Хочу, щоби «Полтава» за весняними підсумками була в трійці. Тобто за результатами частини, впродовж якої я працював із командою.

— Була інформація, що Недолю забирають в армію…

— Йому, справді, прийшла повістка, тож він пішов у військкомат, зареєструвався. Однак він іще вчиться, тому йому дали відстрочку.

— Чув, що диктор на стадіоні оголошував щось про підтримку наших бійців у АТО.

— Я знаю, що президент пан Соболєв допомагає матеріально нашим військовим. Але як саме — мені невідомо.

Євген ДЕМЯН.