Олег ТАРАСЕНКО: «Здається, це мій перший промах»

— Олеже, судячи з рахунку, перемога над «Кристалом» далася вашій команді легко?

— Ні, результат не повністю відоб­ражає перипетії на полі. Насправді, грали дві хороші команди, але ми більше володіли м’ячем і створили більше голевих нагод, не забили пенальті. Суперник діяв продумано, чудово виконував стандартні положення. У першому таймі гра була рівною, а по перерві на полі розпочалися футбольні гойдалки, й команди відповідали атакою на атаку. Нам удалося реалізувати свої моменти, а суперникові — ні.

— Для вас незабитий пенальті — перший випадок у кар’єрі чи до цього вже траплялися осічки?

— Так одразу й не пригадаю, коли востаннє не забивав із одинадцятиметрового. Здається, це мій перший промах.

— І що відчули, коли схибили?

— Та нічого не відчув. У футболі часто трапляється, що не забивають пенальті. Навіть зірки світового рівня не забивали одинадцятиметрові. Що вже тоді казати про мене… Не забив — нічого страшного. Певні переживання, звісно, були присутні, проте потім минулося. Зрештою, команда виручила, хлопці й без пенальті змогли забити три м’ячі.

— У наступному матчі, якщо черкасці зароблять пенальті, битимете?

— Якщо довірять, звісно, проб’ю.

— Ні для кого не секрет, що цьогоріч стандартні положення — це грізна зброя «Кристалу», адже левову частку м’ячів вони забили саме таким чином. Певне, їхній м’яч, забитий із 34-х метрів, не здивував вашу команду?

— Так, ми знали, що херсонці вміють максимум витискати зі штрафних, кутових. Але тут хлопчина пробив справді дуже класно. До воріт було далеко, але йому вдалося поцілити в наші ворота. Питань щодо виконання взагалі немає. До матчу з нами «Кристал» заслужено йшов на першому місці. Вони вдома «Оболонь-Бровар» обі­грали та «Шахтар-3». Тобто команда перебуває на ходу, нам нічим не поступається. Херсонці намагаються грати в комбінаційний футбол, абикуди м’яч не б’ють, за рахунок передач виходять із оборони в атаку. Можу сказати, достатньо обізнаний колектив. Гадаю, наша перемога стала можливою за рахунок більшого бажання. Ми грали вдома і сильно хотіли перемогти.

— Наставник «Кристалу» Сергій Шевцов неодноразово казав, що його підопічним бракує фізичної готовності через відсутність міжсезонної підготовки. Враховуючи, що черкащани двічі відзначилися в другому таймі, фізична форма гостей справді залишає бажати кращого?

— Можливо, й так. Певне, зі сторони видніше було, наскільки вони фізично ослабли чи ні. Або ж це ми бігли, а вони вже ні. На полі це не дуже помітно. Але я би не сказав, що в них у другому таймі не було сил. Розпочався відкритий футбол, їм не було чого втрачати, різниця в рахунку в один м’яч, кристалівці великими силами побігли відіграватися, нарвалися на контратаку. У них достатньо зіграний колектив, шість-сім чоловік постійно грають за херсонський клуб. Зрештою, навіть за відсутності літньої підготовки за чотири тури можна набрати форму. Можливо, не найкращу, але й не найгіршу.

— Як вам працюється з Ігорем Столовицьким? Наскільки взагалі його тренерська філософія різниться з попереднім наставником черкащан Юрієм Бакаловим?

— У кожного тренера свої підходи, свої погляди на побудову гри. Юрій Михайлович працював за одним методом, Ігор Михайлович — за іншим. Тому будь-які порівняння тут навіть недоречні. Гадаю, якщо команда почала давати результат, то Ігор Столовицький усе робить правильно. Футболісти, у свою чергу, намагаються допомогти тренерові, прислуховуються до кожного його слова. Наразі намагаємося грати в атакувальніший футбол, при цьому не забуваючи надійно чинити в захисті.

— Як гадаєте, що завадило Юрію Бакалову плідно попрацювати у Черкасах?

— Забиті м’ячі! Якщо відверто, то складно відповісти на це питання. Ми з елітними командами грали непогано, намагалися виконати все те, що від нас вимагав тренер. Тут потрібно вже запитати в Юрія Михайловича, що йому вдалося нам донести, а що ні.

Роман КИРІЄНКО.