Олександр ІЩЕНКО: «Це була зовсім нелегка перемога»

— Олександре, чи здивувала перемога молодіжної збірної над швейцарськими ровесниками?

— Не сприймаю саме таку постановку питання, що ми обов’язково мали програвати, тому, звісно, не здивувала. Швейцарці на початку зустрічі надали нашим футболістам багато вільного простору, за що й поплатилися. Відтак результат мене не здивував. Здивували інші речі.

— Які саме?

— Наприклад, післяматчева зая­ва Ковальця про здобуття легкої перемоги. Хочу сказати, що це була зовсім нелегка перемога, адже в кінцівці поєдинку команда фізично ослабла й з великими труднощами втримала перевагу.

— Як гадаєте, два швидкі м’ячі в дебюті зустрічі стали вирішальними?

— Певна річ, отримавши таку комфортну фору й скориставшись самовпевненістю швейцарців, українці заволоділи ініціативою, відтак почали діяти з позиції сили. Такий розвиток подій визначив подальшу тактику гри нашої команди. Змусив суперника постійно думати про атаку, що давало нам шанс грати на контратаках. Але це вже проблеми збірної Швейцарії. Добре, що наші хлопці максимально змогли використати помилки суперника.

— Що скажете про дії дебютантів — Мемешева та Костевича?

— Як для дебютантів, а ще — в грі проти такого суперника, зіграли доволі-таки непогано. Не можу сказати, що вони відчували якийсь дискомфорт, бо діяли впевнено, із здоровим азартом. Вони — бійці, мабуть, по-іншому й бути не могло, адже й Мемешев, і Костевич виступають у тих клубах, де морально-волові та бійцівські якості проявляються в кожному матчі, в кожному ігровому моменті. Гадаю, їхніми діями головний тренер має бути задоволений.

— По ходу зустрічі здалося, що швейцарці не були готові до такої потужної гри у виконанні гостей, адже зовсім недавно їхня команда на виїзді здолала Хорватію. Можливо, команда Тамі елементарно недооцінила українців?

— Можливо, саме у цьому й криється те, що швейцарські футболісти на початку зустрічі виглядали настільки розсіяними. Певне, не встигли відійти від переможної ейфорії після матчу із Хорватією. Окрім того, будь-яка команда не може бути психологічно готовою, що вже на 15 хвилині програватиме з різницею в два м’ячі. Це ж не на тренуванні відпрацьовувати гру з мінус два, а офіційна зустріч. Хоча навіть там довелося би відіграватися. Звичайно, отримавши такого подвійного ляпасу, завжди дуже тяжко відходити. Зрештою, вони самі поставили себе в таке становище, відтак вийти з нього так і не змогли. Хоча організація атакувальних дій, комбінаційної гри у швейцарців перебувала на належному рівні.

— Кінцівка матчу пройшла нервово. Можливо, нашим гравцям не потрібно було так близько притискатися до своїх воріт?

— Бачите, ми ж багато говоримо: якщо команда хоче досягти успіху під час турніру, гри, необхідно, найперше, посилювати атакувальні дії. Це вже істина, що потрібно відсунути гру від своїх воріт. А ми повернулися на круги своя. Хоча в нас є приклад національної збірної, де в поєдинках із тими ж англійцями, поляками, французами ми гру переводили подалі від свої воріт, за рахунок швидких контратак. Та ж збірна Франції думала про те, як би й третій м’яч не пропустити, у свою чергу, Анг­лія — як узагалі не пропустити. А тут ми повернулися в недалеке минуле, сіли у своєму штрафному майданчику, намагаючись зберегти рахунок. Якби забив на останніх хвилинах капітан їхньої команди, то не було би ніякої перемоги.

— Із чим пов’язана втрата концентрації уваги наших захисників на останніх хвилинах, котра могла би призвести до сумних наслідків?

— Ніякої розконцентрації зі сторони наших захисників не було, це більше стосується захисної ланки нашого суперника в перші 15 хвилин матчу. Дії наших захисників пов’язані, як уже казав, зі старою хворобою, коли ми всією командою сідаємо в оборону й граємо на відбій. Тому тут є над чим попрацювати тренерському штабу. «Молодіжка» повинна виконувати своє головне завдання: готувати гравців для національної збірної, відтак і грати в тому ж ключі.

— Завдякі цій звитязі, які тепер шанси має українська «молодіжка», щоби потрапити на Євро-2015?

— Звісно, обігравши швейцарців на виїзді, українці забезпечили собі хороший настрій перед наступними іграми, котрі відбудуться восени. Чесно кажучи, не зрозуміло, хто складає такий календар, що збірна стільки часу обходитиметься без офіційних ігор, тоді як наші суперники проведуть уже по 6–7 матчів. Але це питання не до нас, нехай голова болить у інших. Шанси є завжди, особ­ливо, коли враховувати той кваліфікований склад, котрий є в розпорядженні Сергія Ковальця.