Повернення французьких князів?

Переглядів 148
UkrFootball.ua UkrFootball.ua
0 голосів
«УФ» розмірковує про стан справ у «Монако» та подальші перспективи оновлених монегасків на французькій та європейській аренах

На початку нинішнього сезону ми вже приділяли увагу одному з грандів французької першості — паризькому ПСЖ та його новітній історії розвитку. Отож буде логічно поговорити й про іншого «кита» тамтешнього футболу, не менш заможного, який за останній час усе більше привертає до себе увагу. Мовиться про «Монако», який за допомогою великих грошей та гучних трансферів у майбутньому може знову претендувати не тільки на французький, а й європейський трон.

ШЛЯХ ДО ВІДРОДЖЕННЯ

Усесвітнє визнання та елітний статус упродовж багатьох років, здавалося би, назавжди забезпечили монегаскам безхмарне майбутнє. Проте один із найуспішніших клубів Франції — багаторазовий чемпіон і володар Кубка — на початку 2000-х років почав відчувати серйозні фінансові проблеми. Невдовзі тодішній президент клуба Жан-Луї Кампору, який довгий час керував «Монако», вирішив піти у відставку. Попри те, що нестабільна ситуація продовжувалася, гра та результати самої команди залишалися на досить високому рівні. Узяти бодай славнозвісний виступ у Лізі чемпіонів сезону-2003/2004, коли французька команда під орудою Дідьє Дешама на своєму шляху до фіналу здолала таких фаворитів, як «Челсі» та мадридський «Реал». Однак надалі фінансові негаразди вже позначились і на самій команді: її почали залишати провідні гравці, а від цього зник і результат. Що й казати, якщо до 2011 року керівництво клубу змінювалося кілька разів, так і не зумівши вивести команду на колишній рівень. До того ж, монегаски за підсумками сезону-2010/2011 вибули до нижчого дивізіону. Така доля клубу не влаштовувала акціонерів, і вони почали шукати фінансового «підсилення». Наприкінці 2011 року стало офіційно відомо, що конт­рольний пакет клубу був викуплений компанією MSI. Невдовзі в клубі почали відбуватися відчутні структурні зміни, що свідчило про те, що структура поступово «оживає». Команда, перебуваючи в другій лізі, розпочала демонструвати вдалі результати, що вселяли віру в уболівальників щодо скорішого повернення в еліту. Однак тодішньому наставнику «Монако» Марко Сімоне все ж не вдається за підсумками сезону вийти до ліги 1. Як наслідок — його замінює досвідчений фахівець Клаудіо Раньєрі, який був покликаний повернути відомий клуб до найсильнішого дивізіону. І це дало свій результат. Уже наступного сезону команда фінішувала першою в другій лізі, відтак здобула право на підвищення в класі. Логічно, що подальші вдалі виступи команди були неможливими без солідних трансферів. Однак, як виявилося потім, вони стали не просто якісним підсиленням команди, а сенсаційними придбаннями, що сколихнули увесь трансферний ринок.

ТРАНСФЕРНА ПОЛІТИКА КЛУБУ

Зрозуміло, що величезні кошти, які були вкладені в клуб, вимагали й подальших удалих результатів. Першою ластівкою новітньої трансферної політики клубу стало придбання одного з найсильніших форвардів світу — Радамеля Фалькао за рекордні 60 мільйонів євро. Колумбійському форварду пророкували продовження кар’єри в мад­ридському «Реалі» або «Челсі», тому у футбольних колах ще більше здивувалися такому трансферові. Хоча, з іншого боку, чому дивуватись? Адже нині саме гроші стають дедалі міцнішим аргументом у футболі. На жаль. Однак на цьому клуб із однойменного князівства не зупинився. Далі були також прид­бані два талановитих півзахисники, яких до цього бажали бачити у своїх лавах половина клубів Європи. Йдеться про Жоао Моутіньо та Хамеса Родрігеса. Саме вони нині й визначають гру команди з Монако. Не слід також забувати й про трансфер досвідченого опорного півзахисника Жеремі Тулалана, який чудово проявив себе ще виступами за непереможний «Ліон» кінця 2000-х років. Варто також згадати й про перехід двох наддосвідчених захисників — Еріка Абідаля та Рікарду Карвальо. Щоправда, вони клубові дісталися безкоштовно, адже були вільними агентами. Нинішнього трансферного вікна ходять чутки, що французький гранд зацікавлений у послугах досвідченого оборонця «Манчестер Юнайтед» Нєманьї Відіча. Загалом же, трансферна кампанія минулого літа за витратами склала більше 100 мільйонів євро. Така вражаюча купівельна активність примушує замислитися, чи справді клуб ставить перед собою мету завоювання трофеїв шляхом дорогих придбань, або це лише чергова іграшка в руках заможного власника? Окрім того, навіть наявність таких зірок на полі ще не гарантує відповідної палкої підтримки з боку вболівальників. Навіть зараз на домашніх матчах монегасків можна побачити напівпорожній стадіон. Чому так? Можливо, тому, що гра самої команди є не настільки привабливою, попри присутність у складі світових зірок. Однак саме до цього питання ми повернемося трохи згодом. Інший важливий момент — уже зараз зрозуміло, що клуб надає більше переваг саме зірковим новачкам, аніж хлопцям із власної славнозвісної академії. І за це прикро, адже футбольна школа «Монако» є однією з найсильніших. Через неї пройшли такі майстри, як Тьєрі Анрі, Ліліан Тюрам і Емануель Петі. Погодьтесь, є на кого рівнятись.

ПОСТАТЬ ТРЕНЕРА

Звичайно ж, у питанні розвитку будь-якої команди головним стрижнем є позиція тренера. Чи достатньо він кваліфікований для конкретного клубу? Чи зможе він щось привнести особисте в манеру гри команди? Десь схожі запитання виникають і щодо нинішнього наставника «Монако». Так, без сумнівів, Раньєрі — досвідчений і фаховий тренер, який вивів монегасків із ліги 2, а до цього потренував не один клуб, серед яких «Челсі», «Ювентус», «Атлетико», «Рома» та інші. Однак якщо поглянути на послужний список пана Клаудіо, то чомусь себе запитуєш: чи справді він підходить для того, щоби команда боролася за найвищі нагороди? Міркуйте самі: за роки роботи в трьох провідних чемпіонатах (Італії, Англії, Іспанії) він жодного разу не здобував чемпіонства в елітних дивізіонах, удовольняючись лише призовими місцями та різноманітними кубками. Раньєрі, на мою думку, скоріше «тренер-реаніматор», який очолював клуби саме у складні періоди та тримав їх, що називається, в тонусі. Проте досягти чогось більшого — вибороти перше місце в англійській прем’єр-лізі чи італійській серії «А» йому так і не вдалося. Схожа нині ситуація у французькій лізі 1, де «Монако», перебуваючи на другій сходинці, відстає від очільника турнірки ПСЖ на кілька очок.

Гра колективу з князівства нагадує, скоріше, якісь безвекторні, хаотичні пориви, ніж відлагоджений механізм. Помітно, що ставка робиться саме на індивідуальні якості окремих талановитих футболістів, аніж на збалансовану колективну гру. Тому нинішнє друге місце монегасків є цілком заслуженим, порівняно з грою того ж ПСЖ. Підо­пічні Блана виглядають набагато органічніше впродовж матчу за своїх конкурентів, попри присутність у команді такого індивіда, як Ібрагімович. До того ж, не слід списувати з рахунків інших переслідувачів у чемпіонаті — «Лілль», «Сент-Етьєн» і «Марсель». На відміну від монегасків, ці клуби володіють зовсім іншим бюджетом — значно меншим, але все одно є одними з кандидатів на призові місця. Тому очевидно, що наявність грошей це ще не запорука успіху. Саме тому стає справді цікаво, чи зможе Раньєрі саме з «Монако» вперше підкорити досі недосяжну для себе вершину — чемпіонство в елітній національній першості?

ПОДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ КОМАНДИ

Зрозуміло, що за один рік будь-яка серйозна команда не будується, особливо у випадку з Раньєрі. Проте тут постає інтригуючий момент: наскільки серйозними є прагнення самих власників «Монако» та чи надовго вистачить їхнього ентузіазму, щоби тримати команду на такому високому рівні з немаленькою зарплатною відомістю? Якщо ж перед командою справді поставили завдання не тільки вибороти перше місце у Франції, а й замахнутися на європейський трон, то очевидно, що клуб видозмінюватиметься й надалі. Мовиться про тих же світових зірок, яких продовжуватимуть запрошувати до складу «Монако». При цьому, такій «збірній світу» буде потрібен не просто досвідчений тренер, а наставник, який зможе об’єднати всіх зірок у один зіграний колектив, генератор ідей, який знатиме, як і за рахунок чого можна буде вигравати трофеї. А таких фахівців — обмаль! Мені чомусь лише пригадується іспанський тренер Дель Боске, який свого часу зумів об’єднати «галактичний» «Реал» і досягти з ним визначних результатів.

На завершення ключове питання у цій історії: чи піде на користь французькому та світовому футболові подальше запрошення до «Монако» й подібних йому клубів лише зірок першої величини? Та на це запитання, напевне, зможе відповісти лише час.

Володимир БОБИР.