Сергій КУЗНЕЦОВ: «Невідомо, що буде далі, та цей сезон хочеться завершити на високій ноті»

— Які враження після гри? Наскільки складно було зламати опір «Волині» в її рідних стінах?

— Ми створили у цьому матчі багато голевих моментів, і рахунок міг би бути значно переконливішим, але реалізували лише пару з них. Останні хвилини взагалі були для нас нервовими. Події так розвивалися, що ми могли й не втримати перемогу, але все склалося на нашу користь. Узагалі, не можна сказати, що грати проти такої «Волині» було легко, ні в якому разі! Лучани з перших хвилин хотіли нав’язати нам свою гру, вступали у властиву їм силову боротьбу, було дуже багато єдиноборств. Але ми не мали наміру у чомусь поступатися. До Луцька ми приїхали за перемогою!

— Чи тяжко було налаштуватися на гру за порожніх трибун? Узагалі, це якось вплинуло на настрій, мотивацію?

— Звичайно, грати за порожніх трибун незвично. Якщо немає глядачів, то постає питання, для кого ми граємо? Не самі ж для себе. Коли чуєш підтримку вболівальників, то заряджаєшся їхньою енергією на гру, краще відчуваєш її. Не можна сказати, що налаштуватися було тяжко, ми всі професіонали, й прекрасно розуміємо, яка нині склалася ситуація. Просто незвично було грати, ось і все.

— «Волинь» почала матч агресивніше, тож, певне, робила ставку на швидкий гол. Ви ж вистояли як у першому таймі, так і в другому. Чи були готові до такого розвитку подій?

— Звичайно, ми були до цього готові. Але установка Ангела Червенкова не була категорична — вистояти перші 15 хвилин, а потім перехопити ініціативу, ні. Ми домовлялися з гравцями та тренерами показувати свій футбол, отой, в який фактично всю весняну частину граємо. Особливу увагу, звичайно, приділяли реалізації. Я не сказав би, що в нас усе вдавалося у цьому матчі. Перші хвилин 20–25 «Волинь» мала кращий вигляд, більше контролювала гру. Та нам удалося, в підсумку, реалізувати свої нагоди, й втілити ту перевагу, яку мали, в результат на табло.

— За рахунку 1:1, чи допускали думки, що перемогу вже випустили з рук?

— Ми сильно засмутилися. По собі знаю, й помітив за хлопцями. Передумов до того гола не було, він, як кажуть, нізвідки взявся. Думаю, ми були би дуже засмученими, якби таки втратили три очки у цьому матчі, а так радісно повертаємося додому. Нам усміхнулося щастя, й нічийний рахунок тримався недовго.

— У вашої команди ще залишилися цілком реальні шанси завершити чемпіонат у першій десятці. Тож «Севастополю» ще є за що поборотися?

— Од заключної гри з «Говерлою» багато чого залежатиме. Коли були в Києві, ми зустрічалися з президентом клубу паном Новинським і домовилися: щоби чемпіонат вважався завершеним успішно, потрібно вигравати й у «Волині», й у «Говерли». Як бачите, перше завдання ми виконали, залишається ще Ужгород. Та й взагалі, невідомо, як надалі складеться доля клубу, та й кожного з нас. Тому, природно, що цей сезон ми хочемо завершити на високій ноті.

— І на завершення, що після матчу сказав Ангел Червенков? Чи задоволений такою грою команди?

— Звичайно, щодо змісту гри в нього є свої претензії, це все робочі моменти. Адже досконалості нема межі. Але ми всі старалися, викладалися сповна. Він нас привітав, сказав: «Молодці, що здобули перемогу».

Віталій КРИЖЕВСЬКИЙ.