Український футбол
Валерій КРИВЕНЦОВ: «Запрошували за кордон, але хотів залишитися вдома»
Новопризначений наставник «Іллічівця» розповів про шлях до підвищення та перші кроки в новій команді

Щиро кажучи, перед тим, як побесідувати з тренером приазовців, спеціально витримав паузу. Вивчаючи його перші інтерв’ю, зробив один висновок: усі запитують про одне й те ж, тому інтерв’юеру це мало би вже набриднути. Відтак зачекавши кілька днів, зателефонував Кривенцову. Був не здивований, коли пан Валерій погодився на інтерв’ю, проте попросив одне: говоритимемо на інші теми. «Що я буду, як Попка-дурень про одне й теж?» — пояснював молодий фахівець.

Про мотиви й нюанси переїзду в Маріуполь

— Валерію Сергійовичу, раніше ви говорили, що хочете попрацювати з дорослою командою. Це бажання довго виношували?

— Авжеж! Коли працював на молодіжному рівні, плекав надію спробувати сили в дорослому футболі. Уважаю, що це природне й навіть обов’язкове бажання для молодих тренерів. Отож я — не виняток із цієї закономірності. До того ж, цьогорічний успіх «Шахтаря» (U-19) посприяв моєму розумінню, що пора щось змінювати.

— Перед підписанням контракту не насторожували слова колишнього наставника про керівництво клубу?

— Знаєте що: я не дивлюся назад. До мене надійшла пропозиція після того, як команду залишив старший тренер. Отож місце було вільне й вакантне. Лише після цього мене запросили. Я дав слово, що приїду в Маріуполь, познайомлюся з керівниками, з якими обговоримо всі моменти. Для мене було важливо, як вони бачать розвиток ФК? Які стоятимуть завдання? Таким чином відбулася зустріч, ми гарно побесідували. Згодом, у телефонному режимі, впродовж 20–25-ти днів уносилися уточнення, доповнення та побажання. Потрібно було розуміти, хто що може робити, в кого який фронт роботи й відповідальності. Окрім того, в Києві кілька разів зустрічалися. Отож ішов нормальний діалог, як повинна функціонувати команда. Відтак, коли отримав усі відповіді на мої питання й коли настало чітке усвідомлення з обох боків, хто і що робитиме, тоді я приїхав у Маріуполь із своїм тренерським штабом і ми поставили свої підписи під контрактами.

Чи не виникне проблем із життєдіяльністю клубу після кончини почесного президента Володимира Бойка?

— Мені дуже прикро, що із життя пішов Володимир Семенович. Утім, його справа житиме надалі й матиме продовження. Отож «Іллічівець» залишиться стабільним клубом. Сподіваюся, що ми спільними зусиллями сприятимемо розвитку команди й досягненню нових вершин.

— Окрім «Іллічівця», у вас більше не було можливостей продовжити тренерську кар’єру?

— Так, було кілька запрошень. Однак не в Україні. А я хотів залишитися вдома.

— Ситуація в Маріуполі дозволяє з упевненістю дивитися в завтрашній день?

— Так, тут спокійно. Не чути пострілів. Місто живе своїм життям. Спортивна складова Маріуполя — на високому рівні. Для нас є ідеальні поля, багато майданчиків і чудовий манеж. Отож є все, щоби колектив брав участь у прем’єр-лізі. Саме тому, що бачив перспективу, я сюди й прийшов.

— Чи існує в клубі план дій на випадок погіршення ситуації в регіоні? Коли розмовляв на цю тему з гендиром краматорського ФК, мене запевнили, що така можливість розглядається.

— Ми також тримаємо в запасі варіант. Однак сподіваємося, що все й надалі буде спокійно.

— Чи стало зрозуміло вже в перші дні роботи з новою командою, що ваше рішення — правильне?

— Знаєте як: зрозуміти, вчинив я правильно чи ні, немає коли. Позаяк у мене дуже багато роботи. Це вже потім, коли мине певний час, зможу співставити багато факторів: що тут було до мене, як змінилося все під час мого перебування. А вже далі можна аналізувати. На даний момент переді мною стоять багато питань, які потребують вирішення. Відтак зараз не до того, щоби міркувати, чи мав я слушність, коли прийняв пропозицію.

Про формування команди та подальші наміри

— Яка ситуація з комплектацією команди?

— Напевно, як і в усіх командах, зараз проходить перегляд потенційних новачків. Також із нами тренуються місцеві молоді вихованці, котрих поступово оцінюємо. Проте, знову ж таки, щоби грати на високому рівні та здобувати хороші результати, необхідно підібрати людей з огляду на моє бачення футболу. Не важливо, місцевий ти чи приїжджий, якщо відповідатимеш моїм критеріям і баченню гри, ти залишишся в команді.

— За останні дні маріупольці підписали чимало нових людей. Певне, найближчим часом варто очікувати чергове поповнення чи поступово вже вимальовується колектив, на який розраховуватимете у чемпіонаті?

— Це нормальний етап, коли відбувається перегляд і відбір. Безумовно, до нас іще приїжджатимуть нові футболісти, яких проглядатимемо у справі. Для нас нині важливо визначатися з тим стрижнем, який формуватиме обличчя команди.

— Відомо, що паралельно ви навчатиметеся, щоби здобути диплом рівня «Pro». Це вноситиме корективи у вашу роботу?

— Напевне. У будь-якому випадку потрібно вирушати в Київ, аби проходити вищі ступені навчання. Однак у мене є на кого залишити підлеглих — Котов і Старостяк. Із ними я тривалий час працював і виступав, тому вони знають мої вимоги й методу тренувального процесу.

— Як і в якому вигляді зараз проходить робота щодо підготовки команди?

— Працюємо в дворазову режимі. Перше ранкове тренування проходить на бігових доріжках центрального стадіону, виконуємо певний обсяг роботи. А всі вечірні заняття відбуваються на нашій НТБ. Там у нас є хороші поля та всі необхідні умови. Відтак опрацьовуємо питання тактики: правильних пересувань, групових дій на полі, як команда має чинити в обороні та нападі, як повинен відбуватися перехід між обома фазами. Багато уваги приділяємо конт­ролю над м’ячем. Отож дивимося, хто із хлопців підходить під наші вимоги.

— На початку липня «Іллічівець» бере участь у турнірі, що проходитиме в Одесі. Чи за його результатами зрозуміємо, наскільки команда готова до першої ліги?

— Насамперед зазначу, що згаданий турнір не матиме завдання — кров із носа перемогти. Наша ціль — визначитися з тим набором виконавців, які перебуватимуть у нашому розпорядженні. Тобто ці змагання розглядаємо лише як етап підготовки та можливість гравців проявити себе в матчах.

— Чи стежили раніше за рівнем першості та командами, з якими скоро зустрічатиметеся?

— Ніколи було. Паралельно проходив національний чемпіонат U-19 та юнацька Ліга чемпіонів, отож було багато роз’їздів. Зрештою, ми базувалися в Полтаві на базі однойменного клубу, котрий виступає у чемпіонаті, тож за можливості — дивилися їхні поєдинки. Проблема? Не можу сказати, що я всі команди добре знаю. Особливо враховуючи ситуацію в країні, котру, думаю, всі відчувають, тому їхні склади можуть зазнати змін. Не факт, що їм удасться зберегти своїх виконавців. Отож, уважаю, що всі колективи будуть видозмінені.

— Зважаючи на те, що підвищиться в класі лише одна команда, а в лізі є зіграніші та заможніші клуби, наскільки реально в перший же рік повернутися до прем’єр-ліги?

— Зараз ми можемо припускати, думати й гадати, зважувати всі нюанси. Ви мені зателефонуйте наступної весни, в травні, коли завершиться першість. Тоді й говоритимемо про те, вдалося нам це чи ні. Моє завдання — щоби колектив мав своє обличчя, а команда проповідувала сучасний, атакувальний і комбінаційний футбол. Лише через якісну гру ми досягатимемо результатів.

— Минулого сезону маріупольці не могли виступати вдома. Зараз є розуміння, що футбол у Маріуполі таки побачать?

— Абсолютно правильно! Ми дуже раді цьому. Дякуємо нашому керівництву, що вирішили питання домашніх виступів. Насправді, дуже важливо, щоби «Іллічівець» міг проводити зустрічі в рідних стінах.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин