Валерій ЛЕБІДЬ: «У кожному матчі намагаємося доводити, що в прем’єр-лізі перебуваємо заслужено»

— Дмитро Єременко перед грою з «Динамо» взагалі заявив, що «Олімпік» виграє у киян — 1:0. А які у вас були відчуття напередодні матчу з одним із грандів українського футболу?

— Була впевненість, що ми, як мінімум, не програємо. І не в одного мене, в усіх хлопців. Так, у підсумку, і сталося. Хоча впродовж матчу навіть були передумови для того, щоб засмутити воротаря динамівців Олександра Рибку.

— Якщо результат досягнутий, то настанови тренера виконали повністю?

— Це наставнику видніше. Для нас у матчі з «Динамо» найголовніше було надійно зіграти в обороні, що й вдалося. Як кажуть, якщо нуль позаду, то це вже одне очко в кишені.

— Наскільки складно команді після першої ліги адаптуватися у вищому футбольному ешелоні країни?

— Уважаю, що ми вже адаптувалися. Сталося це дуже швидко. Якщо не брати до уваги матч із «Чорноморцем», в якому ми відчували кадрові проблеми, то стартували нормально. Так, у прем’єр-лізі, звичайно, суперники набагато сильніші, ніж у першому ешелоні. Але нікого з них не боїмося. Більше того, в матчах із «Зорею» та «Динамо» ми показали, що можемо успішно боротися з усіма. Багато хлопців у нашій команді свого часу пройшли систему підготовки в таких клубах, як «Шахтар», «Динамо», тож сповнені рішучості сьогодні довести, що тренери помилялися в тому, що не залишили їх у цих клубах. Ми своєю грою зараз доводимо, що гідні виступати в прем’єр-лізі.

— Місцем вашого народження значиться Харків, але більшу частину життя, наскільки знаю, мешкали в Горлівці …

— Батьки свого часу вчилися у Харкові, там я й народився. А потім наша сім’я повернулася до Горлівки. Там робив свої перші футбольні кроки. Скільки себе пам’ятаю, футбол був у моєму житті завжди. Займався у місцевій секції, своєю командою ми виступали у чемпіонаті Донецької області. Я грав нападником, багато забивав. Мене помітили, відтак запросили до академії «Шахтаря». Там мене тренери перекваліфікували із форварда в опорні півзахисники. І, вважаю, правильно зробили, бо у середині поля приношу команді більше користі.

— Ваша зв’язка з Владом Огірею здається дуже зіграною …

— Із Владом разом граємо давно, розуміємо один одного навіть без слів. Окрім того, дружимо й поза футбольним полем. Нам у опорній зоні грається комфортно, один одного завжди підстраховуємо. Наша впевненість передається й захисникам, воротареві, словом, всій команді.

— У міжсезоння «Олімпік» попов­нився десятьма новими футболістами. Як новачки влилися в колектив? Чи змінилася атмосфера в команді?

— Атмосфера, як і раніше, чудова. Стрижень гравців, які виграли турнір у першій лізі, залишився. Зазначу, що всі новобранці — хороші хлопці й дуже сильні футболісти. Адаптувалися в колективі вони без проблем, немов грають за «Олімпік» уже давно. Неозброєним оком видно, що хлопці підсилили гру команди.

— У чому феномен наймолодшого тренера прем’єр-ліги Романа Санжара?

— Романа Миколайовича знаю давно, ми з ним ще грали разом за «Олімпік». Найперше, він дуже хороша людина: завжди готовий допомогти кожному футболістові, не залишається байдужим до будь-яких наших проблем. Він довіряє гравцям, футболісти, у свою чергу, вірять тренеру. У нас колектив — одна сім’я. Окрім усього іншого, наш тренер — чудовий психолог, який уміє вселити в хлопців упевненість. А це дуже важливо. Ще Санжар — дуже вимогливий наставник. На тренуваннях і в іграх ми намагаємося виконувати все, що він говорить.

— А президенту клубу, коли він на полі, партнери по команді можуть щось підказувати?

— Звичайно, адже на футбольному полі Владислав Григорович Гельзін такий же гравець, як і всі. І він, треба визнати, нормально до цього ставиться.

— У перших чотирьох турах «Олімпіку» випало зіграти з командами, які виступають у єврокубках. Чи це добре? Чи краще було би починати з середнячками?

— Я вважаю, що це чудово, що починаємо турнір із протистояння таким класним командам. Це дозволило нам без розкачки відчути, яким є цей чемпіонат насправді. Зігравши з командами, які виступають у Лізі чемпіонів і в Лізі Європи, перевіряєш свої сили та можливості. Після першої гри нас дуже недооцінили. Але, як показали наступні зустрічі, ми — не хлопчики для побиття. Отож у прем’єр-лігу ми прийшли не для того, щоби вилітати.

— Наскільки тяжким випробуванням для «Олімпіка» стане той факт, що домашні матчі доводиться проводити не в рідних стінах?

— Звичайно, без підтримки своїх уболівальників грати складно. Це ще одне випробування для нас, через яке треба пройти. Нині ми його проходимо гідно. Намагаємося на будь-якому стадіоні з будь-якою командою грати на рівних. Будемо доводити, що в прем’єр-лізі перебуваємо заслужено.

— Яку для себе мету визначили на сезон?

— Хотілося би прогресувати як футболіст. І домагатися зі своєю командою нових, більш значущих, перемог.

— Що очікуєте від матчу із «Шахтарем»?

— Цікавої гри. Буду старатися довести, що тренери помилилися свого часу, відпустивши мене із «Шахтаря». Є здорова спортивна злість. Постараємося всім продемонструвати, що ми як футболісти чогось варті. Коли відібрали очки в «Динамо», можна й у «Шахтаря» це зробити. Із усіма можна грати. Як кажуть, м’яч круглий, поле рівне.

Дмитро ДОЙНІКОВ,
фото автора.