Василь МАМЧУР: «Наразі нам ні за що грати у чемпіонаті»

Широкій аудиторії про жіночий футбол на Рівненщині відомо небагато, бо перший професійний клуб там утворився тільки на початку нового тисячоліття. Та, попри молодість, гра мільйонів серед слабкої статі поширювалася шаленими темпами, й тепер Рівненщина по праву вважається осередком підготовки молодих футболісток. Окрім того, костопільська ФК «Родина-Ліцей» є чемпіоном України у віковій категорії серед 17-річних. У дорослому футболі результати костопільців дещо скромніші, проте четверта сходинка 2011 року також заслуговує на повагу. Велика заслуга у цьому нинішнього тренера «Родини-Ліцею» Василя Мамчура, який стояв біля витоків жіночого футболу в регіоні. Поспілкувавшись із Василем Олександровичем, дізнався, в якому фінансовому стані перебуває ФК «Родина-Ліцей» і за рахунок чого йому вдається тримати команду на плаву.

Про створення «Родини-Ліцею»

— Василю Олександровичу, жіночий футбол в Україні, насамперед, відомий завдяки таким регіонам, як Харків, Чернігів і Донецьк. У останнє десятиліття Рівненщина також зробила якісний крок уперед у плані розвитку дитячо-юнацького жіночого футболу. Розкажіть, із чого починалася історія створення костопільської команди ФК «Родина-Ліцей»?

— Жіночий футбол на Рівненщині бере свій початок із 2001 року. Тоді начальник управління культури та спорту Рівненської облдержадміністрації Мирослав Дудчак створив збірну Рівненської області й заявив її в молодіжну першість України. На той час жіночий футбол у нашому регіоні практично не розвивався: функціонувало всього дві групи, в котрих готували молодих футболісток. На початку двотисячних я працював на посаді директора спортивної школи, й мене попросили, щоби я взявся за жіночий футбол. Зреш-
тою, я став тренером збірної області, й у дебютних всеукраїнських змаганнях ми посіли п’яте місце. Окрім того, 2001 року відкрився Костопільський ліцей спортивного профілю, в якому було відділення жіночого футболу. Із цього все й розпочалося. Із відкриттям ліцею жіночий футбол у регіоні вийшов на зовсім новий рівень, почав розвиватися професіонально.

— Як відбувався процес пошуку здібних дівчат для комплектації футбольної команди?

— Тоді в нас займалося майже 30 дів­чат, але комплектувалися винятково вихідцями з Рівненської області. 2003-го створили футбольний клуб «Родина», а з 2005 року почали брати участь у першості України серед сімнадцятирічних. І якщо за цей час із юнацькими командами різних вікових категорій ми неодноразово виборювали чемпіонство, то в дорослому футболі нашим найбільшим досягненням є четверте місце 2011 року.

— Певне, нині черпаєте кадри також із області, чи у вас селекція працює вже по всій Україні?

— На сьогодні в нас займається 50 дівчаток. І практично всі вони представляють Західну та Центральну Україну — Волинську, Львівську, Закарпатську, Хмельницьку, Житомирську та Вінницьку області. Але основний стрижень усе ж складають дівчатка з Рівненщини.

— А які умови створені в Костополі для якісної підготовки гравців?

— Маю сказати, що, якби не один дуже значний мінус, наші умови можна вважати ідеальними. Справа в тім, що ми забезпечуємо дівчат навчанням, проживанням і харчуванням, однак, на превеликий жаль, у нас немає нормальних полів. Зрозуміло, що без якісних зелених майданчиків розвивати футбол у регіоні дуже складно, доводиться займатися з дівчатами, так би мовити, на резервних полях, які не мають ані стандартних розмірів, ані якісного покриття. Ми вже відправили прохання в Міністерство молоді та спорту та новообраному президенту ФФУ Анд­рію Павелку, щоби нам бодай якось посприяли у вирішенні цієї гострої проб­леми, допомогли побудувати хоча б один майданчик стандартних розмірів із штучним покриттям. Іще торік на Виконкомі ФФУ нам начебто пообіцяли виділити кошти на будівництво такої арени, але віз і нині там. Маю сказати, що в Костопільському ліцеї спортивного профілю є також напрям із підготовки чоловічих ФК, відділення волейболу, легкої атлетики та греко-римської боротьби. Тож розумієте, наскільки нам важливо розвивати інфраструктуру нашого навчального закладу. Діти — це майбутнє України, й для їхнього повноцінного розвитку необхідні умови.

Про вихованців

— Попри проблеми з інфраструктурою, вам таки вдається добиватися значних успіхів на юнацькому рівні та виховувати сильних футболісток. Наприкінці 2014-го на вшануванні найкращих футболісток року Тетяну Полюхович із «Родини-Ліцею» визнали «Відкриттям сезону». Де ви знайшли цей талант, і за рахунок чого вдалося розкрити її потенціал?

— За роки роботи у жіночому футболі ми вже маємо певні напрацювання, тож ретельно проводимо відбір до нашої академії. У нас регулярно проводяться змагання з першості області серед жіночих команд, отож слідкуємо за усіма футболістками. Також проводяться обласні чемпіонати серед дівчат, вікові категорії котрих не перевищують 14 та 12 років. Окремо проходять змагання на «Шкіряний м’яч» по двох вікових групах. Окрім того, є обласні турніри із футзалу. Отож нам є де, головне, за ким слідкувати. Скажу більше, загалом у Рівненській області футболом займається понад 600 дівчаток. І в плані селекції наразі нашій школі, мабуть, немає рівних в Україні. Стосовно Тетяни Полюхович, то ми її помітили, коли вона навчалася у шостому класі, й з того часу вона захищає кольори «Родини-Ліцею».

— Часом обдаровану футболістку до себе конкуренти не переманювали?

— Та чого там, були такі спроби. Наприклад, «Житлобуд-2» хотів забрати Полюхович до себе, але робив це не дуже красиво. Представники харківського клубу, не повідомивши ні мене, ні будь-кого іншого з очільників «Родини-Ліцею», почали вести з Тетяною перемовини. Як відомо, це є грубим порушенням регламентних норм ФФУ. Але ми вчасно дізналися про всі ці залаштункові ігри й зупинили їх. Поки ми чемпіони України серед сімнадцятирічних, вона гратиме за нас, а коли «Житлобуд-2» виграє золоті медалі, тоді будемо про щось говорити. Вести справи, як це робить слобожанський клуб, неправильно й несерйозно.

— Кого би ще могли виокремити зі своїх вихованців?

— Ольгу Овдійчук. Це також наша вихованка, найкраща футболістка 2013 року. Окрім того, вона двічі поспіль ставала найкращим бомбардиром чемпіонату України — в 2012 та 2013 рр. Ольга з Костопільського району, ми з нею почали працювати із четвертого класу. Із 8 по 11 клас вона вже навчалася в нашому ліцеї. Після чого закінчила перший курс інституту в Рівному й 2012 року перебралася до «Житлобуду-1».

Про успіхи «Родини-Ліцею»

— На нинішній зимовій першості ваша команда виборола малий кубок, посівши 5 місце. Чи задоволені організацією змагань і здобутим результатом?

— Найперше, хочу подякувати працівникам ФФУ за сприяння клубам у чемпіонаті України: забезпечивши дів­чат харчуванням і проживанням, вони дуже нам допомогли. Фінансування Костопільського ліцею не дозволяє нам покрити навіть бодай такі скромні витрати. І якби не ФФУ, ми навряд чи приїхали би до Умані. Од себе додам, що зимовий турнір пройшов на хорошому рівні, й усі команди отримали можливість зіграти матчі проти сильних суперників на якісному полі. Нашим п’ятим місцем я повністю задоволений, як і грою й віддачею гравців «Родини-Ліцею».

— Проти кого костопільцям було найтяжче грати?

— Ми в групі з мінімальними рахунками поступилися «Житлобуду-2» та «Легенді». Однак найтяжчим для нас поєдинком, гадаю, була зустріч у першому матчі плей-оф проти «Іллічівки», яку ми обіграли лише у серії післяматчевих пенальті.

— У минулому чемпіонаті України ваш колектив посів шосту сходинку. Якого результату плануєте досягти цьогоріч?

— Наразі в клубній скарбничці ми маємо круглий нуль, тобто фінансування взагалі відсутнє. У нас є потенціал, отож у чемпіонаті спокійно можемо посісти місце не нижче п’ятого. Але за пов­ної відсутності коштів наразі щось тяжко говорити. Я навіть не знаю, чи будемо ми взагалі заявлятися на цьогорічний чемпіонат України. Про нашу проблему знають у владних структурах Костополя, дай, Боже, щоби нам допомогли. Адже ми — біла пляма всього рівненського футболу на теренах Украї­ни, й як обласна влада, так і районна мали би звернути на це увагу.

— Себто на даний момент «Родина-Ліцей» не має можливості стартувати у чемпіонаті України?

— Саме так. Наразі нам ні за що грати у чемпіонаті.

— Незабаром юнацька збірна України U-19 зіграє в еліт-раунді чемпіонату Європи-2015. Як гадаєте, які шанси у «синьо-жових» на вихід до фінальної стадії, враховуючи, що в нашому квартеті є суперники каліб­ру Німеччини, Бельгії та Шотландії?

— Із 2007 по 2012 рр. я очолював збірну U-17, і з того часу бачу серйозний розвиток дівочого футболу як в Україні, так і за кордоном. Завжди хочеться бачити наші команди на чемпіонатах Європи чи світу, й тренери налаштовують своїх підопічних тільки на перемогу. Але потрібно реально дивитися на речі й, гадаю, якщо наша збірна не займе останню сходинку, для нас це вже буде успіхом. Звісно, хочеться більшого, проте наразі нам не до снаги змагатися проти тих же німкень.

— Із 7 по 11 квітня в Умані пройде чемпіонат України серед 17-річних. Чи зможе «Родина-Ліцей» захистити чемпіонський титул?

— Спробуємо повторити торішній успіх. Однак маємо труднощі зі складом, адже зразу трьох наших футболісток викликали до лав збірної U-19. Певна річ, легко нам не буде, тож намагатимемося показати найкращі свої якості й зберегти «золото» у себе.

Роман КИРІЄНКО.