Вище голови не стрибнули

Утретє поспіль футзальна збірна України не може подолати чвертьфінальну стадію чемпіонату Європи. Очевидно, це об’єктивно: нинішні позиції українського футзалу не дозволяють його оцінювати на рівні чотирьох провідних команд континенту — Іспанії, Росії, Італії та Португалії.

Останнім ми поступилися в понеділковому матчі 1/4 фіналу. Це була стартова гра у «Спортпаласі» — головній арені Євро-2014, яка прийматиме всі матчі плей-оф, взявши естефету від «Лотто-Арени», де відбувалися матчі групового турніру.

Перед поєдинком непокоїв стан нашої збірної. Утішала відсутність пропущених м’ячів у двох попередніх матчах, але забитий був тільки один, і якість гри була сумнівною — діяли від оборони, але надто багато дозволяли суперникові. Пройшли, хоч і не виграли, Бельгію на першому етапі, а УЄФА раптово призначила місцевого арбітра на наш матч із Португалією. Де логіка — незрозуміло. Хотіли таким чином зберегти представництво господарів на турнірі? Так для цього були інші матчі.

Це не означає, що програш португальцям лежить у площині суддівських помилок. Хоча суперечливі моменти були — Рогачову ледь ноги не відривають, а судді й оком не змигнули. Не хочеться говорити про суддівство в поєдинку взагалі та не будувати конспірологічні версії. А як без цього обійтися, якщо рефері самі дали привід?

Португальці, очевидно, побоювалися нашу команду. Можна скільки завгодно критикувати Україну за невиразну гру на попередньому етапі, але «сухі» ворота, вкупі з непоганою організацією гри, яка комусь, можливо, здавалася аж надто лякливою, зробили своє. Це проти Росії, в матчі, який нічого не вирішував, представники найзахіднішої країни Європи могли грати з відкритим забралом. Тут — зась. Надто висока ціна матчу. І розуміння, що Україна — небезпечна, що довела в контрольних матчах проти Італії та Хорватії.

А можливо, заспокоїв ще португальців швидкий гол. Почали ж наші непогано, гостро, але пропустили вже надто легко. Добре, що відігралися швидко й змусили суперника бути обачним. Позначався, очевидно, й вік португальців. Поважний — 30,5 років на команду. Тому мчати вперед їм не було сенсу — берегли сили до наступних поєдинків. Явно ж розраховували обійтися малою кров’ю з Україною після того, як швидко вдруге вийшли наперед, ледь перерва закінчилася. Епізод, до речі, також неоднозначний, наші не встигли перебудуватися в обороні, бо Шотурма та Рікардіньйо зіткнулися, а арбітр знову на те не зважив. Чекали, до речі, неприємностей від Рікардіньйо, але засмутив нас «травмований» Кардинал, можливості якого всім добре відомі бодай тому, що приїжджав у складі російського ЦСКА на «Кубок Львівщини-2011».

Наші відтак зіграли три матчі на Євро. У всіх трьох були різні голкіпери — чвертьфінал відіграв Дмитро Литвиненко, та претензій до нього, як і в попередніх поєдинках до Євгена Іваняка та Кирила Ципуна, немає. Їх, швидше, слід адресувати гравцям атаки, адже просто безпомічними були ми в грі першим номером. Жодних проблем португальцям не створили, швидше, тільки ще пропустити могли. Особливо пригнічувала гра з п’ятим польовим — вовтузилися з м’ячем достатньо, але прогнозовано. Хоча в даному випадку слід зважати на рівень суперника та констатувати: з Португалією зіграли найкращий свій матч на Євро.

На жаль, цього вже недостатньо, щоби перемогти. Ми не в 2003-му, коли один Коридзе забивав Португалії п’ять, а Україна перемагала — 7:4.

Нині наша мета — півфінал Євро. Там ми не були з 2005 року. Тоді це був відступ од здобутих «срібних» позицій на четверте місце. Нині ми просто підтвердили своє місце в другому ешелоні європейського футзалу.

Головний тренер Євген Ривкін, як і домовлялися, з 9 лютого зосе­редиться на одній посаді — або в клубі, що найімовірніше, або в збірній. Він справді працював чесно та сумлінно, проте, очевидно, має свою тренерську «стелю», яка не дозволила показати в Бельгії вищий результат. Але головна проблема полягала не в цьому: попереднього керівника АФУ часто звинувачували в поєднанні посад. Але й нинішні управлінці легітимізували цей момент, помилившись не у виборі тренера, а у самому підході.

І про справи телевізійні. Євро-2014 не транслювався на українському телебаченні. Це погана рек­лама для нинішнього керівництва АФУ бодай тому, що попередники, скажімо, картинку з першості континенту-2012 на одному з вітчизняних телеканалів забезпечили.

Віталій МАРТИНЮК.