Володимир МАЗЯР: «Друге місце в лізі — не межа»

«Здивувала поведінка Сергія Єсіна»

— Володимире Івановичу, які враження у вас після звітного туру, коли на виїзді протидіяли «Геліосу»?

— Що стосується матчу із харків’янами, то я вже говорив на прес-конференції: була рівна гра, бо, вважаю, що на полі зійшлися рівні суперники. Інша справа — суддівство. За винятком призначеного рефері пенальті на останніх хвилинах, його робота була, так би мовити, «цікавою». Щодо конкретно 11-метрового: бачив, що там була рука, а потім іще пересвідчився у цьому, проглянувши відеоповтор. Згодом мав місце один епізод поблизу наших воріт, коли суперник вимагав пенальті, проте там було положення поза грою та напад на нашого воротаря Поповича. Та й взагалі: дуже здивувала поведінка «Геліоса», в першу чергу, головного тренера Сергія Єсіна. Судячи з його слів на прес-конференції, він був присутній на поєдинку лише на доданих хвилинах, а більше він нічого не бачив. Його аналіз гри базується на словах, мовляв, у них було багато голевих нагод. Утім, на мою думку, якщо він оті моменти називає голевими, то у «сонячних» серйозні проблеми з нападом. Також образили висловлювання, начебто нам допомагав арбітр. Усіх небайдужих прошу відвідати відеохостінг YouTube або ж заглянути на наш офіційний сайт, аби ознайомитись із згаданими епізодами чи переглянути повністю матч. Самі можете переконатися, на чиєму боці була симпатія та які «стовідсоткові моменти» були в нашого візаві, котрі можна перерахувати на двох пальцях.

Повірте, вирушаючи до Харкова, ми прагнули грати в футбол, і знали, за рахунок чого можемо досягнути результат. Думаю, якби рефері не заважав, то футбол у четвер був би ще цікавішим. Не сподобались обговорення, мовляв, ми грали у стилі «автобуса» чи «тролейбуса». Нехай усі ще раз подивляться цей поєдинок. «Сталь» завжди грала у справжній футбол: щоматчу забиваємо, щоматчу пропускаємо.

— Зважаючи на названі події, ціна цієї перемоги лише збільшується?

— Та не сказав би. Ми аналогічно діяли проти «Десни», «Нафтовика-Укрнафти». Запевняю,
слова, що суддя «вбив» «Геліос», —
смішні. На післяматчевий коментар я пішов перший, а після нього ми зразу вирушили додому. Прочитавши аналіз мого колеги, був дуже ображений. Нібито їм поставили пенальті, й після цього ми виграли, а до того били м’яч лише по трибунах. Повторюся: склалося враження, що він увесь двобій сидів у партері, а вийшов до поля лише під завісу зустрічі. Сергію також раджу передивитися гру.

— Упродовж матчу суддя попросив вас залишити технічну зону. Що було в тій ситуації?

— Зазначу, що деякі рішення суддівської бригади, на мою думку, здавалися достатньо невпевненими. Усе почалося з того, що в першому таймі замість очевидного кутового в бік «Геліоса» судді чомусь призначили вільний удар од воріт харків’ян. Також незрозумілим для мене був епізод, коли наш капітан Каленчук отримав попередження в епізоді, в якому саме проти нього були порушені правила — Каленчук отримав достатньо болісний удар.

Загалом, «Геліос» мав чотири штрафні за 16 метрів до наших воріт, яких вони не заслужили. Усе це змусило мене запитати рефері: «Чому ти так судиш?». Повірте, до нецензурної лайки справа не дійшла. Просто не зміг упоратись із емоціями, тому що певною мірою було соромно дивитися на поле. Зрештою, якщо повернутися до слів, що арбітр нам допомагав: як думаєте, якби воно так і було, то чи вставав би я зі свого місця?

«Мене заслужено відправили на трибуни»

— Знаємо, що за такі дії, зазвичай, дискваліфіковують тренерів. Чи оскаржуватимете таке рішення?

— Ні, мене заслужено відправили на трибуни. Погоджуся, що я не мав права виходити на газон, залишаючи свою зону.

— До слова, чи не вперше доводиться слухати нарікання на арбіт­раж у матчі з боку дніпродзержинців.

— Та я нічого про суддівство й не говорив. Мовилося про головного тренера харків’ян, про якого вище вже вдосталь сказав. Додам лише одне: кожен чомусь оцінює ситуацію зі свого боку, проте я люблю це робити тверезо. Знаєте, якщо подивитися на ситуацію по-чесному, то все було не в таких фарбах, якими «намалював» Сергій Єсін разом із капітаном оцей матч.

— Краще перейти до приємного. Ваші підопічні зараз доволі комфортно перебувають на другому місці. У чому секрет таких виступів дебютанта змагань?

— На мій погляд, таке запитання було би доцільнішим після завершення першого кола, десь після 16 листопада. На даний момент можу лише сказати, що ми намагаємося грати в той футбол, який хочемо та вміємо. Наш бойовий дух, самовіддача на полі й тактична обізнаність дають результат.

— Утім, чи погодитеся, що дебют у сезоні тяжко не назвати успішним?

— Я ще раз наголошую: подивіться на виступи команд, які цьогоріч підвищились у класі. Лише «Гірник» у підвалинах турнірної таблиці. І то, гадаю, що їхнє сходження нагору — лише справа часу. Ми пройшли досить хорошу школу другої ліги, з якої тяжко було піднятися на сильніший рівень.

— Якби напередодні сезону вам розповіли, що чекає «Сталь» попереду, то повірили би?

— Футбол тим і цікавий. Думаю, ніхто не повірив, якби йому розповіли, що того ж дня «Динамо» розгромно програє «Ольборгу» (хоч і на виїзді) — 0:3, а «Дніпро» вдома поступиться «Карабаху» — 0:1. Наразі ми сповна викладаємося заради максимального результату, проте бодай проміжні підсумки краще зробити в міжсезоння. Попереду ще вдосталь відповідальних матчів проти гідних опонентів: «Чорноморець», «Олександрія», «Суми», «Буковина» та «Гірник». П’ять матчів — це досить багато.

— Особливої уваги заслуговує Куліш — рекордсмен за результативністю в найнижчому дивізіоні, котрий перебуває на провідних ролях у першій лізі серед найвлучніших. Чи є якісь побажання на адресу Станіслава?

— Про Куліша можу сказати лише одне — йому ще є над чим працювати. На мою думку, його голи — робота всієї команди. Зокрема, це його робота — забивати м’ячі. Усі ж гравці старалися для того, щоби він відзначався результативними ударами. До того ж, вважаю, що немає такого поняття, як Куліш або воротар — є команда, в якій кожен футболіст має свої обов’язки на полі. Те, що він забиває, це — доб­ре, проте йому ще треба чимало працювати, щоби вийти на рівень виконавця прем’єр-ліги. Хоча не приховуватиму, що прогрес очевидний: на тренуваннях Стас старається, в матчах фахово зростає. Утім йому ще потрібно додати у спортивній агресії та швидкості.

«Кубок? Чудово розуміємо, куди ми їдемо»

— Чи є зацікавленість до Куліша з боку інших ФК? Яка його трансферна вартість?

— Ось зараз ви запитали, але зрозумійте, що я — тренер, а не президент. Друге питання — також не до мене. До того ж, гадаю, що відповідати на таке — немає сенсу. Ви не ображайтеся. Я не те, що не маю права говорити на такі теми, просто це буде неетично стосовно інших гравців. На моє переконання, в нашій команді вдосталь виконавців, на яких теж можна звернути увагу, бо вони носять рояль, на якому грають їхні партнери.

— У підтвердження ваших слів: «сталевари» одна з найкращих команд за показником забитих-пропущених м’ячів. Що із цього вам більше подобається?

— Те, що багато забиваємо й мало пропускаємо. Як кажуть, усе має бути в поєднанні: як добре грати в обороні, так і в нападі. До того ж, усі гравці повинні брати участь у всіх стадіях і фазах гри. Лише за такої умови настане гармонія.

— Отож, попри отриманий хороший результат, вірите, що все це — не межа «Сталі»?

— У футболі, в принципі, не буває межі, не тільки в команд. Поки маємо такі результати, проте все одно хочемо кращого: не тільки для мене, а й для клубу. На часі — цікаві поєдинки з одеситами та олександрійцями. Вважаю, що все тільки починається.

— Примітно, що цьогоріч ви поступилися лише одного разу — «Тернополю», й такому ж дебютанту. Справа в психології?

— Та ні. Ми програли через особисті помилки. Нас не обіграли, це ми поступилися. Після того поєдинку зробили чимало висновків. І, знову ж таки, давайте не порушуватимемо тему «кількість поразок», коли сезон у розпалі.

— Найближчий двобій — виїзд у Одесу в рамках Кубка України. На що сподіваєтеся напередодні повторного протистояння?

— Уже заявляв, що наше найперше завдання — достойно зіграти. Уже казав підопічним: «Це — ваша гра, для вашого рівня, для клубу, для нас усіх». Утім, ми чудово розуміємо, куди їдемо, як і те, що ми — не фаворити. Нагадаю свої слова після жеребкування: на місці тренера «Чорноморця», після того, як отримав би за суперника такий клуб, як «Сталь» (Дніпродзержинськ), певне, що зрадів би.

— Отож після 2:1 думок, що справа вже зроблена, немає?

— Однозначно — ні. Ми знаємо, що нас чекає тяжке випробування в Південній Пальмірі.

Євген ДЕМЯН.