В’ячеслав ПІДНЕБЕННИЙ: «Коли їхав до Полтави, навіть не знав, який мені запропонують контракт»

— В’ячеславе, для початку розкажіть, чому вирішили залишити «Авангард»?

— Вирішив піти з попереднього клубу, тому що не бачив свого майбутнього та, найголовніше, прогресу в цій команді. Це було головною причиною.

— Чи краматорський ФК мав бажання залишити вас — лідера команди?

— Так, ніхто не хотів, аби я йшов. Слава Богу, що керівництво пішло мені назустріч. Тому розпрощалися нормально, я би навіть сказав, по-дружньому.

— Зміна наставника впродовж сезону якимось чином уплинула на таке рішення?

— Думаю, що ні. У мене й до цього було чітке прагнення змінити колектив. До того ж, коли ще був гравцем «машинобудівників», отримав пропозицію з Полтави.

— Інших варіантів більше не було?

— Отримував інші запрошення, проте не бачу сенсу говорити про це. Поїхати за кордон? Ні, в мене не було пропозицій «із-за бугра», лише від українських команд. На жаль, стосується це лише колективів, котрі виступають у першій лізі, а з прем’єр-ліги ніхто зі мною не зв’язувався.

— Чому прийняли пропозицію саме ФК «Полтава»?

— По-перше, в мене тут виступає чимало знайомих і друзів. По-друге, знаю, що наступного сезону функціонери ставитимуть серйозні завдання. «Полтава» — амбіційний клуб, який стрімко розвивається. Теж саме можу сказати про тренерський штаб на чолі з Близнюком. Наскільки зрозумів, Ілля Владиславович, як і я, не збирається все життя скніти в першій лізі.

— Умови, що запропонували полтавці, вплинули на ваше рішення?

— Ні, про фінансові умови попередньо ми не розмовляли. Коли їхав до Полтави, навіть не знав, який мені запропонують контракт. Відтак можу вас переконати, що сюди їхав, аби грати у футбол, а не заради великих грошей. Хоча, визнаю, що умовами, створеними мені клубом, я задоволений.

— Запрошував до команди особисто Близнюк?

— Ні, все по-іншому вирішилося. На мого агента ще раніше вийшли представники «зелено-чорних», а потім, коли припинив співпрацю з краматорцями, вже мав нагоду поспілкуватися з Іллею Владиславовичем напряму та обговорити свою роль у новому клубі.

— Перехід до полтавського колективу маєте за підвищення в кар’єрі?

— Однозначно! Не потрібно зважати на те, що «Полтава» нині перебуває на 12 сходинці та розташувалася навіть нижче «Авангарду». Цей перехід — нова сходинка для мене, а головне — вища, ніж попередня.

— Як пройшла зустріч із новими партнерами?

— Чудово все сталося. Ставлення з боку нових колег і тренерів мені до вподоби. Також подобається, що зараз тут зібралася молода команда: гравців старше 1988 року народження складно знайти. Лише Кондратюка можу згадати з-поміж старших. Відтак зібралася хороша команда, котра, помітно, об’єднана спільною метою.

— Чи допомогло адаптуватися, що взимку ви стали не єдиним новачком «Полтави»?

— Та ні. Я ж говорив, у «Полтаві» чимало моїх знайомих, із якими виступав пліч-о-пліч: із Насибуліним, Шавріним і Чеботаєм грав ще разом за «Шахтар». Також є низка виконавців, із якими перетинались у збірних різних вікових груп.

— Як вам збори з новою командою?

— Одразу скажу, що дане зібрання суттєво відрізняється від попередніх. Мені до вподоби методи роботи Іллі Близнюка, відтак цікаво працювати на тренуваннях. Хоча не можу сказати, що все так легко: збори завжди складно відбуваються. Особливо спочатку, коли акцент робився на фізичні навантаження. Зараз же, коли приїхали до Криму, на базу «Кримтеплиці», сподіваюся, що нас очікуватимуть більше ігрових управ і роботи з м’ячами. Також додам, що головний тренер багато часу приділяє тактиці: переглянули чимало відео побудови інших команд. Загалом, багато інформації отримують гравці, це має нам допомогти в подальшому.

— Вас використовують на звичній позиції — у центрі півзахисту?

— Не завжди. У нас уже було чотири спаринги — із «Сумами», з «Наф­товиком-Укрнафтою», дуб­лями «Дніпра» та «Ворскли». Грав не лише у центрі (опорного та під нападником), а й на лівому фланзі. Уважаю, що для футболіста найголовніше — грати, а на якій позиції — вже вирішувати тренеру. У мене немає вподобань: брати участь у захисті чи атакувальних діях команди.

— Чи можете сказати, наскільки «Полтава» готова вже до поновлення чемпіонату?

— Ще рано говорити про пов­ну готовність команди. У відсотках не відповім, але скажу, що на хвилин 60 матчу, в активному темпі, нас уже вистачає.

— Мети перед командою вже оголосили, чи до цього повернемося ближче до весни?

— Ще ні. Але самі подивіться: полтавський ФК нині перебуває на 12 сходинці. Кожен член колективу розуміє, що це — не наше місце. Зараз усі разом працюємо над тим, щоби навесні покращити результати клубу. Потрібно в кожному матчі виходили на поле лише з думками про перемогу. Тим паче, що відрив од четвертого місця всього п’ять очок.

— Якщо вже знайомі з можливостями полтавської команди, то поділіться думками, на які місця готові претендувати цього сезону?

— Думаю, що цього розіграшу першої ліги нам реально посісти шосте-восьме місце. Щодо подальших виступів і командного потенціалу — поговоріть із нашим тренером.

— Сподіваєтеся, що ви зможете регулярно виходити у стартовій 11-ці, як у попередніх командах?

— Зрозуміло, якщо прийшов до нового колективу, то не просто розраховувати миттєво на місце в основі. Попередні заслуги у сучасному футболі ніхто не враховує. За будь-яких обставин готовий щодня доводити, що приїхав сюди не відсиджуватися на лавці.

— Для вас це вже п’ятий колектив. Які у вас наміри: досягти максимуму з «Полтавою» чи діждатися кращого місця роботи?

— Зараз складно відповісти на це питання… Звичайно, було би класно, якби за сезон-другий вийшли з полтавцями до прем’єр-ліги — це би був ідеальний сценарій моєї подальшої кар’єри. Утім, усе може статися.

Євген ДЕМЯН.