Український футбол
Юрій СТЕПАНЮК: «На меблеву фабрику я пішов працювати не від хорошого життя»
Новий-старий футболіст «гармашів» розповів про своє повернення до табору білоцерківців, трирічну перерву та проведений період в «Украгрокомі»

Для «Арсеналу-Київщини» повернення Юрія Степанюка воістину знакова подія, адже цей виконавець стояв біля витоків утворення «червоно-білих». Професійну кар’єру Степанюк розпочав на початку 2000-х у білоцерківській «Росі», однак через певні причини на три роки був вимушений піти з великого спорту. Воскресіння ж талановитого півзахисника відбулося в 2007-му, коли футбольна мапа України поповнилася новим колективом — «Арсеналом» (Біла Церква). Із того часу Юрій провів на професійному рівні понад сотні поєдинків й устиг засвітитися в таких клубах, як «Десна», «Украгроком» та аматорському АФ «П’ятихатська» (нинішній ФК «Інгулець»). В ексклюзивному інтерв’ю «УФ» Юрій Степанюк розповів про перипетії своєї кар’єри та зізнався, що дуже радий повернутися в рідний клуб.

— Юрію, після майже чотирирічної перерви ви повернулися до «Арсеналу-Київщини». Хто був ініціатором вашого переходу?

— Останні півроку я грав на аматорському рівні за АФ «П’ятихатська», однак дуже хотів повернутися в професіонали. І так сталося, що очільники «Арсеналу-Київщини» вийшли на мене з конкретною пропозицією й запропонували підписати контракт до кінця поточної першості. Ні хвилини не вагався й відразу погодився на перехід до «гармашів».

— Запропоновані умови в білоцерківському клубі кращі за ті, що ви мали в АФ «П’ятихатська»?

— Так, кращі. Зрештою, я повернувся додому, й дуже цьому радий.

— Певно, у свої 32 вже й не вірили, що вам випаде можливість знову приміряти форму «червоно-білих»?

— Розумієте, футбол — річ мінлива й непередбачувана, тож загадувати щось наперед дуже складно. Я завжди хотів повернутися до рідних пенатів, пограти за білоцерківців. Прикро, що свого часу в «канонірів» розпочалися проблеми з фінансуванням, й команда опинилася на межі зникнення. Практично всі футболісти залишили «Арсенал». Тепер же ситуація в клубі стабілізувалася, тож, власне, чому б і не допомогти «гармашам» досягти поставлених завдань!

Юрію, якось довелося почути цікаву історію, що коли ви працювали на меблевій фабриці, то загітували тамтешнього президента до створення ФК. Наскільки це правда?

— Справа в тім, що власник меб­левої фабрики Юрій Васильович Горобець дуже любив футбол й вирішив заснувати команду. Спершу «Арсенал» виступав на першість міста, а потім ми заявилися на обласні змагання. Тоді в нашому колективі грали практично самі місцеві виконавці, декого брали з Києва. Одним з найвідоміших футболістів у нашій команді був Олег Надуда, який з виходом «Арсеналу» до другої ліги перейшов на тренерський місток. Зі здобуттям Кубка області заявилися на КФК, й, погравши в цьому турнірі півроку, перейшли до другої ліги. Через два роки вийшли до першого дивізіону, де й провели три чудових сезони. Щодо моєї приналежності до створення ФК, то до цього я маю доволі посереднє відношення. Зрештою, там були люди, котрі цим займалися, мали досвід і ресурси для просування футбольного колективу.

— А як узагалі опинилися на меб­левій фабриці й чим ви там займалися?

— Працювати на меблеву фабрику я пішов не від хорошого життя. Спершу я грав у «Росі», а коли в клубі перестали платити, сімейні обставини змусили йти працювати в іншу сферу. Тоді на підприємстві добре платили, міг забезпечити сім’ю. А коли заснували «Арсенал», з радістю повернувся у футбол.

— Себто ваша трирічна перерва пов’язана саме з роботою на підприємстві з виробництва меблів?

— Так. Я працював на фабриці, але при цьому намагався не забувати й про футбол, підтримуючи форму в матчах за аматорські колективи.

— У вашому послужному списку значаться виступи за чернігівську «Десну». Як потрапили до табору сіверян?

— Коли в Білій Церкві почали розганяти місцевих футболістів, мене запросила до себе «Десна». Незабаром у чернігівському колективі змінився менеджмент, й ті умови, які були запропоновані, мене категорично не влаштовували. Тож, побувши в Чернігові кілька місяців, вирішив піти з команди.

Також ви кілька сезонів відіграли в «Украгрокомі». Чим вам запам’ятався проведений період в колективі з Кіровоградської області?

— До «Украгрокому» мене запросив Юрій Володимирович Гура. Можу сказати, що в цьому клубі я провів свої найкращі роки. Ми доб­ре грали в другій лізі, пробилися до першого дивізіону. Насамперед мені цей клуб запам’ятався класним менеджментом, дружнім колективом та чудовою організацією роботи.

— Чи складно було, повертаючись до «Арсеналу-Київщини», звикнути до вимог головного тренера?

— Ні. Я чудово розумію, що вимагає Микола Вікторович (Литвин. — Р.К.). Узагалі з адаптацією ніяких проблем не було, та й у колективі мене хлопці прийняли абсолютно нормально.

— У фіналі турніру «Банк Михайлівський УФІ & Зоря — Кубок 2015» ваш колектив із розгромним рахунком поступився «Черкаському Дніпру» — 6:1. Чи могли білоцерківці зіграти достойніше?

— Приблизно до 80-ї хвилини рахунок тримався — 2:1, однак у зак­лючній десятихвилинці ми пропустили ще чотири м’ячі. У нас вийшло багато молодих футболістів, яким, на жаль, бракувало досвіду матчів на подібному рівні. Але, нічого, це збори, і для усіх нас цей матч слугуватиме хорошим уроком.

— На сьогоднішній день у відсотковому співвідношенні наскільки «Арсенал-Київщина» готова до сезону?

— Гадаю, відсотків на 70. Ще є час додати, тож у заключному відрізку підготовки маємо добре попрацювати.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин