Український футбол
Запорізька безнадія

Треба бути хворобливо наївною людиною, щоби сподіватися від цього поєдинку видовища. Утім, навіть на такому тлі, що його можна означити фразою «не чекали нічого хорошого», гра на «Славутич-Арені» прикро вразила своєю абсолютною блідістю.

Головними винуватцями такого невтішного стану справ стали господарі поля: не хочу нікого образити, але все ж треба наголосити на тому, що перегляд кожного матчу запорізького «Металурга» епохи Олега Тарана стає справжнім випробуванням, і ради тому немає. Ось і з «Ворсклою» «червоно-чорні» не запропонували нічого іншого, ніж звичний для себе силовий, оборонний, якийсь зубодробильний футбол, де інтереси глядача не враховуються взагалі…

Уявіть собі: граючи вдома, та ще й програючи вже з 10-ї хвилини, запоріжці продемонстрували щось схоже на активність і осмислені дії в атаці десь на 33-й хвилині, що вилилося в удар Прийомова упритул, на який класно зреагував Богуш. За винятком цього моменту, «Металург», на пару з «Ворсклою», демонстрував лише анемічну гру фактично без голевих моментів, і взагалі чогось такого, що може запам’ятатися.

Так, я готовий визнати, що по перерві ігровий малюнок на «Славутич-Арені» набув дещо яскравіших фарб. Але це, знаєте, питання гри контрастів: якщо все погано, то коли стає трохи краще, здається, ніби все добре.

Справді, почастішало з моментами, якось ніби активізувалися господарі поля, припустімо, півоборонець Льопа — чи не єдина світла пляма «Металурга»: і сам мав момент забити, й для партнера щось подібне створив. І все ж не забуваймо, забитих м’ячів ми побачили вдвічі більше, порівняно з першим таймом. Однак загальний сонливий і гнітючий настрій нікуди не подівся. Як і відчуття тотальної безпросвітності, що йде від нинішньої гри підопічних Тарана.

0:3. І далі для Запоріжжя, схоже, буде ще гірше.

Ярослав ОЛЕКСАНДРОВ.


стрічка новин