Зірки футболу — за мир та єдність!

Од заходу до сходу, від півночі до півдня… За підтримки компанії «Агробізнес» майже щонеділі команда зірок футболу вирушала до чергового міста, загалом за дев’ять місяців охопивши дві третини регіонів України.

Віктор ХЛУС: «Низький уклін нашим ветеранам»

Колишній нападник «Динамо», а нині організатор команди «Зірки українського футболу» Віктор Хлус уже не перший рік займається організацією матчів ветеранів. Але нинішній для нього вийшов особливим — усі ігри турне пройшли під гаслом збереження миру та підтримки єдності України.

— Готуючи турне, я багато звертався до голів міст та областей, пропонував організувати свято для місцевих мешканців. У більшості випадків знаходив підтримку, нам давали стадіон, збирали команду суперника. Але були й керівники, які всіма засобами чинили супротив, шукали для цього привід — погане поле чи немає можливості організувати безпеку. Було одне місто в Київській області, коли голова району спочатку погодився на організацію матчу та супровідного свята, а за два дні дав задню. Можливо, така їхня громадська позиція, а може, дехто вважав, що ми приїхали за когось агітувати, пов’язували нас із політикою. Повторюся, це були одиничні випадки. А у цілому вважаю, що турне вдалося. Не кожна команда вищої ліги грає 35 ігор за сезон і збирає на стадіонах стільки глядачів. Звичайно, це цифра орієнтовна, за нашими підрахунками, матчі відвідало майже 150 тисяч уболівальників.

— Відомі в минулому гравці швидко погоджувалися вирушити до чергового міста?

— Я хочу низько вклонитися нашим ветеранам, які, попри свою зайнятість, сімейні клопоти, майже кожні вихідні вирушали до чергового міста. Гра могла відбутися під Києвом, це година-дві руху, а були й виїзди на два-три дні, коли на автобусі проїжджали до двох тисяч кілометрів. Майже в усіх матчах зіграли Безсонов, Дем’яненко, С. Кузнецов, Лозинський, Дамін, Яремчук, Саленко, Леоненко, Сирота, Оксимець, О. Венглинський, Цихмейструк, Косовський, Коновалов, Безсмертний, Максимов. Навесні грали Нагорняк і Юрій Мороз, опісля чого влаштувалися на роботу тренерами. Не буду називати прізвища, знаю кількох колишніх гравців, які пішли добровольцями захищати Україну в зону АТО. Нехай повертаються живими та здоровими! Окрім безпосередньо просвітницької місії, одним із головних наших завдань був збір коштів на потреби бійців АТО. Під час матчу стояли скриньки, в перер­ві розігрували на аукціоні комплекти форми з автографами зірок футболу, допомагали місцеві благодійники. Загалом, грошима або речами, вдалося зібрати майже два мільйони гривень, які ми, за допомоги нашого друга та партнера Олега Собуцького, передали військовим у зону АТО.

— На жаль, у команди зірок футболу не обійшлося без втрат — трагічно пішов з життя Сергій Закарлюка…

— Друга половина року видалася для всіх нас жахливою. Не стало наших друзів Белькевича, Баля, Гусіна, Серебряникова, Закарлюки. У червні Сергій їздив із нами до Славутича та інших міст. У нього ніколи не було слова «ні». Він завжди з радістю відгукувався поїхати на гру, був справжнім лідером і душею команди. Усіх футболістів, які пішли від нас, перед матчами вшановували хвилиною мовчання, завжди згадували на дружніх вечерях.

— Турне зірок футболу викликало великий резонанс в Україні. Чи вдалося відвідати всі міста, які запланували?

— Із графіка матчів можна побачити, що напруженою стала осінь. Люди дізналися про нашу ініціативу, почали більше запрошувати до себе. Були й кумедні випадки. У серпні їхали грати до Самбора, а по дорозі мали зупинитися в Мостиському, де місцеві керівники запросили на дружній обід. Прибуваємо за вказаною адресою, а це виявився центральний стадіон, на трибунах якого тисячі чотири глядачів, усі чекають на гру. І що робити в такій ситуації? Порадилися з нашими авторитетами Володимиром Безсоновим і Анатолієм Дем’яненком, і вирішили зіграти два тайми по 20 хвилин кожен. Так, трішки запізнилися до Самбора, але вчинити по-іншому не мали права.

— Певне, найекстремальніший із матчів відбувся у Сєверодонецьку?

— Коли місто було визволене від сепаратистів, я запитав наших хлопців: «Хто готовий поїхати, зіграти у футбол?». Їхні відповіді підтвердили мої сподівання — ніхто не відмовився. Команда спочатку дісталася до Слов’янська, де нас на вокзалі зустріли військові з автоматами та у супроводі повезли до Сєверодонецька. Із Києва ми взяли палиць сто ковбаси, цигарки, хліб, і, зупиняючись на кожному із численних блокпостів, спілкувалися з військовими, передавали їм наші нехитрі подарунки. У них дуже серйозні та втомлені обличчя, але, як мені здалося, наш візит трохи підняв їм настрій. Під час матчу на стадіоні була чудова атмосфера, проти нас вийшли учасники АТО в Луганській області. Хлопці, в прямому сенсі, прямо з поля бою з’їхалися на стадіон, були одягнуті хто у що. Добре, що ми з Києва взяли другий комплект форми, вони в наших одностроях і зіграли. Іще відзначу, що гол у наші ворота забив хлопець, який за кілька тижнів до гри був визволений з полону сепаратистів. Люди з таким незламним характером заслуговують на всебічну повагу.

Олег СОБУЦЬКИЙ: «Ми ще зіграємо й у Донецьку, й у Криму»

Співзасновник компанії «Агробізнес» щиро та віддано любить футбол, а ще більше — рідну всім нам Україну. Саме за його ініціативи зірки футболу відвідали більшість регіонів країни, де збирали повні стадіони.

— На мою думку, запланована нами з ветеранами «Динамо» акція по об’єднанню України пройшла успішно. Після всім відомих подій у центрі Києва у січні-лютому цього року, спершу ми запланували серію матчів на честь Небесної сотні. Спочатку був Хмельницький, далі — Львів і Чернівці… Саме із цих міст багато людей було на Майдані Незалежності, місцеві мешканці пам’ятають і шанують героїзм своїх побратимів. Але після анексії Росією Криму та початку бойових дій на Донбасі, коли пішли нові жертви, вирішили переформатувати ідею та проводити ігри під гаслом підтримки миру та єдності України. Футбол справді нас об’єднує. Це показало турне ветеранів футболу, це показали ультрас усіх клубів України, які у скрутний час відклали вболівальницькі амбіції та стали разом на захист єдності та суверенітету країни.

— Переконані, ініціатива футболістів мала підтримку в усіх регіонах, де проводились матчі.

— Звичайно, це саме та ідея, яка реально об’єднує навколо себе українців. Ми це могли побачити на власні очі, відвідуючи чергове місто. Навіть у Сєверодонецьку, визволеному від сепаратистів українськими військовими за тиждень до нашого візиту, стадіон був увесь у жовто-блакитних прапорах, уболівальники співали Гімн України та «Червону руту», багато хто розмовляв українською. Люди були щиро раді приїзду футболістів, для них ця гра була дуже знаковою, наче повернення до рідного дому, мирного життя. А українських військових вони вважають своїми героями. Зірки футболу грали проти збірної АТО й ніхто з нас не образився, що місцеві мешканці більше підтримували саме вояків. Будемо відверті, вони на це заслуговують.

— Ви казали, що хочете провести матч на Донеччині. Судячи з усього, цю ідею доведеться поки відкласти?

— У цьому напрямку триває робота. Володимир Безсонов неод­норазово повторював, що команда обов’язково зіграє й у Криму. І я не сумніваюся, що слова нашого капітана будуть пророчими. Ми їдемо туди, де на нас чекають, де хочуть бачити Україну мирною та єдиною. Коли розпочалися бойові дії на сході України, я кілька разів був у полку хмельницьких десантників, який зараз базується під Щастям. Саме ці хлопці влітку визволяли від сепаратистів Краматорськ і Слов’янськ. Ми, чим могли, їм допомагали — передали бронежилети, шоломи, теплі речі, харчі, військові намети, безпілотники та інше. У цей скрутний час кожен має допомагати Україні вистояти. Одні на військовому полі бою, інші — на футбольному.

— Меж удосконаленню немає, відтак, що би ви хотіли покращити в проведенні матчів турне?

— Ми раді, що майже всюди футбол проходив на центральному стадіоні. У Львові це — «Арена Львів», у Хмельницькому, Чернівцях, Херсоні, Рівному, Тернополі, Броварах — голов­ні арени міст, куди приходило багато людей. Є розуміння, що треба краще співпрацювати з організаторами на місцях у плані реклами заходу, залучати на трибуни більше молоді, школярів і, що зараз особливо важливо, військових, які пройшли через зону АТО. Це справжні герої, под­виг яких не можна забувати.

— Тобто наступного року вболівальники можуть розраховувати побачити матчі команди зірок у своєму місті?

— Якщо футболісти будуть не проти, наша компанія обов’язково їх підтримає. Іще є час, аби продумати формат зустрічей, внести в них якісь новинки. Але головна мета залишиться незмінною — робити все можливе, щоби в Україні були мир і єдність.

Цікаво знати

• За дев’ять місяців команда провела 35 матчів у 16 регіонах України. 15 перемог, 16 нічиїх і 4 поразки, різниця м’ячів 76-55.
• Найкращі бомбардири турне: Едуард Цихмейструк — 21 м’яч, Олег Саленко — 12, Віталій Косовський — 8, Сергій Коновалов — 5, Вік­тор Хлус та Олег Собуцький — по 4.
• Найстаршим футболістом, який брав участь у турне, став воротар Валерій Самохін. Цього року йому виповнилося 67! А серед польових гравців — 64-річний Сергій Кузнецов.
• Перед матчем у Києві на «Оболонь-Арені» кожному глядачу роздали по круасану. А комусь і по два — 5 тисяч запашних булочок смакували 4 тисячі глядачів.
• Найбільше глядачів було на грі зірок футболу проти ветеранів «Карпат». На «Арені Львів» зібралися шість тисяч уболівальників. Також ця гра в прямому ефірі транслювалася на місцевому телеканалі ZIK.
• У матчах на Західній Україні футболістів супроводжував і перед іграми читав присутнім молитву Митрофорний протоієрей Микола Фатич.
• 23 серпня футболісти разом із мешканцями Самбора відвідали віче на честь Дня Прапора, після чого всі разом вирушили на міський стадіон.
• У Волочиську спеціально до візиту зірок футболу відремонтували міський стадіон — поле, огорожу, трибуни, роздягальні та інше.
• На заставі Червоний Чабан, що на півдні Херсонщини, військові подарували футболістам зелені берети прикордонників і зробили спільне фото.
• У Миронівці в перерві діти пробивали пенальті Святославу Сироті. Володар подарунку — футбольного м’яча — визначився лише після вісімнадцятого за ліком удару.
• Гра в Тетіїві відбулася на полі місцевої гімназії. Учням була подвійна радість — і футбол подивились, і від уроків були звільнені.
• Єдина гра, на яку продавалися вхідні квитки, відбулась у Рівному. Зав­дяки цьому вдалося зібрати 47 тисяч гривень на допомогу батальйону територіальної оборони «Горинь» у зоні АТО.

   

Усі матчі турне

Підготував Дмитро ШАПОВАЛ.