Сербський «нокаутер» з Динамо, вихованець Шахтаря – граючий тренер: 11 квітня — цей день в історії українського футболу
1667 
11 квітня 1963 року у місті Ленінград, нині Санкт-Петербург помер Михайло Бутусов – найкращий бомбардир дореволюційної Росії, головний тренер київського Динамо.
Михайло Бутусов. Фото: Google
Уся клубна кар’єра Бутусова пройшла в командах міста Петроград. Йдеться про такі колективи, як Унітас, Виборзький район «А», Харчовик, Динамо (Ленінград). Згідно з даними футбольних істориків, Бутусов за свою кар’єру забив не менше 423 голів (з врахування товариських поєдинків).
Також нападник став учасником першого чемпіонату СРСР, тричі за увесь час ставав срібним призером ліги. Виступав за збірні СРСР та РСФСР. У складі команди Союзу забив перший гол в історії в офіційних матчах та був першим капітаном. Бутусов перший серед радянських футболістів був удостоєний звання «Заслужений майстер спорту СРСР».
Крім футболу, Михайло також виступав у хокеї з м’ячом. У складі ленінградського Динамо провів перший чемпіонат СРСР з цієї дисципліни та забив два м’ячі.
За свою тренерську кар’єру Бутусов тренував динамівців Ленінграда, Ташкента, Тбілісі та Києва. У 1946 році очолював ленінградський Зеніт.
У 1941 році ексфорвард очолив київське Динамо, однак відіграти увесь чемпіонат завадив початок німецько-радянської війни. Вдруге працював з біло-синіми у 1947-му. І саме у цей сезон динамівці вперше з 1938 року увійшли до четвірки кращих в чемпіонаті. Разом з тим кияни здобули Кубок УРСР.
Після тренерської кар’єри Бутусов працював чиновником у різних футбольних департаментах, а також писав для спортивної преси, є автором брошури «Футбол у СРСР».
11 квітня 1992 року у місті Аранджеловац (СФРЮ) народився Александар Пантич – захисник іспанського Вільярреалу, київського Динамо та індійського клубу Іст Бенгал, срібний призер чемпіонату України та Сербії.
Перші кроки у дорослому футболі робив у складі сербських колективів Рад та Црвена Звезда. У складі останніх став срібним призером чемпіонату за підсумками сезону 2012/13.
Влітку 2013 року Пантич підписав контракт з Вільярреалом. На правах оренди виступав за Кордову, Ейбар та Алавес. Безпосередньо за «жовту субмарину» Александар провів усього 13 поєдинків: без результативних дій.
У лютому 2017-го сербський оборонець на правах вільного агента приєднався до лав київського Динамо. У складі біло-синіх провів 20 матчів, у яких оформив один асист. У сезоні 2016/17 здобув срібні медалі чемпіонату України. Під час своїх виступів у Києві запам’ятався невпевненою грою в обороні та своїм нокаутом у кубковому матчу з охтирським Нафтовиком.
У 2019-му на правах оренди виступав за іспанський Кадіс.
Після Динамо Пантич змінив декілька клубів, які представляли різні країни: Кіпр (Докса; АЕЛ), Польща (Заглембє, Любін), Іспанія (Луго). Влітку 2024-го захисник став гравцем індійського Іст Бенгал. За екзотичний клуб серб уже встиг провести сім поєдинків, оформивши один асист
У 2016 році викликався до лав національної збірної Сербії, однак так і не дебютував. За молодіжку провів 20 поєдинків, забивши гол.
11 квітня 1994 року у смт. Нижанковичі (Львівська область) народився Ігор Дуць – вихованець донецького Шахтаря, захисник львівських Карпат та Руху, нині граючий тренер Руху-2 у Другій лізі.
Ігор Дуць. Фото: Карпати
Перебуваючи у системі Шахтаря близько дев’яти років, за першу команду «гірників» оборонець так і не зіграв. На правах оренди виступав за маріупольський Іллічівець та львівський Рух. Саме у складі жовто-чорних провів найбільшу кількість матчів – 96 (п’ять голів).
Далі у кар’єрі Дуця був єдиний закордонний клуб – казахстанський Окжетпес: 17 матчів, п’ять голів. За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну перейшов у закарпатський Минай, за який так і не провів жодної гри.
У сезоні 2022/23 захищав кольори львівських Карпат: 22 гри, три голи та асист. Вже в липні 2023-го Дуць повернувся у Рух, практично відразу перейшовши у Рух-2. На цей момент Ігор є граючим тренером у штабі Володимира Безуб'яка. У нинішній кампанії він провів 18 матчів у Другій лізі, забивши два голи.
1902 — нар. Ксам Абегглен (Швейцарія) — срібний призер ОІ-1924, у складі збірної зіграв 68 матчів, забив 34 м’ячі.
1948 — нар. Георгій Ярцев (Росія) — найкращий бомбардир чемпіонату СРСР-1978, найкращий тренер Росії-1996.
1963 — пом. Михайло Бутусов (Росія) — найкращий бомбардир дореволюційної Росії.
2001 — найбільший рахунок у відбіркових матчах чемпіонату світу: Австралія — Американське Самоа — 31:0.
У цьому ж матчі Арчі Томпсон забив 11 м’ячів і встановив рекорд для гравців у офіційних матчах.
