Відкриття стадіону Динамо, заснування Миная, кандидат наук з Карпат: 12 червня – цей день в історії українського футболу

13 червня 1933 року в місті Київ було відкрито стадіон «Динамо», який з 2002 року має ім’я легендарного тренера біло-синіх Валерія Лобановського.

Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського. Фото: ФК Динамо

Будівництво арени розпочалося 1931-го, а відкриття затягувалося через Голодомор. Першим поєдинком, що пройшов на новому стадіоні, стало протистояння динамівців Києва та Харкова, перемогу в якому здобули господарі (2:1). Цей матч відвідало 45 тисяч осіб, хоча арена вміщувала вдвоє менше людей. 

У 1949 році київське Динамо переїхало на стадіон «Республіканський», а на цій арені свої матчі грали дублери біло-синіх. Перед Олімпіадою-1980 на стадіоні «Динамо» атлети проводили тренування. У 90-х після глобальної реконструкції кияни тут проводили матчі Кубка УЄФА та кваліфікації Ліги чемпіонів.

Після початку повномасштабної війни в Україні динамівці стали стабільно проводити свої поєдинки на цій арені. Наразі цей стадіон вміщує 16 873 місць. Повідомлялося, що реконструювати стадіон, збільшивши його місткість неможливо, оскільки ґрунт під ареною не витримає масивних конструкцій.

У 2018 році на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського було проведено фінал жіночої Ліги чемпіонів, у якому французький Ліон розгромив німецький Вольфсбург (4:1).

Йосип Фалес. Фото з відкритих джерел

12 червня 1938 року в місті Свалява (Підкарпатська Русь) народився Йосип Фалес – захисник львівських Карпат та тренер місцевого СКА, кандидат педагогічних наук.

Розпочинав шлях у футболі у команді рідного міста – Авангарді, після чого виступав за львівські та ленінградські Трудові резерви. Після гри за львівський Сільмаш Фалес приєднався до львівських Карпат, які тільки-но були створені.

Протягом 1963-1965 рр. виступав за «левів», а завершив свою кар’єру в дрогобицькому Нафтовику, де був граючим тренером.

Після завершення ігрової кар’єри був тренером консультантом у центральній групі військ у Чехословаччині та Алжирі (чемпіон та володар Кубка Африки 1981/82, 1984/85), пізніше очолював львівський СКА. Також Фалес був спостерігачем на чемпіонаті світу та входив до наукових груп збірних СРСР.

З 1988 по 2014 рр. Йосип обіймав посаду завідувача кафедри футболу Львівського державного університету фізичної культури, до 2017 року був доцентом кафедри.

Також за свою тренерську кар’єру Фалес був тренером збірних студентських команд області і ЛДУФК –  переможців та призерів української Універсіади, СРСР, чемпіонів СРСР (1980, 1990) та чемпіонів України (1993, 1995, 1997).

Помер Йосип Георгійович у віці 84 років – 17 жовтня 2022 року у Львові.

Віталій Хмельницький. Фото: ФК Динамо

12 червня 1943 року у селі Тимошівка (Запоріжжя) народився Віталій Хмельницький – легендарний нападник київського Динамо та збірної СРСР, неодноразовий чемпіон Союзу.

Свою футбольну кар'єру нападник розпочав у команді класу «Б» - Азовсталь (Жданов, нині Маріуполь). Вже у свій дебютний сезон отримав запрошення від донецького Шахтаря. Кольори «гірників» Хмельницький захищав протягом двох років (1962-1964). 

Ще за два роки форвард опинився у київському Динамо, клубі, де він провів найкращі роки своєї футбольної кар’єри. Там Хмельницький прославився своїм фірмовим ударом головою в стрибку – «рибкою». Як футболіст, нападник володів високою стартовою швидкістю та високим рівнем техніки. За сім років у складі киян Хмельницький чотири рази ставав чемпіоном СРСР та одного разу завойовував Кубок Союзу. 

Усього за киян провів 247 поєдинків, забив 60 голів. За всю свою кар’єру шість разів потрапляв до списку 33 найкращих футболістів сезону СРСР. Також Хмельницький був учасником прощального матчу Лева Яшина.

У складі збірної СРСР нападник провів 20 матчів, у яких забив сім голів. Зокрема форвард брав участь у ЧС-1970, відзначившись двома голами. Сама ж збірна Союзу вилетіла на стадії 1/4 фіналу від Уругваю (0:0, після д.ч. 0:1).

За свою тренерську кар’єру працював з черкаським Гранітом, Кривбасом та ДЮФШ Динамо. Серед відомих вихованців Хмельницького – Сергій Заєць, Юрій Дмитрулін та Ілля Цимбалар.

Пішла з життя легенда у віці 75 років – 13 лютого 2019-го у Києві.

Сергій Симоненко. Фото: ФК Арсенал Київ

12 червня 1981 року в місті Куп’янськ (Харківщина) народився Сергій Симоненко – захисник одеського Чорноморця, київського Арсеналу та Севастополя, переможець Першої ліги, володар Суперкубка Казахстану.

Після випуску з РВУФК Симоненко розпочав свою дорослу кар’єру в московському Торпедо, за яке виступав з 1999 по 2001 рр. – п’ять матчів, один гол. Наступним клубом оборонця стала владикавказька Аланія, покинувши яку він повернувся до України, де підписав контракт з Чорноморцем.

За одеський клуб Симоненко виступав з 2003 по 2007 рр. За цей період захисник провів 99 матчів, забив чотири голи та оформив дві результативні передачі. У сезоні 2005/06 оборонець разом з «моряками» став бронзовим призером чемпіонату України.

 Більшу ж частину своєї ігрової кар’єри Сергій провів у лавах київського Арсеналу (2007-2013). За українських «пушкарів» Симоненко відіграв у 133 матчах (сім голів, сім асистів).

Останнім українським клубом для оборонця став Севастополь, у складі якого він став переможцем Першої ліги, після чого провів 15 матчів та забив один гол у сезоні УПЛ 2013/14. Кар’єру Симоненко завершував в Узбекистані, де виступав за Буньодкор, з яким здобув місцевий Суперкубок.

Також в активі Сергія є два матчі за національну збірну України, за яку він зіграв у двох товариських матчах 2004 року проти Лівії (1:1) та нині Північної Македонії (0:1).

У другій половині сезону 2022/23 Симоненко був асистентом Володимира Шарана у Минаї. Від початку липня 2023-го обіймає посаду скаута в Олександрії.

Фото: ФК Минай

12 червня 2015 року в однойменному селі на Закарпатті було засновано ФК Минай – срібний призер Другої ліги, переможець Першої ліги та півфіналіст Кубка України.

Вже у свій перший сезон закарпатський колектив посів друге місце в головному міському турнірі Ужгорода, підвищившись у класі. У 2016 році Минай завоював бронзові нагороди Вищої ліги Закарпаття. За рік клуб став переможцем турніру та поповнив свою колекцію трофеїв двома Кубками обласних змагань.

Сезон 2017/18 Минай проводив вже на рівні аматорського чемпіонату України, дійшовши до чвертьфіналу турніру. На четвертий рік існування клубу закарпатці заявилися у Другу лігу, де стали першими у групі «Б», однак мінімально поступилися у Суперфіналі Кременю (0:1).

У кампанії 2019/20 закарпатці під керівництвом колишнього захисника донецького Шахтаря та збірної України Василя Кобіна стали переможцями Першої ліги, вийшовши до елітного дивізіону. Того ж сезону Минай дійшов до півфіналу Кубка України, здолавши на своєму шляху Інгулець, ФК Львів, Волинь та Калуш. Зупинити закарпатців зуміло лише майбутні переможці – київське Динамо.

Дебютний сезон в еліті закарпатський колектив провалив, посівши останню сходинку турнірної таблиці. Однак через зняття з УПЛ донецького Олімпіка Минай все-таки зумів лишитися в найвищому дивізіоні. Наразі найкращим досягненням закарпатського клубу в УПЛ є 10 місце, яке команда посіла у сезоні 2022/23, коли її очолював Володимир Шаран.

У кампанії 2023/24 Минай провально стартував, а становище лише наприкінці сезону зумів поліпшити сербський фахівець Желько Любенович. Однак уникнути вильоту не вийшло, тому закарпатський колектив в ролі передостанньої команди чемпіонату України вилетів до Першої ліги, де гратиме у кампанії 2024/25.

1926 — нар. Мано Каріссо (Аргентина) — голкіпер, легенда «Рівер Плейт» — 570 матчів за 25 років.

1933 — відкрито стадіон «Динамо» в Києві.

1943 — нар. Віталій Хмельницький (Україна) — 4-разовий чемпіон СРСР у складі київського «Динамо».

1945 — нар. Пет Дженнінгс (Пн. Ірландія) — воротар, провів більше 1000 (!) офіційних матчів, єдиний, хто виступав у 6 відбіркових циклах ЧС!

1973 — нар. Віктор Ікпеба (Нігерія) — нападник, чемпіон ОІ-1996, виступав за «Монако» та «Боруссію» Д.

1979 — нар. Дієго Міліто (Аргентина) — забивний форвард, виступав за «Дженоа», «Сарагосу» та «Інтер».

1988 — пом. Геннадій Красницький (СРСР) — форвард, забив більше 100 м’ячів за «Пахтакор», вчинив самогубство, вистрибнувши з вікна готельного номера.