Народження Десни, легенда Дніпра, що виграв Кубок з Таврією: 17 квітня — цей день в історії українського футболу
249 
17 квітня 1935 року у селищі Чинадійово (тоді Чехословаччина) народився Василь Турянчик – вихованець закарпатського футболу, легендарний захисник київського Динамо, чотириразовий чемпіон СРСР.
Василь Турянчик. Фото: Google
Розпочинав займатися футболом на Закарпатті, до свого переходу в Динамо змінив декілька клубів – Спартак (Ужгород), ОБО (Львів), Верховина (Ужгород, ексСпартак).
У 1959 році приєднався до складу київських динамівців, біло-сині кольори яких захищав протягом десяти років. За цей час Турянчик провів 339 поєдинків, забивши 15 голів, був капітаном команди. Разом із киянами Василь чотири рази ставав чемпіоном СРСР та ще два рази завойовував Кубок Союзу.
Захисник тричі входив до списку 33 найкращих гравців СРСР, посівши перше місце у власній номінації у 1966-му. Через рік після цього досягнення його було визнано найкращим футболістом УРСР, а ще за один рік він поділив першу сходинку рейтингу разом з іншим динамівцем Києва – Володимиром Мунтяном.
Ексклюзивне інтерв’ю легенди для «УФ» можна прочитати тут.
Після завершення ігрової кар’єри працював тренером в ужгородській Говерлі. З 1997 по 1999 рік очолював Карпати (Мукачево), пізніше працював у тренерському штабі Закарпаття, був начальником та віцепрезидентом клубу.
Помер 31 березня 2022-го у віці 86 років.
17 квітня 1949 року у місті Миколаїв народився Євген Дерев’яга – легендарний нападник Суднобудівника, найкращий бомбардир цього клубу в чемпіонатах УРСР, півфіналіст Кубка СРСР.
Практично всю свою ігрову кар’єру Дерев’яга провів у команді рідного міста – Суднобудівник. Там став улюбленцем місцевих вболівальників і легендою клубу. Саме Євген є першим нападником в історії чемпіонатів УРСР, який забив 100 голів. Сталася ця визначна подія 26 вересня 1979 року в поєдинку з київським СКА. На честь форварда з Миколаєва було створено символічний клуб бомбардирів першості УРСР.
Також Дерев’яга є головним голеадором Суднобудівника в чемпіонатах української РСР – 124 голи. У 1975 році Євген увійшов до списку з 22 найкращих футболістів УРСР, посівши у своїй номінації першу сходинку. Разом зі Суднобудівником він був півфіналістом Кубка СРСР 1969 року, срібним та бронзовим призером чемпіонату УРСР.
Окрім миколаївського клубу, Дерев’яга за свою кар’єру також захищав кольори одеського Чорноморця (1972) та Зірки (Тирасполь). Загалом у чемпіонатах СРСР провів 343 поєдинки.
Після завершення ігрової кар’єри працював дитячим тренером у ДЮСШ Суднобудівника, пізніше тричі ставав начальником команди. Через стан здоров’я був вимушений відмовитися від тренерської робити, після чого працював делегатом в Миколаївській обласній федерації футболу.
17 квітня 1960 року у місті Чернігів було створено футбольний клуб Авангард, який також відомий під назвою Десна – срібний та бронзовий призер Першої ліги, віцечемпіон УРСР, найвищим досягненням якого є четверте місце в УПЛ.
Десна. Фото: Суспільне Чернігів
Через масштабне розширення складу учасників чемпіонату СРСР місто Чернігів отримав право виступати у другому за силою дивізіоні Союзу. Першим тренером новоствореної команди став ексгравець київського Динамо Олександр Щанов, допомагав йому ексдинамівець Анатолій Жиган. На початку колектив формувався з вихованців київської футбольної школи, яку сам Щанов і очолював. 10 лютого відбувся перший матч чернігівського Авангарду, який переміг збірну Ніжина з рахунком 3:0. Автором першого голу став легендарний у подальшому Юхим Школьников.
Саме цього дня 64 роки тому відбувся перший офіційний матч Авангарду, в якому чернігівський клуб зазнав поразки від кіровоградської Зірки (0:3). Свій дебютний сезон команда завершила на передостанньому 16 місці. Вже з наступного року команда отримала назву Десна. Найвищим досягненням клубу в радянський період стали срібні нагороди чемпіонату УРСР у 1982-му та 1/8 фіналу Кубка СРСР у 1965 році.
Проте найбільших успіхів Десна досягла вже під час виступів у чемпіонаті незалежної України. В сезоні 2019/20 підопічні Олександра Рябоконя посіли четверту сходинку в УПЛ, поступившись Шахтареві, Динамо та Зорі. У матчах кваліфікації до Ліги конференцій Десна поступилася німецькому Вольфсбургу (0:1).
Рябоконь на чолі чернігівського клубу провів близько 340 поєдинків. Саме з його іменем слід пов’язувати найуспішніший період в новітній історії клубу. Саме за його керівництва клуб зумів пройти шлях до елітного дивізіону України та був одним з найбільш незручних суперників для грандів українського футболу. Олександр Дмитрович давав нашому сайту великі інтерв’ю: в 2022 та 2023 роках.
Після початку повномасштабної війни в Україні та масових бомбардувань Чернігова, в результаті яких постраждала арена клубу, Десна тимчасово припинила своє існування.
- В ексклюзивному інтерв’ю сайту sport-express.ua президент Десни Володимир Левін розповів про можливе відродження клубу наступного сезону.
Серед відомих гравців, які свого часу захищали кольори сіверян слід згадати Віктора Баннікова, Андрія Бібу, Сергія Морозова, Юхима Школьникова, Олега Кузнецова та Андрія Ярмоленка.
- До речі, про становлення Ярмоленка як футболіста в Чернігові ви можете прочитати в інтерв’ю «УФ».
Рекордсменом за кількістю матчів у футболці Десни є Сергій Сапронов (475 ігор), а найкращим бомбардиром – Олександр Кожем’яченко (129 голів).
17 квітня 1962 року у місті Лутугине (Луганська область) народився Сергій Пучков – захисник одеського СКА та Дніпра, двічі чемпіон СРСР, відомий також як тренер сімферопольської Таврії, з якою виграв Кубок України.
Розпочинав свою кар’єру в складі луцького Торпедо, звідки перебрався в одеський Чорноморець, а звіти у місцевий СКА. За «армійців» Одеси Пучков провів близько 80 поєдинків, забивши п’ять голів.
У 1983 році захисник підсилив Дніпро, з яким вже у свій дебютний сезон в команді став чемпіоном СРСР. За п’ять років Пучков доклався до здобуття ще одних золотих медалей першості Союзу. У 1989-му оборонець став володарем Кубка СРСР, а за рік до цього увійшов до переліку 33 найкращих футболістів СРСР. Загалом в складі дніпрян Сергій провів 184 матчі, забивши чотири голи.
Також захисник виступав за Металург (Запоріжжя), СК Миколаїв, Металург (Маріуполь) та Гірник-Спорт. За кордоном Пучков пограв у Шталі та Бінімі (обидва – Німеччина), КАМАЗі (Росія), Хапоелі (Беер-Шева) та Аразі (Баку).
Свою тренерську кар’єру почав у Миколаєві, проте найбільших успіхів досяг саме з сімферопольською Таврією. На чолі кримського клубу Пучков провів 75 поєдинків: 32 перемоги, 15 нічиїх та 28 поразок. Найвищим досягненням стала перемога у фіналі Кубка України сезону 2009/10 над донецьким Металургом (2:2, після д.ч. 3:2).
Також фахівець очолював херсонський Кристал, Севастополь, Славутич, Металург (Запоріжжя), Гандазасар (Вірменія) та Гірник-Спорт.
- Ексклюзивне інтерв’ю з Сергієм Пучковим читайте на сайті FanDay.net.
17 квітня 2001 року у місті Київ народився Вікентій Волошин – вихованець київського Динамо, півзахисник Олександрії, Десни та луганської Зорі.
Вікентій Волошин. Фото: Динамо
У системі Динамо Вікентій перебуває ще з 2013 року. Його контракт досі належать київському клубові, за першу команду якого він так і не дебютував. Натомість в активі атакувального хавбека є 11 матчів за Динамо у Юнацькій Лізі УЄФА: шість голів та три асисти. Тривалий час Вікентія вважали одним з головних талантів динамівської академії.
На правах оренди Волошин виступав за чернігівську Десну (12 ігор, три голи та асист) і Олександрію (18 поєдинків, чотири асисти).
Наразі півзахисник перебуває в оренді у луганській Зорі. Цього сезону Вікентій провів вже 15 матчів, забивши два голи та оформивши три результативні передачі. Термін контракту Волошина з київським Динамо спливає 30 червня 2024 року.
17 квітня 2008 року у місті Донецьк помер Віктор Носов – двічі володар Кубка СРСР на чолі донецького Шахтаря, тренер низки українських клубів.
За часи своєї ігрової кар’єри захисник змінив чимало клубів: ЦСКА (Москва), СКА (Ростов-на-Дону), Авангард (Харків), Будівельник (Полтава). Проте найбільше Носов запам’ятався саме своїми виступами за донецький Шахтар (1958-1960, 1963-1964).
Найбільших успіхів у своїй футбольній кар’єрі досяг у ролі головного тренера «гірників». Разом з донеччанами Носов двічі завойовував Кубок СРСР (1980, 1983) та ставав бронзовим і срібним призером чемпіонату. На чолі Шахтаря провів 286 поєдинків: 125 перемог, 63 нічиї, 98 поразок.
Також Носов працював тренером полтавського Колоса, ташкентського Пахтакора, луганської Зорі, ставропольського Динамо та рівненського Вересу. Останнім місцем роботи фахівця стала Ворскла-Нафтогаз (2005-2007), на чолі якої він провів 66 матчів: 20 перемог, 20 нічиїх та 26 поразок. Наприкінці життя Носов очолював дитячо-юнацький департамент донецького Металурга.
1951 — нар. Хорст Хрубеш (Німеччина) — чемпіон Європи-1980 (автор дубля у фіналі), віце-чемпіон світу-1982.
1975 — нар. Стефано Фіоре (Італія) — віце-чемпіон Європи-2000, володар Кубка УЄФА 1995, 1999 рр.
1968 — Віктор Банников установив рекорд чемпіонатів СРСР — 1123 хвилини він не пропускав м’ячів у свої ворота.
1990 — пом. Анжело Ск’явіо (Італія) — чемпіон світу-1934, за 16 років у складі «Болоньї» забив 244 м’ячі.
