Нереалізований талант Динамо, дворазовий чемпіон Європи з Карпат: 22 червня — цей день в історії українського футболу
990 
22 червня 1983 року у місті Виноградів (Закарпаття) народився Адріан Пуканич – вихованець донецького Шахтаря, багаторічний півзахисник маріупольського Іллічівця, чемпіон України.
Адріан Пуканич. Фото: Google
До третьої та другої команди Шахтаря Пуканича підпускали з 17 років, а дебют в складі головного колективу «гірників» стався у 19-річному віці. Усього ж за донеччан Адріан виступав у період з 2000 по 2009 рр. За цей час півзахисник провів 53 матчі, забив сім голів та оформив п’ять результативних передач. Разом з «гірниками» ставав переможцем чемпіонату та Кубка України.
На правах оренди з Шахтаря Пуканич виступав за такі клуби, як Полісся, Іллічівець та полтавську Ворсклу. Пізніше Адріан став вже повноцінним гравцем маріупольського колективу, провівши за цю команду 130 матчів (20 голів, 15 асистів). Також біля цього періоду хавбек пограв за ужгородську Говерлу та грузинський клуб Шукура.
З 2016 по 2019 рр. виступав за аматорський колектив Севлюш, намагався зачепитися за ФК Полтава. У 2019-му сталося повернення Пуканича у професійний футбол. Півзахисник протягом двох років захищав кольори Ужгорода з Другої ліги. У сезоні 2021/22 Адріан грав за друголіговий Епіцентр, а наразі ж продовжує підтримувати форму зі Севлюшом.
Пуканич також є срібним призером молодіжного чемпіонату Європи-2006. На самому турнірі півзахисник взяв участь у трьох матчах, результативними діями не відзначався. За національну команду Адріан дебютував у червні 2003-го у матчі відбору ЧЄ-2004 проти Греції (0:1). У своєму другому та останньому поєдинку за збірну відзначився забитим голом у ворота Лівії (1:1).
22 червня 1990 року у місті Київ народився Кирило Петров – вихованець Динамо, захисник Кривбасу, ковалівського Колосу та низки інших клубів, володар Суперкубка України, чемпіон Європи.
Кирило Петров. Фото: Google
У Петрова та Олега Блохіна є, як мінімум, одна схожість – це перший тренер. Захисника та володаря «Золотого м’яча»-1975 тренував колишній оборонець Олександр Леонідов. Кирило був основним гравцем команди на дитячо-юнацькому та молодіжному рівнях.
Згодом доріс до рівня Динамо-2, а в чемпіонаті України дебютував у травні 2009 року. Усього ж за час у київському клубу Петров так і не зумів закріпитися в статусі важливого гравця, а та гра так і лишилася єдиною за рідний клуб. На правах оренди Кирило також виступав за Кривбас (60 матчів) та Говерлу (12 матчів, гол).
Після гри за київський Арсенал захисник перебрався до Європи. Загалом оборонець встиг пограти також у таких країнах, як Польща (Корона), Казахстан (Ордабаси) та Азербайджан (Нефтчі). Найбільше поєдинків провів саме за останніх – 77 (гол і три асисти).
В Україні ж Петрова також виступав у складі донецького Олімпіка (22 матчі, два голи, асист) та ковалівського Колоса (50 матчів, три голи, асист), який покинув у 2022 році. Наразі ж українець виступає за польський клуб Корона.
У 2009 році захисник став переможцем юнацького чемпіонату Європи, відігравши у всіх матчах турніру. У матчі другого туру групового етапу проти майбутніх фіналістів – Англії – оформив дубль, що дозволило команді Павла Яковенка зіграти внічию (2:2). Саме Петрова УЄФА визнав найкращим гравцем юнацького Євро-2009.
22 червня 2021-го у віці 61 року в Івано-Франківську помер Ярослав Думанський – півзахисник львівських Карпат, київського Динамо та харківського Металіста, дворазовий чемпіон Європи, переможець Вищої ліги СРСР, володар Кубка.
Перші кроки у професійному футболі хавбек робив у складі Карпат, кольори яких захищав у 1971-1981 роках. Загалом за «левів» Думанський провів 102 поєдинки, забивши 13 голів.
Після цього Думанський отримав запрошення до київського Динамо, з яким став переможцем чемпіонату та Кубка СРСР. Усього ж за динамівців зіграв у 69 матчів (чотири голи, п’ять асистів).
Транзитом через московське Динамо опинився у харківському Металісті, за який виступав у 1986 році. Закінчував свою ігрову кар’єру півзахисник у івано-франківському Прикарпатті. Після чотирьох сезонів у команді рідного міста припинив виступи на серйозному рівні, награвши за прикарпатців протягом цього часу близько 145 матчів (32 голи).
Чималих успіхів Думанський досяг з юнацькими та молодіжними збірними СРСР:
- У 1977 році – бронзовий призер чемпіонату Європи;
- У 1978 році – переможець чемпіонату Європи (U-18);
- У 1979 році – у статусі капітана молодіжної збірної СРСР став віцечемпіоном світу. У фіналі його команда поступилася Аргентині (1:3), капітаном якої був легендарний Дієго Марадона;
- У 1980 році – переможець чемпіонату Європи (U-21).
Проте за головну збірну СРСР Думанський так і не зіграв. Після завершення ігрової кар’єри експівзахисник працював у тисменицькому Хутровику, який виводив до аматорського чемпіонату України. Працював у дитячій футбольній школі.
Батько Ярослава – Мирослав – легенда івано-франківського футболу, колишній хавбек донецького Шахтаря та чемпіон Першої ліги СРСР.
1936 — нар. Ферран Олівелья (Іспанія) — чемпіон Європи-1964, провів більше 500 матчів за «Барселону».
1958 — нар. Родіон Кеметару (Румунія) — володар «Золотої бутси»-1987 — 44 голи в 33 матчах.
1980 — фінал ЧЄ: Німеччина — Бельгія — 2:1 (Хрубеш, 10, 88 — Ван дер Ейкен, 72, пен.).
1986 — у матчі ЧС Англія — Аргентина Марадона забиває спочатку найскандальніший («рука Бога»), а потім найкращий м’яч століття.
