Воїн ЗСУ на псевдо «Футбол», легенда Динамо та перший президент УАФ: 25 квітня – цей день в історії українського футболу

25 квітня 1974 року у місті Львів народився Юрій Беньо – захисник, що відомий своїми виступами за львівські Карпати, запорізький Металург та київський Арсенал, бронзовий призер чемпіонату України та асистент Ігора Йовічевича.

З 1994 по 1996 рр. Беньо грав за друголіговий Гарай (Жовква) – клуб, звідки вийшли, наприклад, Єзерський і Вацко. Наступні три роки захисник провів у складі львівських Карпат, з якими завоював бронзові медалі в сезоні 1997/98. У тій кампанії зелено-білі також дійшли до фіналу Кубка України. Усього ж в складі «левів» Юрій зіграв 160 матчів, забивши три м’ячі.

У 1999 році Беньо виступав за донецький Шахтар, загалом провівши 12 матчів та відзначившись двома голами. З 2000 по 2002 рр. був гравцем запорізького Металурга: 70 ігор, два забиті м’ячі. Після повернення в Карпати (2002-2004) та виступів за латвійський клуб Вента Беньо захищав кольори київського Арсеналу, за який зіграв 89 матчів та забив три голи. Свою кар’єру Юрій завершив у складі луцької Волині у 2009 році.

Беньо викликався до лав національної збірної України у 2004-му, проте так і не дебютував, провівши товариську гру з Лівією (1:1) на лаві для запасних.

Після завершення ігрової кар’єри працював у ПФК Львів, Нафтовику (Охтирка), був спортивним директором львівських Карпат. У 2017-му працював асистентом у словацькому Цельє, допомагаючи Ігору Йовічевичу. У тому ж році був помічником в юнацькій збірній України. 

З 2017 по 2020 рр. входив у тренерський штаб Олександра Бабича в Маріуполі. З 2020 року є асистентом Ігора Йовічевича, з яким  встиг попрацювати також у Дніпрі-1 та донецькому Шахтарі. Наразі Беньо допомагає хорватському фахівцеві у саудівському клубі Аль-Раед.

Юрій Беньо. Фото: ФК Карпати

25 квітня 1983 року у селищі Степанівка (Сумська область) народився Олег Гусєв – легендарний півзахисник київського Динамо та збірної, п’ятиразовий чемпіон України, півфіналіст Кубка УЄФА, а нині помічник Олександра Шовковського.

Першим клубом у дорослій кар’єрі Гусєва був сумський Фрунзенець-99. Вже за рік півзахисник став гравцем київського Арсеналу. Про гру Олега за українських «канонірів» розповідав Еманнуель Окодува в інтерв’ю «УФ». На правах оренди виступав за Борисфен.

У 2003 році Гусєв став динамівцем Києва, де і провів решту своєї ігрової кар’єри. За цей час півзахисник протягом 15 сезонів зіграв у 443 матчах, забивши 93 голи. 

По п’ять разів півзахисник ставав переможцем чемпіонату і Кубка України, тричі здобував Суперкубок. Найвищим досягненням у єврокубковій кар’єрі Гусєва є участь у півфіналі Кубка УЄФА в сезоні 2008/09, звідки Динамо вилетіло, поступившись донецькому Шахтареві (1:1, 1:2).

У 2016 році Олег покинув лави біло-синіх та був близький до переїзду в МЛС, де до нього інтерес мав Чикаго Файр. Продовжити кар’єру в США не вдалося, тому останній сезон Гусєв провів у рідному Динамо. Прощальний поєдинок Олега припав на матч чемпіонату України з Шахтарем, де підопічні Олександра Хацкевича святкували перемогу (2:1). Самого півзахисника вболівальниками оваціями зустріли та провели на заслужену, як би це не звучало, пенсію.

За національну збірну України Олег провів 98 матчів (13 голів, 10 асистів). Сам Гусєв зізнавався, що шкодує, що йому так і не дали досягнути позначки у 100 ігор за першу команду країни. Проте в активі хавбека є участь на тріумфальному чемпіонаті світу 2006 року та три повні гри на домашньому Євро-2012.

Після завершення ігрової кар’єри Гусєв працював у молодіжці Динамо, звідки перейшов у першу команду, де допомагав Мірчі Луческу. Наразі Олег є помічником іншого легендарного динамівця – Олександра Шовковського.

Олег Гусєв. Фото: ФК Динамо

25 квітня 1985 року у місті Славутич (Київська область) народився Сергій Рожок – вихованець київського Динамо, півзахисник Оболоні, ЦСКА та низки інших клубів, володар Кубка Білорусі та воїн ЗСУ.

Розпочинав свій шлях у футболі зі школи Славутича, звідки у 2000 році перебрався до академії Динамо. В структурі біло-синіх провів п’ять років, виступаючи за другу та третю команду киян. За головний колектив динамівців так і не зіграв. У Динамо-2 Рожок виступав разом з Олександром Алієвим та Артемом Мілевським.

Найбільше матчів у власній кар’єрі Сергій провів під керівництвом Юрія Максимова у київській Оболоні та Кривбасі – 86 (10 голів). Свій єдиний трофей у кар’єрі здобув у сезоні 2012/13, ставши переможцем Кубка Білорусі з ФК Мінськ. У цій країні півзахисник також пограв за Білшину, Німан, Вітебськ, Гомель та Смолевичі. 

В Україні захищав кольори таких клубів, як Таврія, Закарпаття, ЦСКА (Київ), ФК Харків, Десна, Чорноморець та Зірка. На аматорському рівні виступав за Джуніорс (Шпитьки) та Штурм (Іванків).Також Рожок грав за юнацькі та молодіжні збірні України, брав участь на ЧС-2005, де провів чотири гри.

На другий день після початку повномасштабної війни в Україні доєднався до лав ЗСУ. Брав участь у боях за Бахмут. Загинув ексхавбек на псевдо «Футбол» 23 січня 2024 року внаслідок російського артилерійського обстрілу поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. Сергію було 38 років.

• Сайт «Український футбол» присвятив матеріал вихованцеві Динамо, де зібрав спогади про Сергія Рожка від тренерів та гравців, які були знайомі з ним.

Сергій Рожок. Фото: facebook.com/braf.com.ua

25 квітня 2001 року у місті Київ помер Віктор Банніков – легендарний воротар київського Динамо та московського Торпедо, триразовий чемпіон СРСР, срібний призер Євро та бронзовий медаліст чемпіонату світу, а також перший президент УАФ (тоді ФФУ).

На початку кар’єри голкіпер виступав за Авангард (Житомир), Шахтар (Коростишів) та Десну (Чернігів). Проте по-справжньому відомим Банніков став під час своєї гри за київське Динамо, кольори якого він захищав з 1962 по 1969 рр. 

У складі динамівців воротар провів 170 матчів: 136 пропущених голів та 74 гри «на нуль». Разом з киянами Банніков тричі ставав переможцем чемпіонату та двічі Кубка СРСР. У 1964-му вперше став «Воротарем року».

Банніков є автором рекорду за найдовшою «сухою» серією в чемпіонатах СРСР, що становить 1127 хвилини без пропущених м'ячів у сезоні 1967/68.

Останні три роки своєї кар’єри провів у московському Торпедо, де завоював ще один Кубок СРСР та знову отримав нагороду «Воротар року» - 1970 рік.

У складі збірної СРСР провів 14 матчів: 13 пропущених голів, п’ять «сухих» ігор. Брав участь на ЧС-1966 та ЧЄ-1972 – не провів жодної хвилини в поєдинках обох турнірів, де його команда виборола бронзові та срібні медалі відповідно.

Після завершення ігрової кар’єри був начальником команди Зоря (Ворошиловград) та головним тренером Спартака (Житомир). У 1991 році очолив Федерацію футболу України, ставши першим президентом в історії організації. З 1996-го та до самої смерті обіймав посаду першого віцепрезидента ФФУ.

З 1998 року проводиться турнір пам’яті Віктора Баннікова, а у 2005 році неподалік НСК «Олімпійський» був відкритий стадіон, що має ім’я легендарного воротаря. 

У серпні 2014-го на полі цієї арени помер інший видатний динамівець – Андрій Баль. Інтерв’ю з молодшим братом Баля – Орестом – читайте на сайті «УФ».

Віктор Банніков. Фоито: ФК Динамо

1895 — нар. сер Стенлі Форд Роуз — британський футбольний арбітр, шостий президент ФІФА. Перебував на посаді в період із 1961 по 1974 рр.

1932 — нар. Мухамед Муїч (Югославія) — срібний призер ОІ-1956, віце-чемпіон Європи-1956.

1939 — нар. Тарчізіо Бурньїч (Італія) — чемпіон Європи-1968, віце-чемпіон світу-1970, ключовий гравець «Інтера» часів «катеначчо».

1947 — нар. Йохан Кройф (Нідерланди) — найкращий футболіст Європи 20 століття за версією IFFHS, і з цим тяжко не погодитися. Безліч трофеїв і титулів, непогана тренерська кар’єра.

1955 — нар. Амеріко Гальєго (Аргентина) — чемпіон світу-1978, зараз один із найвідоміших південноамериканських тренерів.

1966 — нар. Рубен Соса (Уругвай) — один із лідерів збірної Уругваю 1980–90-х, переможець ЛЧ-1997, чемпіон Південної Америки 1987, 1995 рр.

1968 — нар. Томас Штрунц (Німеччина) — чемпіон Європи-1996, переможець ЛЧ-2001, 5-разовий чемпіон Німеччини у складі «Баварії».

2001 — пом. Віктор Банников (Україна) — легендарний воротар київського «Динамо» та московського «Торпедо». Перший президент ФФУ.