Титулований тренер Шахтаря та Динамо, ветеран Карпат: 27 травня — цей день в історії українського футболу
666 
27 травня 1911 року у місті Санкт-Петербург народився Олег Ошенков – захисник ленінградського Динамо, головний тренер київського Динамо та донецького Шахтаря, тричі володар Кубка СРСР.
Під час своєї кар’єри гравця оборонець виступав за ленінградські Спартак та Динамо. Також Ошенков грав у хокей з м’ячем, ставав переможцем першості міста та учасником трьох перших чемпіонатів СРСР з хокею із шайбою.
Свій тренерський шлях розпочав у 1949 році у ленінградському Динамо. Через два роки Ошенков очолив динамівців Києва, з якими здобував Кубок СРСР (1954) та ставав срібним призером чемпіонату (1952).
«Владний, вимогливий і жорсткий у відносинах з футболістами, Ошенков був чудовим психологом, умів налаштувати команду на повну віддачу сил для досягнення результату. Він добре розбирався в гравцях, вміло розвивав їх сильні якості. Багато зробив для становлення Динамо, заклав фундамент майбутніх перемог команди», – характеризували Ошенкова футбольні історики.
Після роботи у Трудових резервах фахівець знову повернувся до біло-синіх у 1959 році, проте не надовго. Транзитом через миколаївський Суднобудівник Ошенков став головним тренером донецького Шахтаря. «Гірників» Олег Олександрович очолював з 1960 по 1969 рр. Разом з донеччанами він тричі поспіль доходив до фіналу Кубка СРСР, двічі ставав переможцем.
З 1971 по 1975 рр. очолював республіканську Федерацію футболу УРСР. Останнім клубом Ошенкова став харківський Металіст. Помер Олег Олександрович у віці 64 років у Києві 10 травня 1976 року.
Син Ошенкова – Михайло – вихованець київського Динамо з покоління Анатолія Бишовця, пізніше незмінний помічник Валерія Лобановського в українському гранді та збірній.
Олександр Чижевський, фото: ФК Агробізнес
27 травня 1971 року у місті Луцьк народився Олександр Чижевський – легенда львівських Карпат, захисник донецького Шахтаря, Таврії та Закарпаття, бронзовий призер чемпіонату України, який нині очолює Агробізнес.
За свою ігрову кар’єру встиг змінити низку колективів, проте левову частину часу провів саме в Карпатах. За львівський колектив оборонець провів 303 поєдинки, що дозволяє йому займати п’яте місце серед гравців з найбільшою кількістю матчів.
Разом з Карпатами Олександр двічі доходив до фіналу Кубка УЄФА, у сезоні 1997/98 завоював бронзові нагороди чемпіонату. Іменем Чижевського названо символічний клуб, куди входять гравці, які зіграли 300 або більше матчів в елітному українському дивізіоні.
Понад 100 поєдинків захисник провів за ще два українські клуби – Закарпаття та Таврія. Разом з ужгородським колективом Чижевський став переможцем Першої ліги у сезоні 2008/09. За донецький Шахтар оборонець зіграв лише 10 поєдинків у 1999 році.
Також захисник виступав за такі клуби, як Металург (Запоріжжя) та Волинь. Свій єдиний поєдинок за національну збірну України провів 15 липня 1998-го проти команди Польщі (1:2).
Свою тренерську кар’єру почав у Закарпатті. Пізніше працював у ЛДУФК та тренерському штабі львівських Карпат. На чолі «левів» Чижевський провів дев’ять поєдинків: три перемоги, дві нічиї та три поразки. З грудня 2019 року Олександр Арсенійович є головним тренером Агробізнесу.
Вадим Червак, фото: ФК Металіст 1925
27 травня 1999 року у місті Монастирська (Тернопільська область) народився Вадим Червак – вихованець Динамо й Шахтаря, який встиг пограти у Чехії та Словаччині, а наразі захищає кольори харківського Металіста 1925.
Свій шлях у футболі починав у школі Прикарпаття, звідки перебрався у київське Динамо. Пізніше Червак на дитячо-юнацькому рівні виступав за донецький Шахтар, полтавську Ворсклу та празьку Спарту.
У дорослому футболі дебютував саме в складі ворсклян, після чого захисник перебрався до Європи. З 2018 по 2022 рр. Червак був на контракті у празької Спарти, виступав за дубль команди. На правах оренди також грав за чеський Влашим та словацький Земплін.
Сезон 2022/23 проводив у складі житомирського Полісся, яке тоді ж стало переможцем Першої ліги. У тій кампанії Червак провів 12 поєдинків, проте запам’ятався не своєю грою, а скандалом навколо поштовху дівчини-арбітра Софії Причини під час матчу з МФК Металург (1:2). Захисника було вилучено з поля, а житомирський клуб відмовився від послуг гравця. Сам Червак практично відразу перепросив за свої дії у Причини.
У кампанії 2023/24 провів 16 поєдинків у всіх турнірах за харківський Металіст 1925: без результативних дій.
Денис Слюсар, фото: ФК Рух
27 травня 2002 року у місті Ужгород у родині майбутнього гравця збірної України Валентина Слюсаря народився Денис Слюсар – вихованець львівських Карпат, захисник Руху та молодіжної збірної України.
На дитячо-юнацькому рівні виступав за ужгородський СДЮШОР та УФК-Карпати. На дорослому рівні дебютував саме у складі Карпат, за які провів два поєдинки.
З жовтня 2020 і по цей день Слюсар захищає кольори львівського Руху. За цей час захисник провів 27 матчів за першу команду, забивши один гол.
Також Слюсар виступав за юнацькі збірні України. За молодіжку оборонець провів лише один товариський поєдинок проти збірної Грузії (1:1).
27 травня 2015 року на «Національному стадіоні» у Варшаві відбувся фінал Ліги Європи, в якому зустрічалися Дніпро та Севілья.
Попри скрутні часи у дніпровському клубі, колектив Мирона Маркевича зумів зробити свято для своїх прихильників, пробившись до фіналу Ліги Європи, де на нього очікував досвідчений єврокубковий боєць Унаї Емері разом зі своєю андалусійською командою.
І вже перший тайм протистояння виявився вогняним – чотири голи на двох. Рахунок вже у дебюті зустрічі відкрив хорватський нападник Нікола Калинич, однак результативні удари Гжегожа Крихов’яка та Карлоса Бакки повернули дніпрян на землю.
Паритет відновив легендарний хавбек Дніпра Руслан Ротань, який влучно пробив зі штрафного удару. Вирішальним же виявився другий результативний удар Бакки, який і встановив остаточний рахунок у поєдинку.
Севілья з Емері вдруге поспіль стала переможцем Ліги Європи, Маркевич знову лишився без трофея, а Дніпру лишилося жити зовсім небагато…
Ліга Європи, фінал
Дніпро – Севілья – 2:3 (2:2)
Голи: Калінич, 9, Ротань, 44 - Крихов'як, 28, Бакка, 31, 73
- Дніпро: Бойко, Федецький, Дуглас, Чеберячко, Матос, Ротань, Канкава (Шахов, 86), Федорчук (Безус, 68), Коноплянка, Матеус, Калинич (Селезньов, 78).
- Севілья: Ріко, Тремулінас, Каррісу, Колодзейчак, Крихов'як, Рейєс (Коке, 58), Банега (Іборра, 89), Вітоло, Відаль, Мбіа, Бакка (Гамейро, 82).
1908 — засновано клуб «Андерлехт» (Бельгія).
1947 — нар. Бранко Облак (Словенія) — найкращий футболіст у історії Словенії, виступав за «Шальке-04» та «Баварію».
1961 — матч-відповідь фіналу 1 КВК: «Фіорентина» (Італія) — «Рейнджерс» (Шотландія) — 2:1.
1964 — фінал 9 КЄЧ: «Інтер» (Італія) — «Реал» (Іспанія) — 3:1.
1965 — фінал 10 КЄЧ: «Інтер» (Італія) — «Бенфіка» (Португалія) — 1:0.
1967 — нар. Пол Гаскойн (Англія) — один із найталановитіших і найскандальніших футболістів Англії, на прізвисько Газза.
1971 — у Москві відбувся прощальний матч Л. Яшина.
1981 — фінал 26 КЄЧ: «Ліверпуль» (Англія) — «Реал» (Іспанія) — 1:0.
1985 — пом. Арчі Старк (США) — світовий рекордсмен за кількістю м’ячів, забитих за один сезон — 67 у 44 матчах у сезоні-1924/1925.
1987 — фінал 32 КЄЧ: «Порту» (Португалія) — «Баварія» (Німеччина) — 2:1.
2009 — фінал 18 ЛЧ: «Барселона» (Іспанія) — «Манчестер Юнайтед» (Англія) — 2:0.
