Перша гра національної збірної, новий Заваров, боєць Динамо: 29 квітня — цей день в історії українського футболу
257 
29 квітня 1958 року у місті Діліжан (Вірменська РСР) народився Юрій Коваль – тренер, відомий своєю роботою на чолі луганської Зорі, Олександрії та кіровоградської Зірки, двічі переможець Першої ліги.
Через важку травму, яку отримав у ранньому віці, серйозну ігрову кар’єру в футболі зробити не зміг. Якийсь час працював у Кіровоградському обласному спорткомітеті, паралельно тренуючи місцеву заводську команду. У 1980 році перебрався в Олександрію, де був тренером ДЮСШ. Через 12 років прийняв першу команди олександрійської Поліграфтехніки, з якою пройшов шлях до Другої ліги СРСР. Очолював такі клуби, як Нива (Вінниця), Нива (Тернопіль), Кривбас, Хімік (Сєвєродонецьк) та Кремінь.
Серйозні успіхи здобув на чолі кіровоградської Зірки (2000-2004), з якою здобув перемогу у Першій лізі за підсумками кампанії 2002/03. Усього під керівництво Коваля Зірка провела 144 матчі: 47 перемог, 38 нічиїх та 59 поразок
У 2004 році очолив луганську Зорю. Вже на наступний сезон він перетворив команду, яка була аутсайдером Першої ліги, на переможця дивізіону в сезоні 2005/06. У луганському клубі працює вже 15 років поспіль. Займав посади головного тренера, асистента, спортивного директора та голови молодіжного департаменту. Про це мало хто говорить, але успішність команди «мужиків» і конкретно її головних тренерів мала в своїй основі частку роботи й Юрія Григоровича.
В листопаді 2023-го Коваль повернувся до роботи наставником Зорі після тривалої перерви, прийнявши команду в складний момент після відставки кількох попередників упродовж одного року. Наразі в активі Юрія Григоровича 99 поєдинків на чолі луганського клубу за увесь час.
Сергій Погодін. Фото: Google
29 квітня 1968 року у місті Рубіжне (Луганська область) народився Сергій Погодін – вихованець Зорі, півзахисник київського Динамо, донецького Шахтаря та московського Спартака, переможець молодіжного Євро, володар Кубка СРСР та України.
Перші кроки у дорослому футболі робив у складі луганської Зорі, а у 1987 році перебрався у київське Динамо. У складі українського гранду провів лише шість матчів, був частиною команди, яка здобула Кубок СРСР у 1990-му.
Транзитом через Зорю опинився у донецькому Шахтарі, з яким став переможцем Кубка України в сезоні 1994/65. Усього ж за «гірників» зіграв 90 матчів, забивши 15 голів. В Україні також виступав за запорізьке Торпедо і донецький Титан.
Встиг Погодін пограти і за кордоном: Рода (Нідерланди), Спартак (Москва), Меріда (Іспанія), Хапоель (Тель-Авів). У 1990 році став переможцем молодіжного чемпіонату Європи в складі збірної СРСР. Також Сергій взяв участь у першому в історії матчі національної команди України, зігравши 56 хвилин у поєдинку проти Угорщини (1:3).
Після завершення ігрової кар’єри очолював запорізьке Торпедо та луганську Зорю. Також працював тренером у донецькому Металурзі та Титані. Брав участь у турнірах, що проводилися на території тимчасово окупованої Донеччини після початку повномасштабної війни в Україні.
Артем Яшкін. Фото: УАФ
29 квітня 1975 року у місті Вологда (нині РФ) народився Артем Яшкін – вихованець ярославського Шинніка, атакувальний хавбек київського Динамо, триразовий чемпіон України та двічі переможець чемпіонату Латвії.
Свій футбольний шлях починав у Шиннику, у складі якого провів 144 гри, забивши 21 гол. Після виступів за Уралан з міста Еліста перебрався у київське Динамо.
В Україні його порівнювали з легендарним динамівцем Олександром Заваровим, на якого він був схожий не лише зовнішньо, але й виступав у подібному амплуа креативного півзахисника. Загалом у складі Динамо Яшкін провів 77 матчів: 10 голів та 15 результативних передач. Разом з киянами тричі ставав переможцем чемпіонату України та двічі здобував Кубок.
Пізніше хавбек виступав за Арсенал (Київ), південнокорейський Бучеон, в’єтнамський Донгтхап та одеський Чорноморець. У 2006 році став гравцем клубу Дінабург, з яким двічі ставав переможцем чемпіонату та Кубка Латвії. Також виступав за місцевий клуб Даугава. Завершив кар’єру на високому рівні у 2009 році.
За національну збірну України Яшкін провів вісім матчів, дебютувавши 2 вересня 2000 року в поєдинку відбору на ЧС-2002 проти Польщі (1:3). Команду синьо-жовтих на той момент очолював Валерій Лобановський.
Після завершення ігрової кар’єри працював у структурі київського Динамо, а з 2022 по 2023 був тренером молодіжної команди львівського Руху.
- Читайте ексклюзивне інтерв’ю з Артемом Яшкіним на сайті FanDay.net.
Домагой Віда. Фото: Динамо
29 квітня 1989 року у місті Нашиці (СФРЮ) народився Домагой Віда – вихованець Осієка, захисник київського Динамо, стамбульського Бешикташу та афінського АЕК, переможець чемпіонатів Хорватії, України, Туреччини та Греції, віцечемпіон світу.
Виховувався в академії Осієка, за першу команду зіграв 90 поєдинків, забивши шість голів та оформивши чотири результативні передачі. У сезоні 2010/11 виступав за леверкузенський Байєр, за який провів лише дев’ять матчів. Наступні дві кампанії провів у загребському Динамо, з якими двічі ставав чемпіоном Хорватії та завойовував Кубок країни.
З 2013 по 2017 рр. Віда захищав кольори динамівців Києва. Запам’ятався своїми лідерськими та бійцівським якостями, став улюбленцем місцевої публіки. За біло-синіх провів 158 матчів, забив 13 голів та оформив вісім асистів. Двічі ставав переможцем чемпіонату та Кубка України, одного разу здобував Суперкубок.
У 2018-му на правах вільного агента приєднався до Бешикташу. У складі стамбульського клубу зіграв 165 поєдинків, забив 16 голів, тріумфувавши у Кубку, Суперкубку та чемпіонаті Туреччини.
З 2022 року є захисником афінського клубу АЕК. За столичний клуб Греції провів вже 69 ігор: вісім голів, три результативні передачі. У сезоні 2022/23 став переможцем Кубка та чемпіонату країни.
Також в активі Домагоя є 104 матчі за національну збірну Хорватії, в яких він забив чотири голи. Разом з «шашковими» завоював срібні медалі мундіалю у 2018 році та бронзові нагороди на ЧС-2022. Також Віда брав участь на трьох чемпіонатах Європи – 2012, 2016 та 2020.
29 квітня 1985 року у місті Теофіполь (Хмельницька область) народився Павло Худзік – півзахисник ПФК Львів, київської Оболоні та луганської Зорі.
Для вихованця школи хмельницького футболу першим клубом на дорослому рівні став Красилів-Оболонь, який на той момент виступав у Першій лізі. Після того, як цей колектив припинив існування у 2004-му, Павло два роки виступав за бурштинський Енергетик.
З 2007 по 2010 рр. Худзік захищав кольори ПФК Львів, за який і провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 84 (14 голів, п’ять асистів). У 2007 році на правах оренди виступав за Княжу з Щасливого Київської області.
Сезон 2010/11 півзахисник провів у складі столичної Оболоні: 26 матчів, чотири голи, один асист. Останнім клубом у кар’єрі Худзіка стала луганська Зоря, за яку він виступав протягом чотирьох сезонів. За цей час Павло забив шість голів та оформив три асисти у 48 матчах.
Помер 8 березня 2015 року внаслідок автокатастрофи на трасі Київ – Черкаси, яка сталася двома днями раніше. Винуватець аварії виїхав на зустрічну смугу та врізався в авто Павла, загинувши на місці. Худзік з черепно-мозковою травмою був доставлений у місто Золотоноша, однак з коми так і не вийшов. Футболістові було 29 років.
Перший в історії матч національної збірної України. Фото: УАФ
29 квітня 1992 року в Ужгороді на стадіон «Авангард» за 13 тисяч глядачів відбувся перший в історії матч національної збірної України, в якому підопічні Віктора Прокопенка приймали команду Угорщини.
У своєму дебютному поєдинку синьо-жовті поступилися досвідченішому колективу з Європи. Автором першого голу в історії національної команди став тодішній нападник одеського Чорноморця Іван Гецко. Тричі м’яч з сітки власних воріт того дня виймав воротар київського Динамо Ігор Кутепов.
Детально про цей історичний матч розповів один з його організаторів Василь Матій в ексклюзивному інтерв’ю сайту FanDay.net.
Україна – Угорщина – 1:3 (0:0)
Голи: Шалої, 61, Кіпріх, 70, 84 (пенальті) – 1:3 Гецко, 90
- Україна: Кутепов, Лужний, Никифоров, Беженар, Третяк, Ковалець, Цимбалар, Шелепницький, Саленко (Гецко, 59), Погодін (Сак, 56), Щербаков (Гусєв, 69).
- Угорщина: Брокхаузер (Томаш Балог, 88), Монош, Телек, Шимон, Лерінц (Ковач, 86), Лімпергер (Тібор Балог, 58), Кіпріх, Мартон (Іллєш, 82), Шалої (Пішонт, 74), Ліпчеї, Вінце.
Владислав Вакула. Фото: Шахтар
29 квітня 1999 року у місті Бердичів (Житомирська область) народився Владислав Вакула – скандальний вінгер Маріуполя, донецького Шахтаря, житомирського Полісся та Миная, переможець Першої ліги та УПЛ.
Безумовно талановитий футболіст в останні роки асоціюється зі скандалами, а не з успішною та стабільною грою бодай на рівні УПЛ. Там тобі й історії з ДТП, алкоголем та бійками, через які Вакулу неодноразово відсторонювали від ігор за різні клуби.
На початку ж Владислав непогано проявив себе під час виступів за кам’янську Сталь, а засяяв вже у Маріуполі, зігравши за приазовський клуб 52 матчів: дев’ять голів, п’ять асистів.
Після цього вінгер отримав запрошення у донецький Шахтар, за першу команду якого провів лише чотири матчі, однак став чемпіоном України. На правах оренди виступав за Десну та полтавську Ворсклу. З 2020 по 2023 рр. був гравцем житомирського Полісся, разом з яким став чемпіоном Першої ліги. На правах оренди виступав за одеський Чорноморець.
Наразі Вакула захищає кольори закарпатського Минаю. Цього сезону за цей колектив Владислав провів 11 матчів, віддавши три результативні передачі.
1930 — нар. Рік Коппенс (Бельгія) — забивний форвард — «анфан террібль» бельгійського футболу.
1940 — нар. Марселіно (Іспанія) — чемпіон Європи-1964 (забив вирішальний м’яч у фіналі).
1944 — нар. Френсіс Лі (Англія) — переможець КВК-1970, володар «Бронзової бутси»-1972.
1958 — нар. Джованні Галлі (Італія) — володар КЄЧ 1989, 1990 рр. у складі «Мілана», Кубка УЄФА-1995 у складі «Парми».
1933 — фінал Кубка Англії «Евертон» — «Манчестер Сіті» — 3:0. Уперше у світовій історії гравці вийшли на поле у футболках з номерами. Господарі — з 1 по 11-й, гості — з 12 по 22-й.
1934 — збірна Угорщини встановила неповторне досягнення. Цього дня національна збірна провела два (!) матчі. Один склад мадярів у Празі зіграв із чехами — 2:2, другий — в Будапешті — розгромив болгар — 4:1.
1970 — фінал 10-го розіграшу КВК. «Манчестер Сіті» (Англія) — «Гурнік» (Польща) — 2:1 (Янг, 12, Лі, 43, пен. — Ослізло, 68).
1978 — найбільша перемога в історії бундесліги «Боруссія» М — «Боруссія» Д — 12:0.
1992 — перший матч збірної України. Україна — Угорщина — 1:3 (Гецко, 90 — Шалой, 61; Кіпріх 70, 84, пен.).
