Воротар збірної України з Куби, легендарний капітан Карпат: 4 червня — цей день в історії українського футболу
574 
4 червня 1974-го у місті Київ у віці 64 років помер Михайло Свиридовський – захисник київського Динамо, тренер столичного Локомотиву та капітан команди Старт у так званому «Матчі смерті».
До німецько-радянської війни Свиридовський виступав за київські команди Локомотиву (тоді Желдор) та Динамо. Разом з біло-синіми брав участь у турне зі збірною клубів Туреччини у 1936-му та грав проти Басконії роком пізніше. Через отриману травму покинув динамівський клуб, почавши працювати тренером у київському Локомотиві.
На початку німецько-радянської війни Свиридовський працював на автобазі НКДБ. Під час відступу з Києва у сторону Борисполя їхні колони були розбиті німцями, а сам ексзахисник потрапив у полон, звідки досить швидко зумів втекти назад до Києва.
В українській столиці Свиридовський працював сторожем на водній станції та отримав роботу на київському хлібзаводі №1. Саме на базі цього заводу була сформована команда Старт, яка пізніше провела серію поєдинків, зігравши зокрема так званий «Матч смерті», навколо якого радянська влада пізніше вибудувала потужний пропагандистський міф. Саме Свиридовський був капітаном тієї команди, паралельно очолював як тренер команду Алмаз.
У серпні 1942 року німці отримали інформацію про те, що гравці київського Динамо були у віданні НКВС та мали військові звання, і Михайло потрапив у Сирецький концтабір. Наприкінці вересня 1943-го Свиридовському та іншим футболістам вдалося втекти з концтабору.
У 1945 році Свиридовський виступав за команду Київського танкового училища, після чого перейшов на тренерську роботу, займаючись з колективом Будинку офіцерів.
В’ячеслав Кернозенко. Фото: Динамо
4 червня 1976 року у місті Гавана (Куба) народився В’ячеслав Кернозенко – вихованець київського Динамо, багаторічний голкіпер Дніпра, чотириразовий чемпіон України.
У ранньому дитинстві сім’я В’ячеслава повернулася з робіт на Кубі до України та почали жити в столиці. Саме в київському Динамо і розпочався футбольний шлях голкіпера. З 1993 по 2001 рр. Кернозенко перебував на контракті у біло-синіх. За цей час В’ячеслав зіграв не так багато (40 поєдинків), оскільки мав у конкурентах самого Олександра Шовковського. Разом з динамівцями Кернозенко здобув сім трофеїв – чотири чемпіонства України, три Кубки України.
Наступними клубами В’ячеслава також були київські колективи – ЦСКА (23 матчі) та Арсенал (53 матчі). У 2003 році голкіпер почав виступати за Дніпро, де і провів залишок своєї кар’єри. За цей час Кернозенко провів 126 поєдинків у складі дніпрян: 115 пропущених голів, 58 «сухих» матчів. Разом з Дніпром здобував бронзові медалі чемпіонату України, був фіналістом Кубка. У 2009 році на правах оренди також виступав за Кривбас.
Перший виклик до збірної України отримав у 1999-му, а останній у 2008 році. Усього ж в складі синьо-жовтих провів п’ять поєдинків: вісім пропущених голів, два матчі «на нуль».
Тренерську кар’єру розпочав у Динамо. Пізніше також працював у казахському клубі Восток, ПФК Севастополь та Дніпрі. З 2017 року є тренером воротарів у ковалівському Колосі. Поєднував роботу в клубі з роботою у юнацькій збірній України, з якою у 2019-му став переможцем чемпіонату світу U-20. Також Кернозенко працював у тренерському штабі Олександра Петракова в національній команді України з 2021 по 2022 рр.
Лев Броварський. Фото: Google
4 червня 2009-го у місті Львів у віці 60 років помер Лев Броварський – легендарний півзахисник та капітан львівських Карпат, володар Кубка СРСР та рекордсмен зелено-білих за кількістю проведених матчів.
У 2000 році Броварського було визнано найкращим гравцем львівських Карпат в історії, за яким було навічно закріплено №6. І важко з цим не погодитися. Півзахисник успішно захищав зелено-білі кольори з 1968 по 1980 рр., як тільки перейшов туди з рідного дрогобицького Нафтовика.
У серпні 1969 року Броварський разом з львівським клубом переміг ростовський СКА (2:1) у фіналі Кубка СРСР, завдяки чому Карпати стали першим та єдиним клубом нижчої ліги, які здобули такий престижний трофей. Усього ж за «левів» півзахисник провів 412 матчів – рекордний показник в історії колективу. Також Броварський входить до сімки найрезультативніших гравців Карпат за увесь час, оскільки забив 47 голів.
Від пропозицій грандів радянського футболу Броварський постійно відмовлявся, так і провівши практично усю свою кар’єру в львівському клубі, де з 1973 по 1980 рр. був капітаном команди. За збірну СРСР хавбек провів лише один поєдинок у 1971 році проти Болгарії.
Тренерську кар’єру починав у аматорському Спартаку (Самбір), працював у Львівському спортивному інтернаті. З 1988 по 1990 рр. був головним тренером у молодіжній та юнацькій збірній Камеруну. Пізніше очолював львівський Скіф та дрогобицьку Галичину. З 1999 по 2001 рр. Броварський очолював львівські Карпати, проте значних успіхів зі своєю командою життя він так і не досяг. Після цього був очільником Західного регіонального центру розвитку дитячо-юнацького футболу.
1894 — засновано клуб «Карлсруе» Німеччина.
1924 — нар. Антоніо Рамальєтс (Іспанія) — воротар «Барселони» та збірної Іспанії, 6-разовий чемпіон Іспанії.
1938 — найрезультативніший матч у історії ЧС: Бразилія — Польща — 6:5.
1948 — нар. Юрген Шпарвассер (Німеччина) — переможець КВК-1974, лідер тогочасних «Магдебурга» та збірної НДР.
1978 — нар. Еміль Мпенза (Бельгія) — один із найкращих бельгійських форвардів останніх років, був час, коли вони вдвох із його братом Мбо складали дует форвардів збірної.
1983 — нар. Еммануель Єбуе (Кот д’Івуар) — провів більше 70 матчів за збірну, виступав у складі лондонського «Арсеналу», зараз грає за «Галатасарай».
1985 — нар. Лукас Подолскі (Німеччина) — чемпіон світу-2014, ветеран збірної, зіграв більше 120 матчів за «бундестім».
