Асист Гвардіоли в Києві, володар Кубка УЄФА та учасник ЧС-2006: 4 березня — цей день в історії українського футболу
916 
4 березня 1975 року в бразильському містечку Катагуазіс народився Жуан Батіста – майбутній футболіст низки турецьких клубів і Шахтаря. Центральний півзахисник починав свої виступи в рідному штаті Мінас-Жераіс, але ще в 21 рік потрапив у Газіантепспор, ставши легіонером практично без особливого досвіду виступів на батьківщині. Невдовзі після дебютного сезону в Туреччині він повернувся додому й кілька років пограв за Уніон Сан-Жуан, аж поки не отримав запрошення повернутися в Супер-ліг. Восени 2001-го із Газіантепспора перейшов у Галатасарай за 1,6 млн. євро, а через три роки за майже вдвічі більшу суму був проданий у Шахтар.
Хоча Луческу добре знав можливості Батісти, він явно недооцінив можливості наявних у Шахтаря футболістів. Нижче в центрі півзахисту Жуан вчисту програвав конкуренцію Тимощуку, Левандовському та Дуляю, вище й думати не варто було про ігрову практику через наявність Матузалема, з яким не могли конкурувати навіть Вукич, Бахарєв або Аліуце. Тож Батіста отримував ігрову практику, проте лідером команди так і не став. До золотих медалей Вищої ліги додав звання фіналіста Кубка України.
У сезоні 2004/2005 Батіста зіграв за "гірників" 28 матчів, але невдовзі повернувся в Туреччину, де не без успіху пограв за Коньяспор і Касімпашу. Догравав у бразильському клубі Тупі в 2009 році. Загалом за професійну кар'єру зіграв 241 матч, відзначившись 11 голами та трьома асистами.
Жуан Батіста, фото: Imago
Ніколи не викликався в збірні Бразилії, натомість мав запрошення від Туреччини. На відміну від земляка Мехмета Ауреліо, на такий крок не зважився. Зате отримав турецьке громадянство з іменем Мертол Каратай у паспорті.
4 березня 1986 року в місті Судова Вишня, що на Львівщині, народився Богдан Шуст — український футболіст, тренер воротарів. Виходець із родини професора історії з юних літ займався футболом і подавав великі надії в Карпатах. Потужний матч провів у 1/8 фіналу Кубку України 2005/06 – першолігові Карпати мінімально переграли Шахтар, а юний воротар став справжнім героєм протистояння.
Уже під час зимової перерви "гірники" не пошкодували одного мільйона доларів США, щоб викупити 19-річного таланта. Зоряний для себе 2006 рік Шуст ознаменував дебютом у збірній Україні (28 лютого 2006 року в товариському матчі зі збірною Азербайджану - 0:0), а також з'їздив на чемпіонат світу 2006 року, де наша національна команда дісталася чвертьфіналу.
Сім років Богдан був у розташуванні Шахтаря: тричі виграв золоті медалі Вищої ліги, по два рази - Кубок і Суперкубок України, а також був у складі блискучої команди, яка в 2009 році здобула Кубок УЄФА. Із 45 матчів за Шахтар 20 Богдан завершив "насухо", пропустивши 39 м'ячів.
Богдан Шуст, фото: з відкритих джерел
Втім, з часом Шуст програв конкуренцію П'ятову та побував у численних орендах – у донецькому Металурзі, Зорі, Іллічівці. Від 2013 року був на контракті в Металісті, від 2015-го – в Волині (півфіналіст Кубка України), від 2016-го – в Ворсклі (бронзовий призер УПЛ), від 2019-го – в Інгульці.
На початку 2022 року Богдан Романович завершив виступи, продовживши працювати в Інгульці в якості тренера воротарів. Читайте також статтю про Шуста на FanDay та ексклюзивне інтерв’ю із ним на цьому ж сайті.
4 березня 1989 року в Одесі народився український футболіст Денис Васін. Вихованець Чорноморця дебютував у складі рідного клубу в 16 років і неодноразово покидав Чорноморець і туди повертався (загалом 81 матч, 12 голів і 7 асистів за весь час виступів за одеситів). Також Васін, вважаючись перспективним вінгером, п'ять років викликався в юнацькі та молодіжну збірні України (11 матчів, 4 голи).
Під час своєї кар'єри пограв за такі клуби, як Карпати, Іллічівець, Сталь (Кам’янське), Ворскла, Інгулець, Кривбас. Найкращі досягнення мав з полтавським клубом – бронзовий призер чемпіонату України 2017/18 і фіналіст Кубка України 2019/20. Ще в юності пробував сили за кордоном (нетривала оренда з Чорноморця в білоруській Бєлшині), а вже після початку повномасштабного вторгнення орків залишився за кордоном і після литовської Йонави перейшов у болгарську Фратрію. За цей клуб, заснований росіянами-фанами Спартака з москви, Денис грає і зараз.
4 березня 1992 року в Ужгороді народився український та футболіст Андрій Попович, колишній воротар збірної Азербайджану. Вихованця Закарпаття ще в академії донецького Металурга помітили скаути, натуралізавши під азербайджанські прапори та підписавши за ФК Баку. Попович загалом у 2008-2012 роках провів 15 матчів за місцеві збірні, включаючи два – за національну.
Також закарпатець грав за такі місцеві клуби, як Абшерон, Сумгаїт, Туран і Габала. В 2013 році побував у невдалій каденції в Туреччині, так і не загравши в Тавшанли Ліньїтспор.
У 2017 році Попович повернувся на батьківщину, розпочавши виступи за ФК Минай. Із цим клубом Андрій пройшов шлях із аматорських змагань до УПЛ, відігравши напрочуд важливу роль у перемогах клубу в Другій і Першій лігах, а також у виході в півфінал Кубка України в 2020 році. У 2021-му підписав договір із ЛНЗ, не зумівши виграти жорстку конкуренцію, та повернувся ненадовго на правах оренди в Сумгаїт. Після нетривалих виступів за аматорський Фенікс із Львівщини Андрій підписав влітку 2023-го угоду з Агробізнесом, який повернувся в Першу лігу після 1,5-річної перерви та відразу ж пробився в групу "Чемпіонська".
Андрій Попович, фото: ФК Минай
4 березня 1992 року в Києві відбувся матч групового турніру Кубка чемпіонів 1991/1992 між Динамо та Барселоною. Блискуча команда Йоханна Кройффа, яка йшла до свого першого континентального трофею найвищого ґатунку, на класі здолала господарів поля за присутності 48,500 глядачів.
Спершу з передачі данця Лаудрупа болгарин Стоїчков вискочив на воротаря Кутепова та його переграв, а вже після перерви Гвардіола розпочав атаку, яку завершив уже через чотири хвилини після виходу на заміну Салінас. «Ми стали на крок ближчими до Уемблі», – відзначив після матчу Кройфф. У підсумку завдяки голу Кумана на 112 хвилині Барса здолала в фіналі Сампдорію та здобула свій перший Кубок чемпіонів.
Динамо (Київ) — Барселона (Іспанія) – 0:2
Голи: Стоїчков, 33, Салінас, 68
Динамо: Кутепов, Лужний, Цвейба, Безсмертний, Шматоваленко, Грицина, Анненков, Заєць, Саленко, Ю.Мороз, Шаран (Волотьок, 76). Головний тренер: Анатолій Пузач.
Барселона: Субісаррета, Нандо, Гвардіола, Куман, Хуан Карлос, Бакеро (Салінас, 64), Надаль, Стоїчков, Лаудруп (Бегиристайн, 54), Вічхе, Еусебіо. Головний тренер: Йоханн Кройфф.
4 березня 1992 року в Турині відбувся матч 1/4 фіналу Ліги чемпіонів між Ювентусом та Динамо. 40 723 глядачів побачили напружений матч, який не виявив переможця. На початку другого тайму після кутового від Калитвинцева Гусин зорієнтувався на відскоку та розстріляв ворота ударом з лету, але через 13 хвилин навіс Давідса з лівого флангу замкнув головою Індзагі. Шовковський перший удар парирував, але сам Філіппо зіграв на добиванні.
При суттєвій перевазі Юве (удари 19:5, у площину – 12:3) кияни зберігали надію на матч-відповідь.
Ювентус (Італія) — Динамо (Київ) – 1:1
Голи: Індзагі, 70 – Гусин, 57
Ювентус: Перуцці, Бірінделлі (Конте, 65), Монтеро, Юліано, Торрічеллі (Дімаш, 62), Дешам, Ді Лівіо (Фонсека, 79), Зідан, Давідс, Індзагі, Дель П’єро. Головний тренер: Марчелло Ліппі.
Динамо: Шовковський, Лужний (Радченко, 69), Беженар, Головко, Дмитрулін (Волосянко, 46), Гусин, Герасименко (Михайленко, 69), Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.
