Грузинська легенда Динамо, капітан чемпіонів світу, тренер Зеніту: 27 лютого — цей день в історії українського футболу

Переглядів 6294
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
8 голосів
Грузинська легенда Динамо, капітан чемпіонів світу, тренер Зеніту: 27 лютого — цей день в історії українського футболу
Кахабер Каладзе, фото: з відкритих джерел
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

27 лютого 1976 року у селі Сичанське (Ворошиловградська, нині Луганська область) народився Сергій Семак – легенда ЦСКА (Москва), півзахисник  Рубіна та ПСЖ, найтитулованіший тренер в історії Зеніту.

Народившись на території УРСР, майже всю свою кар’єру Семак провів у Росії. Після випуску з луганського училища олімпійського резерву, у 16 років атакувальний півзахисник перебрався у московський Асмарал.

 Вже в 19 років Сергій виводив московський ЦСКА на поле з капітанською пов’язкою на руці. Загалом за 10 років в складі «армійців» атакувальний півзахисник провів 329 поєдинків, забив 84 голи та оформив 39 результативних передач. Разом з ЦСКА завойовував бронзові, срібні та золоті медалі чемпіонату Росії. Також ставав володарем Кубка та Суперкубка країни.

Сезон 2005/06 Семак провів у ПСЖ, у складі якого зіграв 31 матч, забив один гол та завоював Кубок Франції. Після повернення до РФ Сергій захищав кольори ФК Москва та казанського Рубіну, з яким двічі ставав чемпіоном. 

Сергій Семак в ПСЖ, фото: Getty Images

Останні три роки своєї кар’єри атакувальний хавбек провів у санкт-петербурзькому Зеніті: 72 матчі, 13 голів, вісім асистів. У складі синьо-біло-блакитних завоював ще три трофеї.

За збірну Росії Семак провів 65 матчів, провів чотири голи. У 2008 році став бронзовим призером чемпіонату Європи, також був у заявці команди на ЧС-2002.

З 2013 року «армієць» працював у структурі Зеніту: був помічником Лучано Спаллетті, Андре Віллаша-Боаша та Мірчі Луческу. Протягом двох років (2014-2016) входив у тренерський штаб збірної Росії, допомагаючи Фабіо Капелло та Леоніду Слуцькому.

Після двох сезонів на чолі ФК УФА, у 2018 році Семак очолив першу команду Зеніту. Обігравши влітку 2023 року московський ЦСКА у фіналі Суперкубка Росії, став найтитулованішим тренером в історії клубу – 10 трофеїв. Також фахівець є рекордсменом за кількістю перемог на чолі санктпетербуржців – 142.

У штабі Семака в Зеніті працює колишній півзахисник та капітан збірної України Анатолій Тимощук.   

27 лютого 1978 року у місті Самтредія народився Кахабер Каладзе – легендарний захисник Динамо та Мілана, чемпіон Грузії, України й Італії, двократний переможець Ліги чемпіонів. 

Перші кроки у футболі Каладзе робив у Самтредії. Звідти Каха перебрався до тбіліського Динамо, за яке дебютував у віці 16 років. Загалом в складі динамівців Тбілісі провів 82 матчі на рівні елітного дивізіону, по чотири рази здобувавши Кубок та золоті медалі чемпіонату Грузії.

На початку 1998 року за 280 тисяч доларів перейшов з тбіліського Динамо у київське. За понад два роки в українському клубі провів 116 матчів, забив 10 голів. 

Разом з динамівцями Києва тричі ставав чемпіоном України та володарем Кубка країни. Брав участь у легендарному єврокубковому сезоні 1998/1999, коли команда Валерія Лобановського дійшла до півфіналу Ліга чемпіонів, де за сумою двох матчів поступилася мюнхенській Баварії (3:3, 0:1).

Динамо у сезоні 1998/1999, фото: Getty Images

Взимку 2001-го за 16 млн євро Каладзе був проданий в італійський Мілан. Саме в цьому клубі Каха проведе найкращі роки своєї футбольної кар’єри. За дев’ять років у складі россонері грузинський оборонець взяв участь у 284 матчах команди, забив 13 голів та здобув вісім трофеїв. Каладзе ставав переможцем Ліги чемпіонів (2002/03, 2006/07), Суперкубка УЄФА (2003, 2007), Клубного чемпіонату світу (2007), чемпіонату (2003/04), Кубка (2002/03) та Суперкубка Італії (2004/05).

Останні два роки (2010-2012) своєї футбольної кар’єри провів у футболці Дженоа: 57 матчів, два голи.

Також Каладзе був капітаном національної збірної Грузії, зігравши за неї у 83 міжнародних поєдинках, забивши один гол та віддавши три результативні передачі.

Після футболу Каха займався бізнесом, а пізніше розпочав свою політичну кар’єру в Грузії. Обіймав посаду міністра енергетики та віцепрем’єр міністра. З листопада 2017 року є мером столиці Грузії – Тбілісі, переобравшись на другий термін у жовтні 2021-го. Є членом партії «Грузинська мрія», яка низкою політичних експертів вважається проросійською. Сам Кахабер підтримав рішення грузинського уряду не вводити санкції проти Росії у відповідь на її повномасштабне вторгнення в Україну. Водночас Каладзе заявляв про свою незмінну позицію у підтримці українського народу.

27 лютого 1978 року у місті Харків народився Валерій Бондар – вихованець та захисник Шахтаря, переможець молодіжного чемпіонату світу, троєкратний чемпіон України.

Починав займатися футболом у ДЮСШ харківського Арсеналу, звідки у 2007 році перейшов до академії донецького Шахтаря. Бондар був основним захисником команди у на дитячо-юнацькому, юнацькому та молодіжному рівні. У травні 2019-го Валерій дебютував за основу «гірників» у матчі УПЛ проти ПФК Львів (5:0).

Наразі в активі центрального захисника 88 матчів за Шахтар, у яких він забив два голи та оформив одну результативну передачу. Разом з донеччанами він тричі ставав чемпіоном та по одному разу здобував Кубок та Суперкубок України.

Валерій Бондар, фото: ФК Шахтар Донецьк

На переможному для молодіжної збірної України чемпіонаті світу 2019 року саме Бондар був капітаном тієї команди. Валерій взяв участь у матчах синьо-жовтих від дзвінка до дзвінка.

За національну збірну України захисник наразі провів лише три поєдинки: без результативних дій.  

27 лютого 2014 року на «Местальї» пройшов матч-відповідь 1/16 фіналу Ліги Європи, в якому іспанська Валенсія приймала київське Динамо.

Після поразки на Кіпрі підопічні Олега Блохіна мали невеликі шанси переломити результат протистояння. У першому таймі кияни домінували над господарями поля, створювали моменти, але так і не зуміли забити.

В другому таймі Валенсія вирівняла гру, звівши її до нічиєї, яка цілком влаштовувала їхню команду. 

Динамо ж у підсумку провело свій останній єврокубковий поєдинок під керівництвом Блохіна. Вже у квітні легендарного динамівці на чолі команди замінить тренер-початківець Сергій Ребров.

Ліга Європи. 1/16 фіналу, матч-відповідь

Валенсія – Динамо – 0:0 (0:0), перша гра – 2:0

  • Валенсія: Дієго Алвес, Жоау Перейра, Кошта (Сендерос, 66), Матьє, Картабія (Порту, 81), Бернат, Кейта, Парехо, Мічел (Барраган, 74), Варгас, Алькасер.
  • Динамо: Рибка, Хачеріді, Драгович, Даніло Сілва, Макаренко, Аруна (Безус, 66), Велозу, Ленс (Гусєв, 76), Вукоєвич, Ярмоленко, Ідейє (Мбокані, 70).

27 лютого 2015 року у місті Київ помер Валерій Самохін – воротар Кривбаса, Динамо та Локомотива (Москва), володар Кубка СРСР.

Розпочавши кар’єру в запорізькому Металурзі, до першої команди пробитися так і не зумів. Армійську службу проходив в Одесі, де протягом двох років виступав за місцеве СКА, провівши 69 поєдинків.

Наступним клубом Самохіна став криворізький Кривбас, разом з яким у 1971 році він став чемпіоном УРСР. З 1972 по 1975 рік голкіпер захищав ворота київського Динамо. 

За три сезони в клубі Самохін взяв участь у 44 матчах: 33 пропущених голи, 23 поєдинки «на нуль». Разом з киянами воротар став володарем Кубка СРСР-1974. У тому розіграшу турніру Самохін взяв участь у трьох матчах, зокрема у фінальному поєдинку проти Зорі (3:0 після д.ч), в якому вийшов аж на 119-й хвилині, змінивши Євгена Рудакова. 

У тому ж році Динамо стало чемпіоном Союзу, однак Самохін провів недостатньо матчів (два) задля отримання золотої медалі. Подібна історія спіткатиме його і в наступному чемпіонському сезоні киян. Також Самохін був частиною динамівської команди, яка здобувала Кубок кубків та Суперкубок УЄФА.

Далі протягом трьох років голкіпер виступав за московський Локомотив: 106 матчів, 109 пропущених голів, 42 матчів «на нуль». А догравав свою кар’єру Самохін у нікопольскому Колосі, ірпінському Динамо та бородянському Машинобудівнику, разом з яким він здобув Кубок УРСР у 1986 році.

Після завершення кар’єри працював тренером у низці українських команд, був начальником команди черкаського Дніпра, а також делегатом Київської обласної федерації футболу.