Бенефіс Кравця, камбек Динамо, віцечемпіон Європи: 26 лютого — цей день в історії українського футболу

Переглядів 2426
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
5 голосів
Бенефіс Кравця, камбек Динамо, віцечемпіон Європи: 26 лютого — цей день в історії українського футболу
Артем Кравець, фото: AFP
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

26 лютого 1944 року у місті Кам’янець-Подільський (Хмельницька область) народився Володимир Капличний – легендарний захисник ЦСКА (Москва), бронзовий олімпійський призер, віцечемпіон Європи та чемпіон СРСР.

Перші кроки у футболі робив у хмельницькому Динамо, звідки взимку 1964 року перейшов у СКА Львів. За два роки захисник опинився в головному «армійському клубі» Союзу – московському ЦСКА. Там Капличний і проведе наступні 10 років кар’єри. 

Вихованець хмельницького футболу увійшов до топ-15 гравців в історії ЦСКА за кількістю проведених матчів – 327. У цих поєдинках Капличний зумів відзначитися шістьма забитими м’ячами. Разом з «армійцями» у 1970 році він завоював єдині у своїй кар’єри золоті медалі чемпіонату СРСР.

Від іншого легендарного захисника ЦСКА – Альберта Шестерньова – успадкував капітанську пов’язку у клубі та збірній Союзу. За часи своїх виступів Капличний п’ять разів входив до списку 33 найкращих футболістів сезону СРСР, а також тричі (1970, 1972, 1973) займав перше місце у своїй номінації.

Володимир Капличний (праворуч), фото: з відкритих джерел

У складі збірної СРСР Капличний провів 62 поєдинки, ставав віцечемпіоном Європи та бронзовим олімпійським чемпіоном у 1972 році. Разом з тим захисник брав участь у матчах команди на ЧЄ-1968 та ЧС-1970.

Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у московському ЦСКА, львівському та одеському СКА, був начальником команди київського СКА. Також Капличний очолював клуб Афган-Київ, збірну України інвалідів-ампутантів, а в останні роки життя був інспектором Другої ліги.

Помер легендарний «армієць» у Києві 19 квітня 2004-го у віці 60 років.

26 лютого 1991 року у місті Харків народився Олександр Скляр – вихованець харківського футболу, легендарний півзахисник Ворскли, бронзовий призер чемпіонату України. 

Розпочинав свої виступи в УФК Харків, звідки у 2008 році перебрався до структури ФК Харків. У його складі Олександр провів 27 матчів за два роки, після чого став гравцем кіровоградської Зірки.

У новому для себе клубі Скляр одразу став гравцем стартового складу і за два сезони провів 45 матчів: два голи, дві результативні передачі. Вже влітку 2012-го півзахисник підписав контракт з клубом усього його життя – полтавською Ворсклою.

Олександр Скляр, фото: ФК Ворскла

За 12 років у складі клубу Скляр взяв участь у 256 матчах ворсклян, забив 14 голів, оформив 24 результативні передачі та заробив аж 96 жовтих карток. Разом з Ворсклою у сезоні 2017/18 він завоював бронзові нагороди, а через одну кампанію дійшов до фіналу Кубка України, де в серії післяматчевих пенальті поступився київському Динамо (7:8). 

26 лютого 1999 року у місті Чернівці народився Андрій Кравчук – вихованець Динамо та Шахтаря, відомий своїми виступами за Олімпік (Донецьк) та скандальним трансфером у Торпедо (Москва).

До 2012 року Кравчук перебував у структурі київського Динамо, звідки перейшов у донецький Шахтар, в складі якого й розпочав виступи на рівні ДЮФЛ. За першу команду «гірників» Андрій так і не дебютував.

З 2018 по 2020 рік півзахисник захищав кольори донецького Олімпіка: 31 матч, два голи, п’ять результативних передач. У лютому 2021-го на правах вільного агента перейшов у московське Торпедо. Саме у складі цього клубу Кравчук провів (наразі) найбільше матчів у власній кар’єрі – 35 (три асисти).

Після початку повномасштабної війни в Україні покинув межі РФ. Влітку 2022-го підписав контракт з полтавською Ворсклою, за яку відіграв лише у п’яти матчах. Ультрас ворсклян негативно сприйняли прихід Кравчука, який до того грав у російському чемпіонаті. Зрештою за рік півзахисник перебрався до ірландського Корк Сіті, а взимку 2024-го став гравцем вірменського Урарту.

Андрій Кравчук та Олександр Зінченко, фото: Instagram

Ексклюзивне інтерв’ю з Кравчуком, у якому він прокоментував цікаві та суперечливі моменти своєї кар’єри, читайте на сайті «Український футбол».

26 лютого 2001 року у Нікосії на стадіоні ГСП пройшов контрольний матч, в якому збірна Румунії зустрічалася з командою України.

Підопічні Валерія Лобановського не зуміли здолати румунську збірну в одному з поєдинків міжнародного товариського турніру на Кіпрі. Долю матчу вже у додатковий час вирішив гол захисника Лівіу Чоботаріу, який влучно пробив головою після подачі зі стандарту. 

Контрольний матч

Україна – Румунія – 0:1 після д.ч.

Голи: Чоботаріу, 99

  • Україна: Шовковський (Левицький, 74), Парфьонов, Грановський (Несмачний, 57), Головко, Ващук, Призетко (Лисицький, 61), Кардаш (Тимощук, 54), Снитко (Свистунов, 46), Яшкін, Воробей, Мелащенко.
  • Румунія: Пруня, Думітру, Продан, Радой, Тамеш (Малдасарану, 74), Чоботаріу, Гіоане, Мара, Молдован (Міхалча, 59), Тріка (Аліуце, 57), Ніколає.

26 лютого 2009 року  на «Местальї» пройшов матч-відповідь 1/16 фіналу Кубка УЄФА, в якому іспанська Валенсія приймала київське Динамо.

Після результативної нічиєї в Києві на вболівальників чекав такий самий підсумок матчу і у Валенсії. Однак цього разу команди обмінялися вже двома голами. Після того, як іспанський колектив зрівняв рахунок наприкінці першого тайму, вони ж вийшли уперед і по перерві. 

Проте це був матч імені молодого та перспективного нападника киян Артема Кравця, який своїми двома голами вивів команду Юрія Сьоміна до наступного раунду турніру. Пізніше сам форвард зізнається, що цей дубль у ворота Валенсії був найважливішим моментом у його кар’єрі.

На динамівців у наступному раунді Кубка УЄФА чекало двоматчеве протистояння з харківським Металістом, який в свою чергу за сумою двох матчів здолав італійську Сампдорію (1:0, 2:0).

Кубок УЄФА, 1/16 фіналу, матч-відповідь

Динамо – Валенсія – 2:2 (1:1), перша гра – 1:1

Голи: Марчена, 45, Дель Орно, 54 – Кравець 34, 74.

  • Валенсія: Сезар, Алексіс, Альбіоль, Марчена (Бараха, 81), Дель Орно, Мата (Вісенте, 68), Мануель Фернандеш, Мадуро, Сільва, Вілья, Морієнтес (Хоакін, 58).
  • Динамо: Богуш, Несмачний, Михалик, Бетао, Ель-Каддурі, Вукоєвич, Єременко, Алієв, Кравченко (Чернат, 65; Саблич, 88), Корреа (Гіоане, 78), Кравець.

26 лютого 2015 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч-відповідь 1/16 фіналу Ліги Європи, в якому київське Динамо приймало французький Генгам.

Після поразки вдев’ятьох у виїзному матчі на динамівців чекало непросте завдання – здобути перемогу без своїх лідерів атаки – Юнеса Беланди та, що найголовніше, без Андрія Ярмоленка.

Підопічні Сергія Реброва з цим завданням впоралися, відправивши у сітку Генгама три м’ячі. Голи на рахунку Лукаша Теодорчика, Віталія Буяльського та Олега Гусєва. Французький колектив зумів відповісти лише одним голом, який у свій актив записав Крістоф Манданн.

У 1/8 фіналу Ліги Європи того року динамівці зустрінуться з англійським Евертоном, лідером якого тоді був потужний бельгійський нападник Ромелу Лукаку. 

Ліга Європи. 1/16 фіналу, матч-відповідь

Динамо – Генгам – 3:1 (1:0), перша гра – 1:2

Голи: Теодорчик, 31, Буяльський, 46, Гусєв, 75 (пенальті) – Манданн, 68

  • Динамо: Шовковський, Віда, Драгович, Даніло Сілва, Антунеш, Буяльський (Чумак, 73), Рибалка, Гусєв (Калитвинцев, 90+3), Велозу (Теодорчик, 10), Ленс, Кравець.
  • Генгам: Лоссль, Якобсен, Сорбон, Ангуа, Левек, Матіс (Діалло, 61), Бовю, Жиресс (Ятабаре, 78), П'є, Санкаре, Манданн.