Півзахисник Манчестер Юнайтед, заарештований НКВС капітан Динамо: 23 січня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 13586
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
3 голоси
Півзахисник Манчестер Юнайтед, заарештований НКВС капітан Динамо: 23 січня — цей день в історії українського футболу
Андрій Канчельскіс. Фото: Google
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

23 січня 1932 року у місті Авдіївка (Донецька область) народився Валентин Сапронов – легендарний нападник Шахтаря, двічі володар Кубка СРСР.

Уся професійна футбольна кар’єра Сапронова пройшла у тоді ще сталінському Шахтарі. На початку своїх виступів за «гірників» форвард не особливо виділявся поміж інших, а в перший сезон забив лише один гол у шести матчах. Загалом за 11 років в клубі Сапронов провів приблизно 270 матчів за клуб, забивши близько 49 голів. Разом з «гірниками» ставав володарем Кубка СРСР два роки поспіль (1961, 1962). На Спартакіаді народів Союзу-1956 посів третє місце в команді УРСР.

У воротах легендарного володаря «Золотого м’яча» Льва Яшина відзначався забитими м’ячами п’ять разів. Сам Сапронов з гордістю згадував про цей факт:

«До речі, можете так і написати. Сапронов – єдиний у Союзі, та, може, й у світі футболіст, який забив Яшину п'ять голів. Не за матч, звичайно, а всього. Більше ніхто не міг забити».

Після завершення футбольної кар’єри працював тренером Шахтаря та донецького Локомотива, завідував кафедрою фізкультури в Донецькому національному університеті. Помер 17 травня 2019 року.

23 січня 1969 року у місті Кіровоград (нині Кропивницький) народився Андрій Канчельскіс – півзахисник Манчестер Юнайтед, що встиг пограти за київське Динамо та донецький Шахтар.

Канчельскіс розпочав свою футбольну кар’єру з гри за кіровоградську Зірка, яка на той момент виступала у Другій лізі СРСР. Після призову до армії у 1988 році був переведений до київського Динамо, яке на той момент очолював Валерій Лобановський. Загалом за біло-синіх провів 27 матчів, відзначився одним голом та завоював Кубок СРСР.

Відслуживши в лавах радянської армії надав перевагу продовженню кар’єри в донецькому Шахтареві, але й там не затримався надовго. За 25 ігор у складі «гірників» встиг заслужити на виклик до збірної СРСР, а зрештою і на предметний інтерес від Манчестер Юнайтед.

Перехід до команди Сера Алекса Фергюсона відбувся в лютому 1991 року. У Ман Юнайтед Канчельскіс став ключовим гравцем та заслужив репутацію одного з найкращих вінгерів свого часу. Разом з клубом він здобув сім трофеїв, включаючи два чемпіонства Англії, Кубок Футбольної ліги, Кубок Англії, Суперкубок УЄФА. Загалом за «манкуніанців» провів 155 матчів, провів 36 голів та оформив 14 результативних передач.

Після перенесеної травми у сезоні 1994/95 хавбек все частіше лишався на лаві для запасних, між ним та Фергюсоном виник конфлікт, адже футболіст прагнув стабільної ігрової практики. Зрештою було прийняте рішення про продаж Канчельскіса до Евертона. Місце півзахисника на правому фланзі зайняв молодий талант академії Манчестер Юнайтед – Девід Бекхем. Пізніше сам Фергюсон говорив, що якби Канчельскіс лишився в команді, то поява Девіда у стартовому складі «манкуніанців» була б ускладнена.

Відігравши два роки за Евертон змінив ще низку європейських клубів: італійська Фіорентина, шотландський Рейнджерс, англійські Манчестер Сіті та Саутгемптон. У Глазго Канчельскіс здобув ще сім трофеїв, а перед поверненням на пострадянський простір став володарем Кубка Саудівської Аравії разом з Аль-Хілялем.

Догравав свою кар’єру у раменському Сатурні та самарських Крилах Рад. 11 лютого 2007 року 37-річний Канчельскіс оголосив про завершення виступів на професійному рівні.

Попри своє литовсько-українське походження після ігор за збірну СРСР (23 матчі, три голи) обрав для себе національну команду Росії. У її складі провів 36 поєдинків та забив чотири голи. Свій останній матч за Росію зіграв 5 вересня 1998 року на «Олімпійському» у Києві проти збірної України (3:2).

Працював тренером та функціонером у низці російських клубів не першої величини. Також у активі Канчельскіса робота в узбекистанському Навбахорі та казахстанському Тоболі. З грудня 2023 року очолює киргизстанський Мурас Юнайтед з міста Джалал-Абад

23 січня 1981 року у місті Луцьк (Волинська область) народився Тарас Кабанов – нападник львівських Карпат та збірної України.

Кабанов захищав кольори «левів» з 1998 по 2004 рік. За цей час височенний форвард (192 см) провів 102 поєдинки, в яких забив 20 голів. У лютому 2004 дебютував за національну збірну України (перший виклик датований 2002 роком), яку очолював Олег Блохін. Кабанов вийшов на поле у контрольній зустрічі проти Лівії (1:1), змінивши Андрія Вороніна.

Після Карпат виступав за низку таких українських клубів, як Кривбас, Металург (Запоріжжя), ФК Харків, Волинь, ПФК Львів, Олександрія, Нива (Тернопіль). У 2012 виступав за білоруську Белшину, за яку забив один гол та оформив один асист у 13 поєдинках.

У лютому 2013 року оголосив про завершення виступів на професійному рівні. Вже дев’ятий сезон Тарас за ФК Луцьксантехмонтаж №536, що виступає в аматорському Кубку України. У сезоні 2023/24 граючий головний тренер провів два поєдинки за ЛСТМ, забивши три голи. Він залишається найстаршим чинним голеадором сезону в усіх лігах.

Детальніше про волинський клуб із милозвучною назвою Кабанов розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».

23 січня 1983 року у місті Київ помер Костянтин Щегоцький – багаторічний капітан київського Динамо, який був заарештований НКВС та визнаний винним у антирадянській діяльності.

Виступав за московський Гірник, Трьохгорку та АМТ (пізніше Торпедо) перш ніж у 1933 році стати гравцем київського Динамо. 22-річний центральний нападник вирізнявся технікою та своїми лідерським якостями, за що тренерським штабом був обраний капітаном команди. У першому чемпіонаті СРСР 1936 року Динамо разом зі Щегоцьким посіло другу сходинку. У тому розіграші Костянтин відзначився чотирма забитими голами, ставши разом з Макаром Гончаренком найкращим бомбардиром команди. 

У серпні 1938 року Щегоцький був заарештований за хибним звинуваченням. Більше, як два місяці перебував під арештом у внутрішній в'язниці НКВС, а потім цілий рік провів у Лук'янівській в'язниці Києва. Костянтин знаходився у спецкорпусі для ворогів народу, де зазнавав жорстоких тортур і знущань. Слідство намагалося вибити з капітана Динамо свідчення про шпигунство, однак ці спроби не принесли результату. Після арешту наркома внутрішніх справ Миколи Єжова та амністії вийшов на волю восени 1939-го. Стан колись зірки чемпіонату СРСР був жахливий: опухлі ноги, перебиті пальці, проблеми з пам’яттю.

Після лікування повернувся до виступів за київське Динамо. Зумів достатньо швидко повернути фізичні кондиції та набрати ігрову форму, знову отримав капітанську пов’язку. Загалом у всесоюзних змаганнях за біло-синіх Щегоцький провів 61 матч, забив 26 голів. 

 Під час німецько-радянської війни займав різні посади у червоній армії, зокрема у штабі з підготовки партизанського руху. Пізніше виступав за казанське та ташкентське Динамо. Разом із останніми у 1944 році став переможцем Спартакіади республіки Середньої Азії та Казахстану. Входив у списки найкращих гравців Динамо, СРСР та України. Ставав чемпіоном Москви та володарем Кубка України.

 Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у таких клубах, як Харчовик (Одеса), Динамо (Київ), Спартак (Київ), Колгоспник (Рівне), Шахтар (Сталіно), Суднобудівник (Миколаїв) та Горинь (Рівне). Разом з рідними динамівцями Києва у 1947 році став володарем Кубка УРСР.

 Під час виступів за біло-синіх у 1936 році зіграв епізодичну роль у фільмі «Воротар» режисера Семена Тимошенка. У стрічці Щегоцький постав у ролі капітана команди Чорних буйволів.

23 січня 1998 року у місті Мелітополь (Запорізька область) народився Євген Чеберко – вихованець Дніпра, креативний лідер оборони Зорі та захисник Коламбус Крю.

Встиг зіграти за ту саму легендарну команду Дніпра у сезоні 2016/17, провівши 15 матчів: два голи, дві результативні передачі. Разом з іншими талантами дніпровської академії перейшов до луганської Зорі влітку 2017 року. Маючи досвід гри зліва у захисті та хороші диспетчерські якості відповідав у захисті команди за просування м’яча. Загалом за Зорю провів 61 матч та ставав бронзовим призером УПЛ у сезоні 2019/20.

Влітку 2020 року став гравцем австрійського ЛАСКа, однак закріпитися в першій команді клубу не зумів. Через це грав на правах оренди за Осієк протягом двох сезонів. Врешті решт хорватський клуб викупив гравця у ЛАСКа за 800 тисяч євро. 

Щоправда, надовго в Осієку Чеберко не затримався та вже літом 2023 став гравцем американського Коламбус Крю. Разом з цим клубом український центральний захисник став чемпіоном МЛС, провівши 12 матчів за сезон.

23 січня 2002 року у місті Запоріжжя народився Володимир Бражко – талановитий опорний півзахисник київського Динамо, капітан молодіжної збірної України.

Розпочинав у академії запорізького Металурга, звідки вже у 14 років переїхав до школи Динамо. Пройшов усі щаблі київської академії, грав за юнацьку та молодіжну команду клуба. На рахунку Володимира сім матчів у Юнацькій Лізі УЄФА в сезоні 2021/22, в яких він забив три голи.

Кампанію 2022/23 провів на правах оренди у луганській Зорі, яку очолював Патрік ван Левуен. Вже у свій перший сезон на дорослому рівні продемонстрував зрілість та був одним з найяскравіших гравців команди. Загалом за луганців провів 29 матчів, провів сім голів, оформив один асист та здобув бронзову медаль чемпіонату України.

Після відходу з Динамо капітана – Сергія Сидорчука – Бражко був покликаний замінити його. Цього сезону молодий півзахисник взяв участь у 18 матчах за біло-синіх, забив три голи, оформив дві результативні передачі та виводив команду на поле з капітанською пов’язкою на руці.

У складі молодіжної збірної України став бронзовим призером чемпіонату Європи-2023. На тому турнірі взяв участь у всіх матчах, однак результативними діями не відзначався. Наразі у молодіжці Унаї Мельгоси є капітаном команди.