Страж Реалу та земляк Мудрика, трофей збірної Михайличенка: 11 лютого — цей день в історії українського футболу

Переглядів 8322
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
4 голоси
Страж Реалу та земляк Мудрика, трофей збірної Михайличенка: 11 лютого — цей день в історії українського футболу
Андрій Лунін. Фото: Реал
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

11 лютого 1962 року у місті Житомир народився Віктор Рудий – легенда чернігівської Десни, багаторічний гравець вінницької Ниви, срібний призер чемпіонату УРСР.

Попри те, що за свою кар’єру Рудий змінив немало команд але, відомий він, власне, як універсал чернігівської Десни. За неї він почав виступати як тільки закінчив місцеву ДЮСШ, у її ж складі й завершував кар’єру вже наприкінці 90-х років. Усього за чернігівський клуб Рудий провів 269 матчів, а загалом на рівні професіоналів/майстрів зіграв понад 520 матчів.

Окрім Десни, з якою він посів друге місце в чемпіонаті УРСР (1982), Рудий тривалий час виступав за вінницьку Ниву (1985-1989), також грав за білоруське Торпедо (Могильов), з яким дійшов до фіналу Кубка Білорусі в сезоні 1994/95, а наступну кампанію провів у ізраїльському Хапоелі (Ашкелон).

11 лютого 1987 року у місті Тбілісі народився Александре Кобахідзе – півзахисник збірної Грузії, відомий своїми виступами за київський Арсенал, полтавську Ворсклу та луцьку Волинь.

Александре Кобахідзе. Фото: Дніпро-1

До України Кобахідзе перебрався у юному віці, проте до цього часу вже встиг стати чемпіоном у Грузії разом з тбіліським Динамо. Взимку 2008-го підписав контракт з Дніпром, а вже у березні дебютував за новий клуб у чемпіонаті. Загалом заграти в Дніпрі у Кобахідзе не вийшло: 14 матчів та два голи за вісім років перебування на контракті у клубі.

Набагато краще півзахисник проявив себе, виступаючи в орендах за криворізький Кривбас, київський Арсенал та луцьку Волинь. 

У 2016 році став повноцінним гравцем Ворскли, але вже за рік перебрався до турецького Гезтепе. Однак надовго Кобахідзе там не затримався та вже у тому ж році повернувся до Ворскли. Саме в її складі він провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 59. У сезоні 2017/18 разом з полтавцями став бронзовим призером УПЛ.  

Після Ворскли хавбек пограв за Дніпро-1, а потім повернувся на батьківщину, де виступав за Локомотив (Тбілісі) та Сіоні. Завершив кар’єру в 2021 році у віці 34 років.

В активі Кобахідзе 35 матчів за національну збірну Грузії: три голи, дві результативні передачі. Зокрема Сандро відзначався у воротах Уго Льоріса в поєдинку кваліфікації на ЧС-2014 проти Франції (1:3). Наразі Кобахідзе є асистентом головного тренера у збірній Грузії до 18 років. 

11 лютого 1999 року у місті Красноград (Харківська область) народився Андрій Лунін – вихованець Дніпра, воротар луганської Зорі, мадридського Реалу, збірної України, переможець молодіжного чемпіонату світу. 

Перші кроки у футболі робив у Красноградській ДЮСШ, де перетнувся із майбутнім вінгером лондонського Челсі Михайлом Мудриком. На дитячо-юнацькому рівні пограв за харківські Арсенал та Металіст, а у 2015-му перебрався до академії Дніпра.

У 2016 році Лунін дебютував в рамці воріт першої команди дніпрян. Сталося це в поєдинку 11-го туру УПЛ проти львівських Карпат (1:1). Усього ж в складі Дніпра провів 25 матчів, пропустив 26 голів та дев’ять разів зберігав свої ворота у недоторканності. Вболівальників та експертів Лунін ще під час виступів за Дніпро вразив своєю психологічною стабільністю, зрілістю та рівнем гри у воротах.

З 2017 Андрій виступав за луганську Зорю, разом з якою і дебютував на рівні Ліги Європи. Показавши свій рівень на європейській арені, український кіпер привернув увагу скаутів низки клубів Старого світу. Усього за луганців зіграв у 36 матчах, пропустив 54 голи та 10 ігор поєдинків провів «на нуль».

Андрій Лунін. Фото: Реал

Влітку 2018-го за 8,5 млн євро перебрався до улюбленого клубу свого дитинства – мадридського Реалу. Заграти у «королівському» клубі вийшло не одразу – довелося набиратися досвіду в орендах в Леганесі, Вальядоліді та Ов’єдо.

Після травми основного голкіпера Реалу Тібо Куртуа зумів виграти конкуренцію у більш зіркового Кепи Аррісабалаги, який прийшов до команди на правах оренди з Челсі. 

У нинішньому сезоні Андрій взяв участь у більшій кількості матчів мадридців у Ла Лізі, ніж за весь минулий сезон. В активі Луніна перемога в чемпіонаті, Кубку та Суперкубку Іспанії, Лізі чемпіонів, Суперкубку УЄФА, клубному чемпіонаті світу.

«Що відчуваю на «Сантьяго Бернабеу» перед тисячами уболівальників? Це неймовірно, передусім, коли вони скандують твоє ім'я. Для такого хлопця як я, з 30-тисячного міста... Ніколи не міг цього уявити, це щось з іншого світу», – зізнавався Лунін.

Разом із молодіжною збірною Україною Андрій став переможцем мундіалю 2019 року в Польщі. Самого Луніна визнали найкращим воротарем турніру. За національну команду голкіпер Реалу провів дев’ять матчів, в яких пропустив шість голів та в п’яти поєдинках зберіг свої ворота у недоторканності.

Детальніше про перші кроки Андрія Луніна у футболі читайте в ексклюзивному матеріалі сайту «Український футбол».

11 лютого 2002 року у місті Горішні Плавні (тодішній Комсомольськ, Полтавська область) народився Артем Кулаковський – півзахисник, що пройшов академії харківського Металіста та київського Динамо, а нині на правах оренди грає в Олександрії.

Розпочинав займатися футболом в школі Гірник-Спорт, де потоваришував із майбутньою зіркою донецького Шахтаря Георгієм Судаковим. Пізніше на рівні ДЮФЛ Кулаковський виступав за Металіст та Динамо, однак закріпитися в цих клубах не зумів.

Пізніше перебрався до полтавської Ворскли, за яку і дебютував на дорослому рівні. Загалом у складі ворсклян провів 11 матчів, результативними діями не відзначався.

Артем Кулаковський. Фото: Ворскла

Восени 2023-го на правах оренди перейшов до Олександрії. У нинішньому сезоні Кулаковський під керівництвом Руслана Ротаня зіграв у 10 матчах та забив один гол. Також на рахунку хавбека дві гри за молодіжну збірну України (U-21), за яку він встиг «відзначитися» червоною карткою вже за хвилину після виходу на поле у поєдинку з Ізраїлем (1:1).

Детальніше про перші кроки у футболі товариша Кулаковського – Георгія Судакова – читайте в ексклюзивному матеріалі сайту «Український футбол».

11 лютого 2009 року у місті Нікосія пройшов фінал Міжнародного турніру на Кіпрі, в якому збірна України зустрічалася з командою Сербії.

Єдиний гол у протистоянні забив півзахисник синьо-жовтих Сергій Назаренко. Але яким вийшов цей гол! Після боротьби між українцем та сербом поблизу штрафного майданчику м’яч опинився біля Назаренка, який першим дотиком потужно пробив по воротах Владіміра Дішленковича – 1:0. 

Після цього обидві команди створювали моменти, але забити так і не зуміли. Зрештою фінальний свисток арбітра зафіксував перемогу команди Олексія Михайличенка в товариському Міжнародному турнірі на Кіпрі.

Міжнародний турнір, фінал

Україна – Сербія – 1:0 (1:0)

Голи: Назаренко, 16