Ветеран війни, що став нападником Динамо, капітан Чорноморця: 9 січня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 8511
Аватар Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
4 голоси
Ветеран війни, що став нападником Динамо, капітан Чорноморця: 9 січня — цей день в історії українського футболу
Віктор Жилін, фото: ФК Динамо Київ
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

9 січня 1923 року у місті Таганрог (Донецька губернія, нині Ростовська область в Росії) народився Віктор Жилін – ветеран Другої світової війни та нападник київського Динамо, що відкрив низку видатних футболістів. З 15-річного віку почав грати за таганрозький ФК Крила Рад, за збірну Ростовської області, після чого отримав запрошення до ростовського Динамо. 

Дебютувати за клуб з Ростова Жилін так і не встиг, оскільки розпочалася німецько-радянська війна. Віктор встиг пожити під німецькою окупацією та бути залученим до примусових робіт. Пізніше Жиліну вдалося вибратися з міста, щоб потрапити до складу радянської армії, з якою він дійшов до кінця війни. У футбол повернувся, виступаючи за курське, а пізніше й воронезьке Динамо. 

У 1947 році, вразивши представників київського Динамо під час одного з очних матчів, отримав запрошення перебратися до України. Таким чином 23-річний нападник опинився у складі біло-синіх, за яких відіграв три сезони. Загалом у складі київського Динамо Жилін провів 97 матчів, забив 17 голів. Також Віктор ставав найкращим бомбардиром команди у чемпіонаті-1949. Сучасники характеризували Жиліна як футболіста з дуже високою швидкістю, невтомністю та потужним ударом з правої ноги.

Отримавши важку травму у поєдинку з єреванським Динамо у 1950 році, виявився непотрібним київській команді. У 1951 році виступав у складі ленінградського Зеніту (22 гри, 12 голів), а вже за рік повернувся до Києва. У 1952 Жилін разом з Динамо завоював срібні медалі чемпіонату та отримав звання майстра спорту СРСР.

Віктор Жилін (праворуч), фото: ФК Динамо Київ

Після чергової важкої травми знову був змушений покинути київський клуб, перебравшись до ризької Даугави (13 матчів, сім голів). Останнім сезоном для Жиліна-гравця став сезон 1954 року, який він провів у команді ОБО (Окружний Будинок Офіцерів, пізніше київський ЦСКА).

Після завершення футбольної кар’єри працював у низці українських команд різного ґатунку. Разом з кіровоградською Зіркою у 1973 році став володарем Кубка УРСР. Тричі ставав переможцем зонального турніру класу «Б» (двічі з вінницькою Нивою та одного разу з житомирським Автомобілістом). 

Встиг попрацювати у незалежній України з черкаським Дніпром, бородянськими Машинобудівником та Системою-Борекс, а також очолював Студентську збірну країни. Помер 14 жовтня 2009 року після важкої хвороби. У низці міст України, але передовсім у Бородянці, почесним громадянином якої він був, проводиться турнір пам’яті Жиліна, адже місцеву команду він привів до перемоги в Кубку УРСР 1986 і Групі «Б» Другої ліги 2002 року.

Відомі футболісти, яких відкрив Віктор Жилін

  • Валентин Трояновський, Євген Котельников, Янош Габовда, Антон Востров, Анатолій Александров, Стефан Решко, Віктор Прокопенко (Локомотив, Вінниця);
  • Михайло Форкаш, Анатолій Боговик, Олександр Дегтярьов, Борис Кравчук, Микола Батюта, Анатолій Шепель, Володимир Шишков (Автомобіліст, Житомир);
  • Семен Альтман, Леонід Буряк (Чорноморець, Одеса);
  • Валерій Поркуян (Зірка та Чорноморець);
  • Леонід Колтун (Авангард, Харків);
  • Іван Вишневський (Нива, Вінниця);
  • Іван Яремчук (Дніпро, Черкаси);
  • Віктор Побігаєв, Олег Федорчук (Машинобудівник, Бородянка).

9 січня 1978 року у місті Артемівськ, нині Бахмут (Донецька область) народився Олексій Іванов – вихованець Шахтаря, легенда київського Арсеналу. Розпочав свій професійний футбольний шлях хавбек у структурі донецького Шахтаря, однак за першу команду «гірників» так і не зіграв. У сезоні 2000/01 провів вдалий сезон в олександрійській Поліграфтехніці, чим привернув увагу львівських Карпат. 

У Львові надовго не затримався та вже у 2002 році став гравцем київського Арсеналу, кольори якого захищав близько шести років. За цей час Іванов провів у складі столичного клубу 115 матчів, забивши три голи. Якраз у статусі гравця Арсеналу отримав від Леоніда Буряка виклик до національної збірної України. Дебют Олексія у складі синьо-жовтих стався 21 серпня 2022 року в контрольній грі проти Ірану. Матч закінчився поразкою (0:1), а Іванов вийшов на поле на 37-й хвилині, замінивши Володимира Мусолітіна.

Після Арсеналу встиг пограти за такі клуби, як Таврія, Нафтовик, ФК Харків та Закарпаття. У січні 2011 року оголосив про завершення професійної футбольної кар’єри, хоча надалі багато та продуктивно грав серед аматорів.

9 січня 1989 року у селищі Благодатне (Волинська область) народився Сергій Політило – капітан одеського Чорноморця, півзахисник юнацької збірної України. У 2002 році Політило переїздить до Києва, де починає займатися у РВУФК та грати за ФК Відрадний. Закінчивши спортивний інтернат, не став лишатися у столиці, а перебрався до Чорноморця. Відомий український тренер Семен Альтман побачив гру маленького (зріст Сергія 165 см), однак технічного гравця та запропонував підписати контракт професійний контракт з клубом. Виступаючи за дубль «моряків» у 2007 році, відзначився голом у грі проти Шахтаря, що був розгромлений 0:6. За «гірників» у той день грали такі відомі футболісти, як Ігор Ощипко, Денис Кожанов, В’ячеслав Шевчук та Ярослав Ракицький.

Сергій Політило, фото: ФК Дніпро

Дебют Політила за Чорноморець у Вищій лізі стався 6 серпня 2007 року проти полтавської Ворскли (1:0). Надалі Сергій матиме мало ігрової практики та досить рідко з’являтиметься на полі.

У вересні 2008 року заради ігрової практики відправився в оренду до першолігового Дністра (12 матчів, один гол, сім асистів), який на той момент тренував легендарний Тимерлан Гусейнов. Пройшовши з Чорноморцем очищення через Першу лігу в сезоні 2010/2011 завоює довіру головного тренера одеситів Романа Григорчука. Саме у ті роки Політило став лідером та капітаном команди, а наставник «моряків» у відповідь на чудову гру Сергія заявляв, що хавбек заслуговує на виклик до національної збірної України.

У липні 2013 року футболіст перейшов до Дніпра в обмін на Олексія Антонова. У складі дніпрян візьме в матчах Ліги Європи та кваліфікації до Ліги чемпіонів. Загалом Політило оформив лише три асисти у 52 матчах за Дніпро. Він не став фіналістом Ліги Європи 2014/15 через те, що той сезон на правах оренди проводив у луцькій Волині.

Першим закордонним клубом Політила став казахстанський Окжетпес (14 матчів, чотири асисти), а потім й турецький Адана Демірспор (дев’ять ігор), проте між цим і було нетривале повернення до Чорноморця, яке не увінчалося успіхом (покинув клуб вже взимку).

З 2018 по 2021 рік гратиме за донецький Олімпік: 78 матчів, 10 голів та три результативні передачі. Сезон 2021/22 проведе у ФК Львів, після чого станеться третє пришестя Політила до Чорноморця (24 матчі, два голи).

Загалом за «моряків» Сергій провів 149 ігор, забив вісім голів та оформив 20 асистів. З літа 2023 року грає за аматорський ФК Титан, з яким виграв усі можливі турніри Одеси та області. 

Слова Григорчука так і лишилися непочутими, адже за національну команду України Політило не зіграв. Натомість півзахисник був основним гравцем у різних вікових збірних країни. Разом із Сергієм у різні часи за юнацькі національні команди грали такі відомі футболісти, як Олег Міщенко, Роман Зозуля, Артем Кичак, Артем Кравець, Ярослав Мартинюк, Андрій Ярмоленко, Тарас Степаненко та Євген Коноплянка.

Найкращі букмекери
рейтинг 9.9
Перейти 150000 грн
Перейти
рейтинг 9.8
Перейти 250000 грн
Перейти
рейтинг 9.7
Перейти 35000 грн
Перейти