Володар Кубка та Суперкубка УЄФА, вихід збірної до фіналу: 8 лютого — цей день в історії українського футболу
64035 
8 лютого 1970 року у місті Кіровськ, нині Голубівка (Луганська область) народився Олександр Горшков – легенда санкт-петербурзького Зеніту, півзахисник збірних Росії та України, володар Кубка та Суперкубка УЄФА.
На батьківщині Горшков встиг пограти за Стахановець, СКА (Київ), Ниву (Вінниця) та одеський Чорноморець. Разом з «моряками» двічі поспіль ставав срібним призером чемпіонату України. Загалом за одеситів провів 45 матчів, забивши один гол.
Сезон 1996/97 Олександр розпочинав у складі сочинської Жемчужини, після чого підписав контракт з санкт-петербурзьким Зенітом. Протягом чотирьох років у складі синьо-біло-блакитних провів понад 100 матчів, ставав бронзовим призером чемпіонату та володарем Кубка Росії. Тричі входив до списку 33 найкращих футболістів ліги.
2002-03 роки Горшков провів у раменському Сатурні REN-TV: 53 матчі, три голи, два асисти. Після цього півзахисник знову повернувся до Зеніту. У свій другий прихід до санкт-петербурзького клубу став володарем Кубка УЄФА у кампанії 2007/08. В тому розіграші турніру Горшков взяв участь у чотирьох матчах, однак у фінальному поєдинку так і не зіграв. У 2008 році Олександр став ще й володарем Суперкубка УЄФА. Зеніт без допомоги самого Горшкова розправився з Манчестер Юнайтед – 2:1.
Останній матч у професійній кар'єрі Горшков провів 6 серпня 2008 року – це була гра 1/16 фіналу Кубка Росії проти Сибіру (0:1). Загалом за Зеніт півзахисник провів 254 матчів, забив 30 голів, оформив 14 асистів та крім вищезгаданих європейських трофеїв завойовував золоті медалі чемпіонату Росії-2007.
На міжнародному рівні Горшков спершу виступав за російську збірну, провівши дві товариські гри у 1998 році. Пізніше Олександр ухвалив рішення все ж виступати за рідну національну команду України. Дебютував хавбек в складі синьо-жовтих у матчі кваліфікації на Євро-2004 проти збірної Іспанії. Саме гол Горшкова вже у доданий арбітром час врятував українську команду від поразки у грі з «Червоною фурією» - 2:2. Загалом за синьо-жовтих Горшков провів чотири гри та забив два м’ячі.
Після завершення футбольної кар’єри працював у структурі Зеніту, очолював низку російських колективів з нижчих ліг. Єдиним європейським клубом Горшкова у тренерській роботі був латвійський Даугавпілс. Останнім місцем роботи колишнього півзахисника збірної України був санкт-петербурзький ФК Ядро (третій за рангом дивізіон РФ).
8 лютого 1989 року у місті Мозир народився Андрій Воронков – вихованець київського Динамо, володар Суперкубка України та бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи-2011.
Зі структури білоруського Мозиря у віці 18 років Воронков перейшов до київського Динамо. За першу команду біло-синіх провів лише один матч – Суперкубок України 2007 року проти донецького Шахтаря. Воронков з’явився на полі на 78-й хвилині, замінивши Володимира Лисенка. Динамівці виграли ту гру та здобули трофей за підсумками післяматчевої серії пенальті (2:2, по пенальті 4:2).
Увесь інший час перебування на контракті в Динамо Воронков грав за другу команду клубу та мандрував Україною, виступаючи на правах оренди за такі клуби, як Оболонь, Кривбас, Карпати, Металург (Запоріжжя). У 2012 році завітав до рідної Білорусі, де грав за Німан. У 2014 році повернувся до Мозиря, одягнувши футболку місцевої Славії. У її складі протягом трьох років провів 63 гри, забив 15 голів та оформив 12 результативних передач.
Андрій Воронков, фото: Getty Images
У сезоні 2017/18 захищав кольори білоруської Городеї, після чого наважився на переїзд в екзотичний чемпіонат Сингапуру. Там Воронков виступав за Бруней ДПММ, у складі якого ставав найкращим бомбардиром ліги (21 гол) та завойовував золоті медалі першості. Від початку 2024 року ексфорвард Динамо знаходиться у статусі вільного агента.
За національну команду Білорусі Воронков провів дев‘ять матчів, результативними діями не відзначався. Найбільших успіхів досяг зі збірною U-21 на чемпіонаті Європи-2011. На цьому турнірі білоруська команда дійшла до півфіналу, де поступилася Іспанії в екстратаймі (1:3 після д.ч.). Єдиний гол білорусів у тій грі забив саме Воронков.
У грі за третє місце Білорусь мінімально обіграла Чехію та здобула бронзові медалі молодіжного Євро. На самому турнірі Андрій відзначився двома забитими голами в п’яти матчах.
8 лютого 1989 року у місті Дніпропетровськ (нині Дніпро) народився Станіслав Куліш – нападник Олександрії й Дніпра-1, найкращий бомбардир Другої та Першої ліги.
Станіслав Куліш, фото: з відкритих джерел
Закінчивши школу Дніпра, пробитися до складу першої команди не зумів, граючи за різні аматорські колективи. У сезоні 2011/12 повернувся до структури рідного клубу, де виступав за Дніпро-2.
Влітку 2012-го підписав контракт з дніпродзержинською Сталлю, яка на той момент грала у Другій лізі. Вже у перший сезон став найкращим бомбардиром турніру, забивши 29 голів. У наступній кампанії Куліш знову завоював звання голеадора №1 у Другій лізі. Цього разу нападник забив вже 31 м’яч, що допомогло Сталі здобути срібні медалі та підвищитися у класі.
У сезоні 2014/15 Куліш не збавив обертів і знову став найкращим бомбардиром – тепер вже у Першій лізі (21 гол). Клуб з Дніпродзержинська посів другу сходинку турнірної таблиці та вийшов до елітного дивізіону.
Після досить нетривалих виступів за харківський Металіст (2015) Куліш підписує контракт з Олександрією. Усього у складі «містян» провів 46 матчів, забив сім голів та оформив чотири результативні передачі.
Найяскравішим спогадом про той період Станіслава в Олександрії є покер у ворота луцької Волині (6:0), який він оформив у переможному домашньому матчі 19-го туру УПЛ сезону 2016/17.
У 2018 році перейшов з рівненського Вересу до Дніпра-1. Разом з дніпровським клубом вийшов до елітного дивізіону, ставши вдруге в кар’єрі найкращим бомбардиром Першої ліги. Цього разу Куліш забив 17 голів та лише на один м’яч випередив Дениса Кожанова з Волині. Загалом за дніпрян провів 42 гри, забив 24 голи та оформив 10 асистів.
Після відходу з Дніпра-1 змінив низку українських колективів: Волинь, Кремінь, ВПК-Агро, Скорук. Наразі Куліш є гравцем Стандарту (Нові Санжари, Полтавська область), що у минулому році брав участь у чемпіонаті області та Кубку України серед аматорів.
8 лютого 2000 року у місті Маріуполь народився Антон Байдал – вихованець Маріуполя, відомий своїми виступами за Минай, наразі – вінгер сумської Вікторії.
На дитячо-юнацькому рівні пограв за Шахтар, Азовсталь, стрийську Скалу, а у 2017 році опинився у Маріуполі. Саме за приазовців Байдал і дебютував у дорослому футболі влітку 2019 року. Усього за Маріуполь зіграв 49 хвилин у трьох матчах, результативним діями не відзначався.
Влітку 2021-го перейшов до Минаю. За два роки у складі закарпатської команди провів 25 поєдинків та забив по одному голу у ворота Чорноморця (2:2) та ФК Львів (1:2). Наразі Антон є гравцем першолігової Вікторії з міста Суми. У цій кампанії Байдал вже взяв участь у 20 матчах команди Анатолія Безсмертного: 20 матчів, два голи, три результативні передачі.
Антон Байдал, фото: ФК Минай
Враховуючи амбіції та можливості клубу зі Слобожанщини, вже наступного сезону ми знову зможемо побачити Байдала в українській Прем’єр-лізі.
8 лютого 2011 року у місті Паралімні пройшов матч півфіналу товариського турніру Cyprus Cup, в якому збірна Румунії зустрічалася з командою України.
Рахунок у грі було відкрито в середині першого тайму. Ярослав Ракицький зі штрафного удару потужно пробив у воротарський кут воріт Костела Пантілімона, який очевидно не очікував цього. Подвоїв перемогу Артем Мілевський, розігравши чудову комбінацію з Олегом Гусєвим та Марко Девичем.
Однак вже у першому таймі синьо-жовті примудрилися втратити перевагу у два м’ячі. Двічі за підопічних Резвана Луческу відзначився Дан Алекса, який двічі скористався сумбуром у карному майданчику українців. За 90 хвилин команди переможця виявити не зуміли, тому за регламентом турніру матч перейшов у серію пенальті. Тут сильнішими виявилася команда Юрія Калитвинцева.
Точні удари з 11-метрової позначки на рахунку Андрія Ярмоленка, Анатолія Тимощука, Артема Кравця та Руслана Ротаня, схибив лише Олег Гусєв. Що стосується румунської команди, то Олександр Шовковський, що вийшов під серію пенальті замість Андрія Пятова, без проблем взяв удари Яніса Зіку та Пауля Паппи, принісши тим самим перемогу українській збірній.
У фіналі товариського турніру на підопічних Калитвинцева чекала збірна Швеції на чолі з форвардом Мілану Златаном Ібрагімовичем. Але це, як-то кажуть, вже зовсім інша історія.
Cyprus Cup, 1/2 фіналу
Румунія – Україна – 2:2 (по пенальті 2:4)
Голи: Алекса, 34, 44 – Ракицький, 23, Мілевський, 32
Румунія: Пантілімон, Мафтей, Гардош, Папп, Рац, Роман, Алекса, Мурешан, Дяк, Сбурля, Букур
- Запасні: Лунг, Драгош, Рапа, Зіку, Апостол, Ганя, Ілліє.
Україна: Пятов, Гусєв, Чигринський, Ракицький, 15.Федорів, Алієв, Тимощук, Степаненко,Коноплянка, Девич, Мілевський
- Запасні: Шовковський, Романчук, Кравець, Морозюк, Михалик, Ротань, Ярмоленко
8 лютого 2014 року у місті Донецьк загинув Майкон Перейра ді Олівейра – найкращий бомбардир чемпіонату та Кубка України в сезоні 2011/12 у складі Волині, нападник Іллічівця та Шахтаря.
На батьківщині форвард виступав за молодіжні команди Флуміненсе, Атлетіко Алагоїньяс і Фламенго. Саме зі складу останніх влітку 2009-го Майкон перебрався до Волині. За луцький клуб забив та асистував вже у дебютному матчі, що пройшов у рамках Кубку України проти Кривбасу (2:1).
За свій дебютний сезон у Волині Майкон забив 15 голів та віддав два асисти за 21 гру, увійшовши до п’ятірки найкращих бомбардирів Першої ліги.
Після наступної не дуже результативної кампанії вже на рівні УПЛ бразилець поїхав в оренду до бухарестського Стяуа. Румунський клуб лишився вражений потужною грою гравця та хотів викупити контракт бразильця, однак Віталій Кварцяний не захотів прощатися з талановитим нападником.
Повернувшись до Волині, Майкон заграв ще краще. У сезоні 2011/12 форвард забив 14 матчів у 24 матчах чемпіонату України, ставши найкращим бомбардиром УПЛ. Така ж кількість голів була і у нападника Шахтаря – Євгена Селезньова.
Майкон, фото: з відкритих джерел
Саме у складі «гірників» бразилець і опинився вже наступного сезону. Одначе заграти в команді, де на вістрі атаки діяв такий нападник як Луїс Адріано було вкрай важко. Тому на Майкона чекали оренди – маріупольський Іллічівець та луганська Зоря. Безпосередньо за Шахтар Майкон провів лише шість офіційних матчів, забивши один гол.
Загинув Майкон в автокатастрофі у Донецьку, повертаючись з нічного клубу додому. Бразилець не впорався з керуванням під час обгону автомобіля, здійснивши лобове зіткнення зі Škoda Superb. Нападнику Шахтаря було усього 25 років.
Колишній тренер луцької Волині Віталій Кварцяний в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» стверджував, що Майкон мав усі дані, аби заграти в національній збірній Бразилії.
