Призетку — 52: футболіст, гра якого не залишила байдужим Лобановського

Видатний гравець українського футболу 90-х починав грати на рідній Одещині, проте у юному віці переїхав до Харкова. Пройшовши школу місцевого спортінтернату, на дорослому рівні дебютував у Маяку (Харків), після чого був помічений Металістом. Пограв за головну команду Харкова у вищій лізі СРСР та у вищій лізі України. У 76-ти матчах відзначився 22-ма голами.

У національній збірній України дебютував 26 серпня 1992 року у виїзному товариському матчі з Угорщиною, одразу відзначившись гольовою передачею. 

Усього провів за команду №1 п'ять зустрічей — останні дві 2001 року, коли досвідченого гравця залучив уже сам Валерій Васильович Лобановський. У 1993-1994 роках грав за флагмана футболу України — Динамо (Київ), з яким пізнав радість чемпіонства і проявив себе в єврокубках.

Почав тренерську роботу в клубі, який став рідним. Прийняв першу команду Металіста як і.о.головного тренера. Стояв біля джерел нового клубу — Металіст 1925. Привів його до звання віце-чемпіона України серед аматорів, допоміг перейти на професійний рівень. 

З грудня 2017-го до серпня 2018-го очолював житомирське Полісся. Восени 2020 року увійшов до штабу харківського ФК Метал, який згодом був перейменований на Металіст.

Читайте також

Селезньов та можливе повернення до Шахтаря: форвард Миная дав чітку відповідь та помилився з власним віком