«Усе інше ми чули й бачили побічно‎»: Головко згадав день, коли у Лобановського трапився інсульт

Як не стало Лобановського?

Олександр Головко в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» пригадав один із найтрагічніших днів в історії вітчизняного футболу – матч Динамо у Запоріжжі з Металургом у 2002 році, під час якого Валерію Лобановському стало зле просто на тренерській лаві. Ексцентрбек поділився спогадами про той день, який назавжди залишився болючою сторінкою для всієї футбольної країни.

Важливо! Саме під час тієї гри легендарного наставника Динамо госпіталізували з інсультом.

Валерій Лобановський. Фото: ФК Динамо Київ

Спочатку з’явилася надія, що фахівець зможе подолати наслідки тяжкого стану, і вся футбольна Україна з тривогою стежила за новинами. Однак 13 травня 2002 року, через шість днів після матчу із запорізьким Металургом, Валерія Лобановського не стало.

Як Головко згадує той день?

Головко розповів, що той день спочатку нічим особливим не відрізнявся, хоча погодні умови були непростими. За його словами, це був звичайний весняний день із грозами та перепадами атмосферного тиску. Сам матч для Динамо складався вдало, команда контролювала гру і вела в рахунку. Однак у певний момент усе різко змінилося.

Олександр Головко. Фото: Getty Images

За словами колишнього футболіста, після цього настала пауза, а все, що відбувалося далі, гравці вже сприймали лише уривками, побічно чуючи й бачачи розвиток подій.

«Був звичайний весняний день, з грозами і стрибками тиску. Матч добре складався для нас – весь час вели в рахунку. А потім – зупинка. Усе інше ми чули й бачили побічно», – згадує Головко.

Що відбувалося далі?

Команда повернулася додому, а згодом Головко отримав страшну звістку. Йому зателефонував президент Динамо Ігор Суркіс і повідомив, що Валерій Васильович помер.

«Приїхали додому… Потім мені зателефонував Ігор Михайлович Суркіс. Каже: «Сашо… так і так – Васильович помер. Команду буде готувати Олексій Михайличенко».

• Постать Валерія Лобановського має виняткове значення не лише для Динамо, а й для всього світового футболу. У різні роки він очолював Дніпро, київське Динамо, збірну СРСР, а також національні команди ОАЕ, Кувейту та України.
• Як наставник він виграв Першу лігу (Дніпро), став восьмиразовим чемпіоном, шестиразовим володарем Кубку і тричі виграв Суперкубок СРСР та був дворазовим переможцем Кубка володарів кубків, а також володарем Суперкубка УЄФА (Динамо).
• Після здобуття незалежності кияни під його керівництвом виграли п'ять титулів чемпіонів України і три Кубки.