Павло КУТАС: «Дніпро» не працює із суддями? Зараз ситуація помінялася»

— До Калинича лише доторкнешся, він одразу падає, — сказав Павло Кутас. — І ставлять штрафні в нашу сторону. А коли він ліктями нам із Тейку розбив обличчя, ми всі в крові були, арбітр на це не звернув жодної уваги. Це так, не рахується.

— М’яч од вас залетів у ворота?

— Начебто так. Я вистрибував, і Калинич мене штовхнув. При цьому перебував у безопорному положенні. Коли я був на лінії воріт, відчув, що м’яч влучив мені в спину. Повертаю голову й бачу, що він уже в воротах.

— Але ви зразу не апелювали до арбітра Костянтина Труханова?

— У першу мить навіть не зрозумів, що сталося. Ще до цього неодноразово казав арбітру, будь уважним, Калинич брудно грає, б’є й б’є, а він — нуль уваги. Тоді як наші ворота суддя обклав стандартами з усіх сторін.

— Наш експерт із суддівства Мирослав Ступар каже, що таке порушення в Англії не помітили би.

— На мій погляд, цей гол не можна було зараховувати. І не має значення, Англія це чи Україна, фол — він повсюди фол. Хоча згоден, в англійській прем’єр-лізі трохи інакший арбітраж, там дозволяють жорсткішу боротьбу, але в будь-якому разі правила ніхто не відміняв.

— Тобто ви, у цілому, незадоволені арбітражем поєдинку з «Дніпром»?

— Як ще можна сприймати, коли за матч суддя не побачив жодного фолу з боку Калинича? Жодного! Не ясно, чим би все завершилося, якби арбітр зарахував наш другий гол. Що він там побачив? Якесь незрозуміле поза грою. Хоча Сиваков не впливав на розвиток подій, лише опосередковано брав участь у моменті. А якби рахунок став 2:0 на нашу користь, а це був кінець першого тайму, все могло завершитися зовсім інакше.

Одверто кажучи, «Дніпро» мав кращий вигляд. А як може бути інакше, коли ще і суддя дає грати? Тільки ми намагаємося вийти з оборони, як одразу стандарт у наш бік. Звичайно, гра забувається, а результат залишається. Але все одно, вважаю, ми заслуговували на більше.

— Ви, мабуть, вивчали «Дніп­ро»? Було раніше щось схоже?

— Не один раз. Але ми ж вивчаємо тактику, а не бойове мистецтво. Навіть у боксі, якщо б’єш нижче пояса, знімають очки. А тут роби, що хочеш, суддя все одно пропускає. Таке враження, що дніпряни, напевне, почали працювати у цьому напрямку.

— Ви гостро критикуєте арбітра. Не відмовитеся від своїх слів?

— Й не подумаю. Раніше Хуанде Рамос не втомлювався повторювати: «Дніпро» не працює з суддями, проте зараз ситуація помінялася. Нічого не стверджую, та останнім часом новий тренер про це не згадує, і гравці вже не скаржаться, що їх засуджують. Не кажу, що це погано, це добре — для «Дніпра»! А як бути іншим командам, які не хочуть із цим миритися?

— Давайте змінимо тему. Раніше ви діяли на краях оборони, зараз — у центрі. Де вам комфортніше?

— Місце у центрі оборони мені подобається. Треба більше грати на «другому поверсі», мати більше витримки, холоднокровності. Не можна взагалі помилятися. Адже така позиція, що найменший огріх суперник може використати. Головне — в голові перебудуватися, все розкласти по полицях, і можна грати.

— Із донецьким «Металургом» ви грали в парі з Михайлом Сиваковим, із «Дніпром» — із Адольфом Тейку. Із ким краще взаєморозуміння?

— Це від тренера залежить, кого він поставить. Сиваков приходив до нас як опорний півзахисник, і, вважаю, в матчі з «Дніпром» він на цій позиції відпрацював доволі-таки непогано. Просто через вимушені обставини йому довелося перекваліфікуватися в центральні захисники.

— Сиваков є гравцем збірної Білорусі. Що він розказував про матч із Україною?

— Це не для преси. Із того, про що можна казати, що тренер був дуже засмучений. Наскільки мені відомо, зараз серйозно розглядають кандидатуру нового керманича білорусів, начебто, Олександра Хацкевича. Хороший тренер, побачимо, чого він зможе досягти. Зі збірною працювати, не як у клубі. Одна справа, весь час спостерігати за роботою підопічних, інша — коли приїжджають футболісти з різним рівнем готовності, яким ще й треба прищепити одну тактику.

— Попереду у вас поєдинок Кубка країни з дніпродзержинською «Сталлю», якій у першому матчі ви поступилися — 1:2. Чого чекаєте?

— Війни. Думаю, з нашої сторони футболу не буде. Нам дуже потрібна перемога. І так, як ми зганьбилися на виїзді, це — неприпустимо. У рідних стінах цього не можна допустити. Головний акцент буде зроблений на перемогу. Не кажу, що суперник недостойний, просто ми не маємо права не проходити в наступний раунд.

— Роман Григорчук сильно сварив після першого матчу з дніпродзержинцями?

— Так. Роман Йосипович був дуже невдоволений, адже не показали якоїсь осмисленої гри. Узагалі не могли зрозуміти, що відбувається. Як на мене, треба було зробити висновки з їхньої гри в захисті, а ми як намагалися збитися у центрі, так і продовжували це робити. Та й поле було жахливе. Хоча завжди, коли поступаєшся, чимось незадоволений.

— Мені після першого матчу сподобався нападник Станіслав Куліш. Вам хтось запам’ятався?

— Ні, мені чомусь ніхто не запам’ятався. Вони майже всією командою стояли в захисті. Гравців вісім тільки й думали, як відбити наші атаки.

— Можна ще поцікавитися: зараз «Оболонь», із якої ви перейшли до «Чорноморця», виступає в другій лізі. Напевне, не шкодуєте, що перебралися в Одесу?

— Ні, звичайно. «Чорноморець» — зовсім інший клуб, із іншими амбіціями. У Одесі майже все інакше. Мені здається, саме тут я став грати в справжній футбол, а раніше лише мучився. Тим більше, спливло на поверхню, що деякі керівники клубу начебто приховували правду від власника, через що виник конфлікт. Здогадуюся, це були не поодинокі випадки. Мабуть, на першому плані стояв не футбол, а власний заробіток. Олександр Слободян образився й прикрив цю лавочку. «Оболонь» тоді взагалі втратила професіональний статус. Це вже потім з’явилася команда «Оболонь-Бровар».

— Якщо буде така нагода, чи повернетеся у столичний колектив? Як, наприклад, зробив свого часу Андрій Корнєв.

— Поки «пивовари» в другій лізі, про це не може бути й мови. Не хотілося би понижувати рівень. Ще відчуваю сили й бажання виступати на високому рівні.

— Зараз у багатьох клубах скоротилася зарплатня. Як у цьому плані у «Чорноморці»?

— Як кажуть, добре там, де нас немає. У нас також існують певні труднощі. Але зараз не тільки нам не солодко — всім погано. Треба перетерпіти. Як нам обіцяють, усе налагодиться. Та і ситуація в краї­ні, впевнений, в майбутньому обов’язково стабілізується.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.