Дмитро СЕЛЮК: «Це — період очищення»

— Чи унікальне поточне трансферне вікно?

— Я би назвав його не унікальним, а надзвичайно складним. Усе зумовлене, зрозуміло, війною між Росією та Україною, тому, безумовно, більшості наших клубів не до футболу. Направду, не більшості, а всім! Якщо навіть «Шахтар» скасовує спаринги з російськими клубами під тиском громадськості. Утім, хочеться сказати, що не все так погано, досвід тих же донеччан це доводить: уявіть, що український клуб приїздить до Бразилії, грає там товариські матчі, збираючи по 30 тисяч глядачів, показуючи, що «Шахтар» — то бренд світового рівня. І це чудова реклама для футболу України.

— Не знаю, чи варто далі говорити про тенденції придбань і продажів…

— Тут просто: купувати ніхто нічого не буде. І це стосується навіть першої трійки команд. Про решту взагалі доводиться мовчати. Утім, переконаний: те, що сьогодні відбувається, має багато позитивних моментів, загалом, це період очищення для футболу України. Чому? Тому, що нинішні обставини змусять людей у клубах працювати… одне слово — правильно! Вони ж до чого звикли? Що є багатий дядько, який не рахує грошей, дає їх на клуб безмірно, а потім їхня частина кудись зникає. Тепер так не буде, тепер доведеться економити, тепер голов­ним визначенням існування професіонального футболу України є слово «оптимізація». Окрім іншого, очищення торкнеться двох важливих галузей — купівлі гравців та їхніх зарплат, бо те, що коїлося досі, є справжнім безладом.

— Тобто?

— Усе просто: купували тих, хто не мав достатнього ігрового рівня, виплачуючи просто космічні зарплатні. Ви лишень зверніть увагу на такий промовистий факт: КЛУБИ УКРАЇНИ НЕ МОЖУТЬ ПРОДАТИ СВОЇХ ВИКОНАВЦІВ ДО СЕРЙОЗНИХ ЧЕМПІОНАТІВ (виділіть це, будь ласка, великими літерами)!!! Наведу буквально два приклади. Перший — «Чорноморець»: як багато говорили про високий рівень його футболістів, а вони, в підсумку, тікають до заштатного Азербайджану. Другий приклад — «Металіст»: скільки возносили Хав’єра, Сосу, Гуйє, Девича, називали їх «великими гравцями», але що бачимо? Девич перейшов до Аравійського півострова. Соса бездарно провів півроку в «Атлетико» з Мадрида, після чого його вигнали; відтак він не знайшов себе і в Туреччині. Те ж стосується Хав’єра та Гуйє — чому їх ніхто не хоче? Чому бразилець, якого один київський журнал назвав «найкращим півоборонцем у історії чемпіонату України», тепер, як кажуть, переходить у Катар чи в Дубаї. «Супергравець», чи не так?! І всі ці мильні бульбашки отримували мільйонні зарплатні — в прямому розумінні мільйонні… Так, це не скромно, проте знову згадаю себе. Пам’ятаєте, як я працював у донецькому «Металурзі»? Коли все було гаразд, усі нормально працювали. Коли наставала криза, я значну частину виконавців улаштовував у хороших європейських клубах. Хороших! Наприклад, Яя Туре в «Барселону» через «Монако» та «Олімпіакос». Це вам не якась «Габала»! Уявіть собі: із 14 учасників прем’єр-ліги тільки один продає футболістів за кордон у сильні чемпіонати — мова, звісно, про той же «Шахтар».

— Можна ще трохи про зарплатні наших гравців. Кажуть, тепер у всіх наших ФК її скорочують удвічі.

— Я абсолютно переконаний: 90 відсоткам виконавців УПЛ зарплатню треба скорочувати не вдвічі, а втричі. Не заслуговують вони того, що мають. Вони звикли до купання в маслі, до того, що отримують шалені «бабки», а відпрацювати не вимагають. Це рано чи пізно мало скінчитися. Рано чи пізно мав скінчитися цей ідіотизм із надуванням щік на рівному місці.

— Ви згадали про гроші: чи розплатилася з вами «Таврія»?

— Звісно, ні. Це ж клуб-банкрот. До речі, підозрюю, невдовзі таким стане «Металіст», куди з незрозумілих мені причин взяли Бойцана на посаду генерального директора. Я дуже уважно моніторю ситуацію там і вже бачу, що «Металіст» може піти тим же шляхом, що й «Таврія». Зверніть увагу: вони з’їжджають зі свого офісу, можуть з’їхати зі стадіону, а ще там уже кілька місяців не платять гроші. Вам це нічого не нагадує?

— А ви впевнені, що гроші у Харкові не сплачують?

— Так. Маю інформацію від інших агентів, які там працюють, а ще від Богданова, чиї юридичні інтереси я представляю. Ось що він розповів: коли його віддали в оренду до Греції, «Металіст» відправив туди гарантійний лист, де зобов’язався платити йому зарплатню, проте відтоді не перерахував Андрієві ні копійки. Ну, не на того напали: тепер цю проб­лему я вирішуватиму у судовому порядку.

— Невесело…

— Невесело. Але це як тяжкий стан хвороби напередодні одужання. Повторюю: сьогодні в українському футболі триває очищення. Відтепер клуби змушені будуть по-справжньому орієнтуватися в транс-
ферній діяльності на фактор «ціна —
якість». Фактор, який раніше ігнорувався. Іще дещо: пам’ятаючи про все, що коїться, хочу через вашу газету звернутися до ФФУ з пропозицією скасувати ліміт на легіонерів або, як мінімум, — податок на легіонерів. Подумайте: більшість непоганих іноземців утекла з України ще влітку, тепер утікають посередні та погані. Нині в УПЛ узагалі мало закордонних гравців. То навіщо ліміт? Більше того: тепер уже не можна говорити, що до нас їдуть легіонери за грошима — які гроші сьогодні?! Тому, вважаю, якщо в такій ситуації до України зважується приїхати іноземець, честь йому та хвала. Підтримати такого треба, а не збирати податок.

Павло РОМАНЕНКО.