03 апреля 2014 г., 18:02
Распечатать
Нинішній сезон для команди Брендана Роджерса може стати історичним — мерсисайдці, як ніколи, близькі до титулу найсильнішої команди Туманного Альбіону за останні двадцять чотири роки

Англійська прем’єр-ліга цього сезону ламає всі стереотипи — про непереможний «Манчестер Юнайтед», стабільний «Челсі» та «завжди другий» «Манчестер Сіті». Однак залишився ще один стереотип, головний — про «нечемпіонський» «Ліверпуль».

Команда Брендана Роджерса, вперше за останні двадцять чотири роки, має реальні шанси здійснити справжній прорив — здобути омрія­не чемпіонство у прем’єр-лізі. І справа тут не тільки в результатах, які демонструє клуб. Несамовите бажання грати й вигравати пород­жує настільки видовищний і якісний футбол, що навіть уболівальникам суперників залишається лише аплодувати стоячи. Відтак давайте спробуємо розібратись, у чому криється головний успіх «червоних» у сезоні-2013/2014.

Мій дім — моя фортеця

Цей простий принцип є одним із головних у філософії мерсисайдського клубу. Справді, якщо пригадати «Ліверпуль» у різні часи, за різних тренерів чи гравців, то нікому з їхніх суперників не вдавалося легко здобути бодай нічию на «Енфілд Роуд». Наголошую — за будь-якої форми господарів. А нинішній сезон — це взагалі ледь не ідеальний зразок того, як команда має грати в рідних стінах за підтримки відданих уболівальників, які щоразу шалено підтримують своїх улюбленців. Для більшої конкретики щодо виступів у рідних стінах наведу деякі цифри статистики. Із шістнадцяти домашніх матчів на цей день, «червоні» виграли у чотирнадцяти зустрічах, лише раз зіграли внічию (з «Астон Віллою») та ще одного разу програли («Саутгемптону»). Особливо видовищною була вікторія над «Арсеналом», коли в перші п’ятнадцять хвилин підопічні Роджерса буквально розчавили свого суперника. Власне, швидкі голи на «Енфілді» — це ще один фірмовий почерк сьогочасного «Ліверпуля». У матчах проти МЮ, «Евертона», «Тоттенхема» та інших клубів вирішальними були саме голи в дебюті зустрічей. Статистика це лише підтверджує: більшість своїх м’ячів у сезоні «Ліверпуль» забивав у першій 45-хвилинці — 53 голи. До речі, команда з міста славетного «Бітлз» є також і найрезультативнішою у чемпіонаті — 88 забитих м’ячів (39 пропущених) за 32 зіграних тури — погодьтеся, чемпіонський показник. Окрім того, чинна переможна серія мерсисайдців не може не вражати — вісім виграних матчів поспіль, причому лише в одному з них «Ліверпуль» забивав менше трьох м’ячів. У решті ж матчів — суцільна футбольна феєрія з купою забитих м’ячів. Як сказав колись легендарний Рууд Гулітт: «Це «сексуальний» футбол».

Інший цікавий факт: «червоні» цього сезону набагато стабільніше виступають у матчах із посередніми командами, чого раніше не спостерігалося. Простіше кажучи, ще в минулих сезонах матчі проти «Норвіча» чи «Вест Хема» забирали чимало нервів (та залікових пунктів) у прихильників мерсисайдців. Нині — зовсім інша картина: «Ліверпуль» не просто їх перемагає, а громить доволі крупно.

«Але якщо так усе добре, то чого «Ліверпуль» ще не чемпіон?» — спитаєте ви. Звісно, не все може бути ідеально. Суператакувальний футбол компенсує недоречності в обороні, яких упродовж сезону вистачає, бо пару центральних захисників Шкртел — Аггер не можна назвати бездоганною. Саме тому керманич «червоних» продовжує застосовувати практику ротації футболістів у центральній зоні оборони — час від часу словака та данця замінюють Мамаду Сахо та Коло Туре. Однак детальніше про роль виконавців у нинішньому «Ліверпулі» читайте нижче.

Кадри вирішують усе

Одверто кажучи, стартовий склад «червоних» зірковим аж ніяк не назвеш. Окрім двох гравців, про яких скажу трохи згодом. «Ліверпуль» за останні два трансферних вікна зумів нарешті підібрати кількох майстерних гравців, які справді почали виправдовувати покладені на них надії. Перше: це — позиція голкіпера, яка довгий час уважалася проблемною. Уже колишній кіпер мерсисайдців — Рейна — за останні роки не був еталоном надійності, тому керівництво клубу вирішило спрямувати погляд на талановитого Сімоне Міньоле, який чудово зарекомендував себе у «Сандерленді». І це спрацювало. Бельгійський страж воріт із першого матчу вдало проявив себе на останньому рубежі команди, врятувавши не один заліковий бал. Про захист команди на чолі зі Шкртелом ми вже говорили, але, як на мене, саме ця ланка є найслабкішою в нинішньому «Ліверпулі». Якщо для внутрішніх змагань цього рівня достатньо, то на європейській арені, куди команда Роджерса, скоріше за все, потрапить, ці «номери» не пройдуть. Саме тому, вочевидь, майбутня трансферна кампанія «червоних» буде спрямована конкретно на підсилення центральної ланки оборони.

Перейдімо до півзахисту. І тут ми всі зразу маємо на увазі людину, яка уособлює нинішню команду — капітана Стівена Джеррарда. Легендарний гравець цього сезону переживає вже яку молодість і є справжнім героєм для всіх, без винятку, вболівальників. Попри травми, які частенько трапляються з англійцем, Стіві Джі завжди тріумфально повертається до гри. Можна навіть сказати, що в ньому криється якесь невичерпне джерело наснаги та енергії для всього колективу, адже так чудово грати в майже 34 роки — це справді показник неабиякого професіоналізму та відданості своїй меті. А мета в капітана «Ліверпуля» одна — чемпіонство в англійській прем’єр-лізі. Хто, як не він заслужив найбільше це звання? Для гравця, який на клубному рівні виграв майже всі нагороди, залишилася ще одна неподолана вершина — АПЛ.

Нинішній «Ліверпуль» — унікальний у плані поєднання досвіду та молодості. Поряд із досвідченим капітаном Джеррардом діє інший, не менш важливий, гравець у механізмі Роджерса — Рахім Стерлінг. 19-річний вінгер став справжнім відкриттям цього сезону, застовпивши за собою місце у стартовому складі. Блискавичний англієць може як влаштувати рейд флангом, так і віддати голеву передачу, не говорячи вже про здібності бомбардира. Без зайвих перебільшень — це майбутнє англійського футболу та національної збірної.

Ще одним яскравим прикладом того, що молоді потрібно довіряти є Джордан Хендерсон. Перейшов опорний півзахисник із «Сандерленда» ще 2011 року, та зразу не зумів зарекомендувати себе як в очах фанів, змушуючи їх думати, що це чергова провальна покупка, так і перед тренерами. Але з приходом до керма Брендана Роджерса 23-річний гравець розквітнув по-новому. Зараз він — невід’ємна частина єдиного організму, який «фільтрує» всі намагання суперників пройти через центральну зону своєї команди.

Далі — найцікавіше. Лінія атаки. Цього сезону Суарес і Старрідж утворили просто неймовірний дует, забиваючи всім суперникам без винятку. Судіть самі — на двох ця солодка парочка забила вже 49 м’ячів! Порівняйте: по стільки ж забили «Евертон» та «Саутгемптон», а клуби нижче восьмого місця взагалі не досягли такого показника. Якщо говорити детальніше, то на рахунку Суареса 29 м’ячів і 12 вирішальних пасів, а за Старріджем — 20 точних ударів і 7 голевих передач. Уругваєць і англієць уже увійшли в історію, ставши в один ряд із найрезультативнішими парами АПЛ за весь час існування турніру. Їхні показники вже дорівнюють дуету форвардів «Блекберна» 1990-х — Крісу Саттону та Алану Ширеру — 49 м’ячів у сезоні-1994/1995. Залишилося побити лише рекорд Пітера Бредслі та Енді Коула з «Ньюкасла», які у сезоні-1993/1994 наколотили на двох 55 м’ячів.

Без сумніву, той факт, що керівництво мерсисайдців і Брендан Роджерс зуміли залишити в команді Луїса Суареса — головний трансферний успіх «червоних» за останні кілька років. А про Старріджа взагалі й годі говорити — гравець, який ще рік тому був не потрібен «Челсі», зараз став головним кандидатом на друге місце в лінії нападу збірної Англії на майбутньому чемпіонаті світу! Тому в останніх турах, окрім питання чемпіонства, залишається ще одна інтрига: скільки ці двоє «яструбів» «заклюють» ще команд? Адже попереду ще дві найважливіші гри чемпіонату — проти «Челсі» та «Манчестер Сіті».

Свій наставник

Завжди, коли говоримо про будь-яку команду, ми зразу ототожнюємо її з певним стилем. Але стиль цей, у першу чергу, залежить од однієї людини — головного тренера, який своєю філософією й вимальовує «обличчя» команди. Тому дуже важливо, щоби команда знайшла справді свого наставника.

Як на мене, «Ліверпулю» це таки вдалося зробити, запросивши 2012 року Брендана Роджерса. Талановитий ірландець, який зарекомендував себе, керуючи скромним «Суонсі», вивів «Ліверпуль» на відчутно новий якісний рівень. Якщо це не вдавалося раніше зробити знаменитому Кенні Далглішу, то у чому секрет ірландського фахівця? Можливо, в зовсім іншому світогляді на розвиток сучасного футболу. Прик­метно: зразу після призначення на пост головного тренера «Ліверпуля» Брендан Роджерс презентував керівництву клубу план розвитку команди на наступні кілька років, який містився майже на… двохсот сторінках!

Власне, про серйозність своїх намірів він одверто говорив із першого дня перебування в клубі. Брендан Роджерс: «Я почав роботу ще 15 років тому. Відтоді збирав усе по шматочках. Потім, коли став тренером, я визначився із форматом своєї філософії та методології. Цей план про те, в якому культурному, філософському та ігровому плані має розвиватися клуб. Ця модель лише невеликий зріз мого стилю роботи й того, які гравці, яких тактичних навичок і персональних якостей мені потрібні. Мета плану проста — виграти якомога більше трофеїв. На другому плані стоїть завдання грати в привабливий атакувальний футбол. І третє — це залучати якомога більше молодих гравців». Як бачимо, вже із цього сезону ірландський фахівець дотримується слова — до клубу залучається все більше молоді, команда справді грає в привабливий футбол, який приємно дивитися не тільки вболівальникам мерсисайдців. Справа залишилася за найважливішим — трофеями, які, за такого обнадійливого стану справ, будуть неодмінно.

Володимир БОБИР.

Подібні новини:

Patrick-Україна

 

Подписка электронной версии газеты

ИТОГОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КОМАНД

Букмекерская контора Леон ру – ставки на спорт с бонусом 100$

Последние новости футбола сегодня на https://realfootball.org/