Валерій ЯРЕМЧЕНКО: «У такі моменти не потрібно згадувати, яким футболістом був Майкон»
287 
Суботнього ранку, восьмого лютого, українська футбольна спільнота дізналася про неочікувану та, водночас, трагічну новину: повертаючись додому на клубному авто, на одній із доріг Донецька загинув гравець «гірників» — Майкон Перейра де Олівейра. За понад п’ять років в Україні бразилець запам’ятався, найперше, своїми виступами за «Волинь», у якій ставав найкращим голеадором прем’єр-ліги. Відтак заслужив пропозиції від чинного чемпіона країни «Шахтаря», в лавах якого Майкону, щоправда, розкритися наповну не вдалося. Після цього послідували оренди до менш іменитих команд: до «Зорі», а потім й «Іллічівця». Саме маріупольський клуб став останнім у кар’єрі колись талановитого форварда…
— Однозначно, смерть Майкона — велика трагедія для українського футболу, — розпочав Валерій Іванович. — Передусім, він мені запам’ятався своєю грою на Західній Україні, коли виступав за «Волинь». Ще в перших матчах приглянувся цей бомбардир. Недарма ж не так давно Майкон ставав найвлучнішим виконавцем. Коли перейшов до «Шахтаря», на жаль, не часто йому вдавалося виходити на поле.
— Ця новина…
— Це — не «новина»! Знаєте, завжди боляче «б’є» така інформація, що із цього світу пішов чинний гравець. Тим паче, Майкону було всього лише 25… Інша справа, коли мова заходить про людей одного віку зі мною. Як уже зазначали мої колеги, він був позитивною людиною. Як кажуть: «Позитивних людей Бог до себе забирає». Прикро прощатися з такими людьми…
— Перша реакція, вочевидь, була не з приємних…
— Як і всі нормальні люди, відреагував на це складно, з болем на душі. Хоча він родом із Бразилії, де би він не грав, у кожному колективі його любили, це я можу вам сказати точно. Енергетику, котра йшла від нього, відчували всі. Хоча спочатку сам не міг у це повірити. Нині необхідно забути про футбол і спорт взагалі, тому що від нас пішла людина. У такі моменти не потрібно згадувати, яким футболістом був Майкон. Прикрощів лише додає, що в нього був чудовий вік… Про що тут говорити? Давайте краще помовчимо та висловимо співчуття рідним і близьким.
— А все-таки, чим запам’ятався Майкон у своєму українському етапі футбольного життя?
— Та чим він міг запам’ятатися? Бразилець був добротним футболістом. Хоча найкращу гру демонстрував у луцькому ФК. Далі — за «Шахтар» та «Іллічівець» — уже не вдавалося грати на хорошому рівні. Та й узагалі заграти в такому клубі, як донецький…
— А говорити про те, що йому забракло для цього, не варто?
— Уважаю, що ця розмова не сумісна з останньою подією. Розумієте? Коли людина помирає, не потрібно обговорювати її невдачі. Проблеми з поведінкою, вади та недоліки — також теми, котрі не потрібно порушувати. Він залишив після себе слід — це найголовніше.
— Окрім позитиву, що ще можна віднести до його «сліду»?
— А цього мало? Думаєте, що таких багато? Роналдиньйо — ось позитивна людина? Ні! Він живий, тому спитайте в інших, будете знати, що це дорогого варте. Намагаюся вас ще раз переконати, щоби в таких моментах забували про футбол. Можливо, згодом поговоримо більш детально про його кар’єру гравця. Не хочу брати гріх на душу: Майкона ще навіть не поховали.
Євген ДЕМЯН.