ЦСКА-Борисфен 1995/96: громив Шахтар, звільнив Фоменка, ставив Гусіна в атаку та дав останній імпульс виступам Чанова та Кузнєцова

«Їхній найкращий сезон»: частина 1. ЦСКА-Борисфен 1995/96. Коли армія та бізнес збираються заради футболу

Вітчизняний футбол настільки чудернацький, що вам треба всерйоз задуматися, щоб обрати для старту нової рубрики щось оригінальне, несподіване, незвичайне. Уявіть собі: середина 90-х, чорні «мерседеси» пересуваються по одних вулицях із ще цілком живими «запорожцями» та «жигулятами». На вулицях – вінки на місцях перестрілок. Стоять поруч кооперативники з самопальними вареними джинсами, бабусі з домашнім молоком і сигаретами поштучно, а також продавці жуйок із фантиками та саморобних домашніх біляшів. Лише за кілька років Київ змінився до невпізнанності: різнобарвний одяг містян, закордонні вивіски магазинів, первісні банки та біржі – а поруч старі НДІ, райкоми, пам’ятники. 

Тільки в такому суцвітті міг з’явитися футбольний клуб ЦСКА-Борисфен: результат співпраці української армії та бізнесу, в VIP-ложі якого знаходили спільні теми для бесіди молоді бізнесмени, знамениті динамівці та, наприклад, міністр оборони. Не дивно, що цей клуб відкрив для великого футболу Реву, Ревута, Федорова, Уляницького, Цихмейструка, Гусіна, «розмитнив» перших легіонерів із Заїру та Перу, а також дав провести пізній етап кар’єри на батьківщині заслуженим майстрам спорту Чанову, Кузнєцову та Литовченку. 

«Новий українець» давав гроші і на улюблений клуб, і на збірні України

За радянських часів команди створювалися централізовано. Є місто? Є містоутворююче підприємство? Є місцеве відділення якогось добровільно-примусового спортивного товариства? Робиться команда. Численні «спартаки», «динамо», «авангарди», «локомотиви», «металурги» ‒ в такій реальності футбол розвивався в Україні сім десятиліть. 

Первістки іншого господарювання – так звані «госпрозрахункові клуби». Навколо футбольного клубу об’єднуються виробничі підприємства, заводи, кооперативи, сам клуб теж веде господарську діяльність. Заголовок статті про один із таких клубів ‒ «Фірма і віники в’яже» ‒ не дуже далекий від істини. Перші «приватні» футбольні клуби від Перебудови до появи нових незалежних держав поєднували спорт із нафтобізнесом, спиртовиробництвом, металургією, місцевими ринками…І якщо спершу за господарчим розрахунком жили вже існуючі клуби, то за ними почали створюватися нові. В Україні серед найбільш яскравих – Темп (Шепетівка), нові відроджені Карпати та ЦСКА-Борисфен. 

Здавалося, в столичній області новаторські футбольні клуби повинні з’являтися першими, проте лише через кілька років після переходу Динамо (Київ) на госпрозрахунок з’явився новий клуб. Його творець – перспективний геолог-науковець Дмитро Злобенко, який закінчив університет Шевченка з відзнакою й розпочав власний бізнес. Науково-виробнича фірма «Геотон» займалася дуже широким спектром питань – від, власне, геології до банківської справи. Розумник Злобенко, зі столичної престижної родини, досить швидко почав робити хороші гроші. 

Президент ЦСКА-Борисфену Дмитро Злобенко спілкується із гравцем команди та збірної Вірменії Сукіасяном, фото: з архіву

Інші в такій ситуації скуповували збанкрутілі заводи та фабрики, виводили капітал за кордон і в підсумку швидко ставали власниками маєтків по всій Європі та США. Злобенко жив мріями – як у бізнесі, так і в футболі. Він зареєстрував футбольний клуб ще до того, як зібрав футболістів і вирішив, де він буде базуватися. Він хотів повернути в Україну Лобановського та побудувати в Києві такий стадіон, як у Андерлехта. Перші дальні виїзди та збори збірних України також фінансувалися з кишені Злобенка. Тож у безгрошів’ї вітчизняного футболу початку 90-х молодий чоловік у віці біля 30 років швидко став помітною фігурою. 

Що ж робив Дмитро Злобенко? 

Борисфен пережив кілька переїздів по Київщині, запросив найближчих соратників Лобановського і навіть його самого

Футбольний клуб Борисфен заснований 9 березня 1993 року. Проте для початку йому десь треба було грати. Щоб не втрачати сезон 92/93, керівництво прийняло рішення знайти когось для об’єднання. По сусідству знайшлася пристолична Нива (Миронівка), яка виступала в Перехідній лізі, проте не мала коштів, щоб дорости до Другої ліги (це вже були команди майстрів, неаматорський рівень).

Щоб пошвидше зібрати команду, Злобенко та його футбольний помічник Ігор Ковалевич звернулися – не багато, не мало – до легендарних динамівців. Селекцію очолив Іван Терлецький, діловодство – Михайло Ошемков (син легендарного тренера Динамо та Шахтаря, менеджер київського клубу в часи Лобановського). Вони порадили призначити головним тренером Віктора Колотова. До речі, в якийсь момент із ЦСК ЗСУ прибув йому асистувати Анатолій Дем’яненко. Та, що там!.. Борисфенівські боси навіть зустрічалися з Валерієм Лобановським, коли він приїздив із відпустки в рідне місто. Його перспектива очолити новий клуб не зацікавила, але, з притаманною йому саркастичною серйозністю Валерій Васильович порадив Дмитру Злобенку очолити Динамо. В якості президента – замість Безверхого. 

Нива-Борисфен (так назвали оновлений клуб) стартувала з домашньої поразки від лідера ліги – кременчуцького Нафтохіміка, проте надалі грала настільки впевнено, що всі інші фаворити їй програли. Щоб заявитися на Кубок України, миронівсько-бориспільська команда здобула Кубок Київщини 1993 року. Ото дива було для скромного іванківського Будівельника, коли в фіналі проти нього Колотов і Дем`яненко виставили гравця збірної Литви Ігоря Панкратьєва (зірка Жальгіріса та Динамо), одного з провідни вихованців Динамо 1974 р.н. Дмитра Семчука, перспективних Руслана Новикова, Юрія Жабинського, Михайла Безручка, Сергія Ковальова та багатьох інших.

Нива-Борисфен була настільки крутою, що, навіть не виконавши завдання на сезон, підвищилася в класі – ФФУ провела резонансне розширення ліг. Таким чином, клуб знову розділився – продовжила виступи скромна Нива (Карапиші), а Борисфен (Бориспіль) пішов у Другу лігу. А тим часом ЦСКА ЗСУ вилетів із Другої ліги – вони рухалися назустріч один одному…

Бориспільський клуб заграв Шовковського, Ващука та Федорова та ледве не перехопив Шевченка

У Другій лізі клуб встиг пограти під назвами Борисфен і ФК Бориспіль. Головне ж – можливості та амбіції стартапу були настільки крутими, що йому починали заздрити в Вищій лізі. Так, віце-президент Ошемков допоміг організувати Борисфену збори там, де зазвичай проводило зимовий антракт Динамо. Німецький Руйт багато бачив на своєму віку, проте немало здивувався, коли прибула нижчолігова команда з країни, яку ще не всі могли знайти на карті. 

Команда ж тим часом складалася потужна: із Динамо запросили Шовковського, Ващука та Федорова, а також не менш перспективних на той час Венглинського-старшого та Бєлкіна, із Прикарпаття – Волосянка, із черкаського Дніпра – Матвіїва. І навіть у Німеччині впізнавали 30-літнього новачка Борисфена – заслуженого майстра спорту, віце-чемпіона Європи Литовченка. Після Олімпіакоса Геннадій підтримував форму в бориспільському клубі, звідки перейшов до австрійської Адміри-Ваккер. Не всі з них багато грали за Борисфен, дехто (як Шовковський і Ващук) навіть не встиг дебютувати. Проте на престиж нового клубу впливала сама можливість перехоплювати таланти, та й у юнацькі збірні Борисфен постачав стільки гравців, що в окремі роки міг стати поруч із клубами, які багато років грали ще в союзній Вищій лізі.

Геннадій Литовченко у формі Борисфену. Фото з архіву

Програвши на Кубок України київському Динамо (1:3 і 0:4) та втративши очки в матчах із середнячками, Борисфен змінив головного тренера. Володимир Безсонов чудово справився з адаптацією Мороза, Уляницького, Цихмейструка, Кирлика, Пушкуци. А поруч із молоддю з’явилися з Динамо Пономаренко, Стельмах і вірменський збірник Сукіасян. Незважаючи навіть на поразку в Кропивницькому (тодішній Кіровоград), ФК Бориспіль достроково вийшов у Першу лігу з 8-очковою перевагою над Бажанівцем і Зіркою-НІБАС. 

Борисфен, який вийшов у Першу лігу, міг шокувати самим списком своїх тренерів-консультантів. У різні роки це були Євген Лемешко, Володимир Мунтян, Микола Павлов. Коли ж Динамо-2 з голом юного Андрія Шевченка розгромило бориспільський клуб, Злобенко замість Безсонова призначив Михайла Фоменка. Майбутній головний тренер збірної України та колишній наставник першої клубної команди Динамо заради Борисфена покинув національну збірну Гвінеї. Ось так!

Ще будучи в нижчих лігах, Борисфен активно вів трансферну діяльність із Динамо, Шахтарем і закордонними клубами. А взимку 1995-го пережив нове злиття – цього разу останнє в своїй недовгій історії. 

На домашніх матчах ЦСКА-Борисфена поруч сиділи міністри, бізнесмени та зірки футболу

Поки Борисфен на крилах гарного фінансування підіймався вгору, не помічаючи перешкод, ЦСК ЗСУ без грошей опускався все вниз і вниз. У якийсь момент дві потужні структури – армія та бізнес – виявили, що у них є те, чим вони можуть допомогти один одному. Злобенко мав кеш – для нього не проблема була оплатити міжнародний трансфер футболіста, зарубіжні збори, закупку прямо із заводу новенької форми Puma. Міністерство оборони мало літаки, які треба було заправляти, бази відпочинку та стадіони, які потребували ремонту, та можливість призову молодих людей на строкову службу – що одночасно манило та лякало юних футболістів.

У якийсь момент армія та бізнес стали корисними один одному в футболі. Міністр оборони України Валерій Шмаров побачив, що його російський колега Грачов підтримує московський ЦСКА, і захотів і собі створити армійський клуб, щоб кинути їм виклик на футбольному полі. Коли він запропонував Борисфену об’єднання з армійськими структурами, в нове товариство ввійшли армія (20% прав на клуб), а також дві приватні компанії – «Геотон» Злобенка та «Київ-Донбас» Гриншпона (по 40%). Новий клуб назвали винахідливо – ЦСКА-Борисфен (Київ). 

Він почав активно поповнювати свій склад свіжопризваними футболістами з провінції, літати на матчі на військово-транспортних літаках, а також грати на стадіоні ЦСКА на Повітрофлотському проспекті. Вся ця махина потребувала фінансування та ремонту, проте в цілому можливості вимальовувалися величезні. Коли ЦСКА-Борисфен у жорсткій конкуренції вийшов у Вищу лігу разом із Зіркою-НІБАС, Вища ліга здригнулася. «Армійці» розгромили Шахтар – 4:0, відправивши в відставку легендарного Салькова. На Республіканському стадіоні ЦСКА-Борисфен зіграв 0:0 з Динамо, гра була настільки напруженою, що в кінці Фоменко посварився з Сабо

У Києві з’явилися перуанець Альфонсо Янес Рамірес і заїрець Саша Мафумба. Легендарні динамівці Чанов і Кузнєцов потрапили в заявку ЦСКА-Борисфена. «Залізний Олег» настільки здорово заграв у захисті команди Фоменка, що в зимовому голосуванні «Команди» зайняв місце поруч із першою десяткою. Від одноклубників отримав 17 із 20-ти голосів – при Леоненку, Шевченку, Реброву та інших молодших зірках вони віддали респект травмованому ветерану. В нападі поруч із перспективним Пушкуцею бігав Гусін – це пізніше Лобановський, слухаючи скарги соратників на відсутність в Динамо опорника, показав на Андрія: «Он же у вас готовий опорник бігає». Тоді Гусін був ще форвардом і, до речі, зробив великий вклад у підвищення в класі ЦСКА-Борисфена.

Саша Мафумба (присів по центру), Михайло Фоменко (ліворуч), Євген Котельников та Сергій Величко. Фото з архіву

Жорсткий, принциповий Фоменко не давав нікому спуску – під час одного з матчів ледве не побив гравця збірної Грузії Джишкаріані, який виявив невдоволення під час заміни. ЦСКА-Борисфен ставав модним і цілком впевнено йшов курсом на єврокубки. На одному з матчів відразу три міністри сиділи в VIP-ложі клубу: оборони – Шмаров, спорту – Борзов, фінансів – Германчук. 

Проте сам ЦСКА-Борисфен пригальмував – поступився вдома Динамо, зазнав кількох необов’язкових втрат, а тут ще й неприємна ситуація в клубі, коли Злобенко застав порушення режиму в обслуговуючого персоналу та відправив у відставку Фоменка. Команда не витримала темпу боротьби за єврокубки, фінішувавши четвертою. Враховуючи вірогідність кубкових сенсацій, інколи в Україні для виходу на континентальний рівень не вистачало навіть третього місця…

ЦСКА-Дніпро чи Борисфен-Дніпро недовго турбували грандів

В якийсь момент відразу дві біди застали армійсько-бізнесовий клуб: Шмарова на посту міністра оборони замінив Кузьмук, який не зацікавився ЦСКА-Борисфеном, а у Злобенка підкосилися свої власні справи. В підсумку майбутнє ЦСКА-Борисфена опинилося під загрозою – і за одне літо 1996-го клуб пережив усі стани від паніки до ейфорії, від радості до розчарування. 

Спершу корпорація «Республіка» та бренд «Інтергаз» зацікавилися можливістю розвивати футбол не в віддаленому Дніпропетровську (нинішній Дніпро), а в столиці. Дітище Бакая перевело в ЦСКА-Борисфен вісьмох провідних гравців Дніпра ‒ на збори в Австрії під керівництвом німця Бернда Штанге поїхали Євтушок, Скрипник, Ковалець, Мізін, Полунін, Нагорняк, Шаран та Паляниця. 

ЦСКА-Борисфену цілком собі прогнозували боротьбу за чемпіонство, а матч проти Динамо в стартовому турі очікувався з величезним інтересом, але за тиждень до старту сезону 1996/97 почалися несподівані рухи. Пригадуєте, ми говорили про структуру власності ЦСКА-Борисфена? Армії цей клуб став не цікавим, «Геотону» стало не до футболу, а от компанія «Київ-Донбас» захотіла розділитися. 

ЦСКА-Борисфен. Фото з архіву

Таким чином, у новий сезон ввійшов футбольний клуб ЦСКА (Київ). Борисфен (Бориспіль) узяв паузу на рік і в 1997-му стартував з нуля – з Другої ліги, через шість років повернувшись у Вищу лігу самостійно. Армійці виставили на Вищу лігу молодь. Для амбіцій крах ЦСКА-Борисфена – це було погано. Для тих гравців, яких підняли з Дніпра й не допустили в Київ – жахливо. Сам Штанге здивовано покинув Україну, так і не зрозумівши, що це було. Зате за Борисфен Безсонова та Лозинського почали грати Закарлюка, Костишин і багато інших молодих футболістів. Навіть у чомусь поганому можна знайти щось хороше. 

Використана статистика Юрія Ландера та Дмитра Трощія.

ЦСКА-Борисфен (Київ)