До 35-річчя Незалежності: 10 матчів, які змінили український футбол — від тріумфу над Росією до Кубка УЄФА

Україна 24 серпня 2026 року відзначає 35-й День Незалежності. Тридцять п’ять років виповнюється державі, яка просто зараз виборює право бути вільною.

Цю ж річницю відзначає й український футбол. Попри нинішні складнощі, йому є що згадати та чим пишатися. Сайт «Український футбол» пропонує десятку матчів, які свого часу змінили уявлення про наш футбол.

10. Динамо — Спартак — 3:2 (ЛЧ, 1994)

Російський спорт завжди міг похизуватися більшою кількістю досягнень, ніж український. На те є багато причин – від банальної чисельності населення до не менш банальних масштабів фінансових вливань.

Однак у футболі ми не раз демонстрували, що можемо дати нормального «прочухана» північному сусіду. І цей матч – чи не найперший такий приклад. Так ми відчули, що тут точно не варто їх боятися.

Після першого тайму в Києві господарі «горіли» у два м’ячі. Та дубль Леоненка й гол Реброва здійняли на ноги переповнений стадіон.

9.  Славія — Шахтар — 0:2 (кваліфікація ЛЧ, 2000)

Цей матч ознаменував перший вихід Шахтаря до Ліги чемпіонів. Команда Віктора Прокопенка відкрила нову еру в історії клубу – і в головному клубному турнірі континенту також. «Гірники» стали першим українським клубом після Динамо, якому вдалося дістатися принаймні чвертьфіналу.

Шахтар несподівано поступився в першому матчі в Донецьку, тож поїздка до Праги перетворилася на справжнє випробування характеру. Нульова нічия трималася до останньої хвилини основного часу.

Та саме тоді Андрій Воробей перевів протистояння в екстратайми. А гол Сергія Ателькіна подарував помаранчево-чорним путівку до Ліги чемпіонів.

8.  Дніпро — Наполі — 1:0 (півфінал Ліги Європи, 2015)

Якби ж Дніпру тоді вдалося виграти турнір, то у переліку був би зовсім інший матч… Однак не можна заперечувати, що в перший рік російської агресії команда Маркевича на мить подарувала казку всій Україні.

У першому матчі в Неаполі дніпряни героїчно відстояли стратегічно важливу нічию – 1:1. Матч-відповідь відбувався в Києві, а не в Дніпрі, через безпекову ситуацію. Та це не завадило українському клубу шокувати фаворита голом Селезньова.

Вболівальники в неймовірній ейфорії вибігли на поле, а Федецький нагадав Ігуаїну про його обіцянку. Після першої гри подейкували, що аргентинець нібито пообіцяв завершити кар’єру, якщо Наполі не пройде Дніпро.

У фіналі команда Маркевича не пасла задніх, але поступилася Севільї у видовищному матчі – 2:3. Однак навіть срібна медаль у той непростий час стала для України символом надії на світле майбутнє.

7.  Україна — Франція — 2:0 (плейоф кваліфікації ЧС-2014, 2013)

Ця гра подарувала надію на те, що ми можемо бути конкурентоспроможними на тлі грандів світового футболу. Коноплянка та Ярмоленко на той час сприймалися в Україні ледь не на одному рівні з Рібері та Роббеном. Ракицький і Хачеріді – майже як Рамос і Пепе.

Матч на Олімпійському лише переконав уболівальників у цьому. Найкращі поєдинки у своїх кар’єрах, до речі, провели представники Дніпра – Роман Зозуля й Артем Федецький. Форвард забив гол і заробив пенальті, який реалізував Ярмоленко, а захисник наглухо закрив того самого Рібері.

Чи то гравці втратили віру в те, що можуть грати з французами на рівних, чи то, навпаки, вирішили, що справу вже зроблено, – тепер неважливо. Причину жахливого результату в матчі-відповіді – 0:3 – уже не змінити. Але не перекреслити й того, що перша гра подарувала віру: ми можемо бути серед найкращих.

6.  Україна — Португалія — 2:1 (відбір Євро-2020, 2019)

Якщо попередній матч у списку дав надію, то цей перетворив її на реальність. Тоді наша збірна справді показала, що здатна по ділу переграти великого фаворита.

Уже на самому початку матчу Яремчук, який перебував на піку форми, шокував суперника, вдало зігравши після подачі. А Ярмоленко після флангового прострілу просто розстріляв Патрісіу.

У матчі проти Португалії (0:0 на виїзді) Віталій Миколенко дебютував за збірну в офіційних поєдинках. До другої зустрічі він уже підходив у статусі беззаперечного гравця основного складу. Саме Миколенко й виконав ту передачу.

Синьо-жовтим вдалося в меншості відстояти потрібний результат, попри реалізований Роналду пенальті. Ця перемога достроково вивела команду Андрія Шевченка на Євро, де лише чотири збірні протрималися на турнірі довше за нашу. А якби не пандемія COVID-19 і турнір відбувся 2020 року, коли ми перегравали Іспанію…

5.  Україна — Швеція — 2:1 (Євро-2012)

Андрій Шевченко став першим футболістом часів Незалежності, який привіз «Золотий м’яч» до України. Це, безперечно, найбільша наша легенда і гордість. Досі найкращий бомбардир збірної, хоч Ярмоленко і наступає на п’яти.

Тоді форвард попрощався з «Олімпійським» – стадіоном, із яким його пов’язували численні теплі спогади та перемоги. Це не було прощанням зі збірною, адже наступні матчі Україна проводила на «Донбас Арені». Іронія полягала в тому, що для «динамівця» Шевченка цей стадіон став чи не найбільш нефартовим: саме там Україна вилетіла у відборі на ЧС-2010 від Греції, а на Євро-2012 зазнала поразок від Франції та Англії.

Та матч-відкриття того турніру вдався більш ніж переконливо. Ібрагімович відкрив рахунок після кричущого порушення принципів фейрплей. Однак наш суперфорвард покарав шведів. Символічно, що дві результативні передачі на голову Шевченкові виконали Ярмоленко й Коноплянка, ніби прийнявши естафету майбутньому поколінню.

4.  Шахтар — Вердер — 2:1 (фінал Кубка УЄФА, 2009)

Після «перформансу» представників УПЛ у кваліфікації Ліги конференцій (навіть не Ліги Європи) сюрреалістично звучить той факт, що український клуб вигравав єврокубок. А тоді було й таке.

Причому це не була історія, коли один клуб «тягне» всю асоціацію. Півфінальне протистояння між Шахтарем і Динамо було в декількох хвилинах від двох нічиїх і додаткового часу. Прихований фінал між українськими клубами в єврокубку? Сьогодні це звучить як фантастика. До того ж невідомо, як далеко міг би пройти Металіст, якби не вилетів від киян в 1/8 фіналу.

Уперше український уболівальник отримав змогу побачити свою команду у фіналі єврокубка. Причому гірники не прагнули лише відбиватися. Вони виглядали впевненіше й зрештою забрали своє. Команди обмінялися голами Луїса Адріано та Налдо.

А далі не полишало відчуття, що вирішальний гол Шахтаря неодмінно прийде. Довелося чекати ще пів години, однак це не робить перемогу менш історичною. Майбутній матч за Суперкубок УЄФА проти Барселони довів, що успіх не був випадковістю.

3.  Україна — Швейцарія — 0:0, пен. 3:0 (ЧС-2006)

Матч, у якому збірна України досягла найкращого результату на чемпіонатах світу. Відтоді ми не лише не доходили до чвертьфіналу, а й узагалі не пробивалися на Мундіаль.

Це не був найкращий матч збірної за якістю гри. Це не була найвидовищніша гра для нейтрального вболівальника. Тому, хто зможе додивитися основний час тієї гри, можна сміливо ставити пам’ятник.

🔥Читайте також: «Паненка», Блохін і труси Торреса, які пережили окупацію Гостомеля: Ващук, Воронін і Мілевський про ЧС-2006

Однак найважливішою стала фінальна емоція. Саме її запам’ятовуєш найкраще – у найяскравіших барвах. Серія пенальті зробила той матч легендарним. «Паненка» Мілевського, який лише нещодавно перейшов із молодіжного футболу, назавжди закарбувалася в пам’яті мільйонів.

Олександр Шовковський встановив рекорд чемпіонатів світу, не пропустивши жодного м’яча в серії пенальті. Цей рекорд тримався 16 років. Тим самим легендарний голкіпер остаточно реабілітувався за «Сашко, де ти гуляв» у плейоф відбору на Євро-2000.

2.  Барселона — Динамо — 0:4 (ЛЧ, 1997)

Загальні 7:0 проти Барселони в Лізі чемпіонів стали першим випадком, коли Динамо дійсно гучно заявило про себе на євроарені за часів Незалежності. Це стало своєрідною відправною точкою на шляху до півфіналу головного єврокубка, до якого легендарна команда Лобановського дістанеться вже у наступному сезоні.

А безпосередньо матч на «Камп Ноу» став початком великої кар'єри Андрія Шевченка та його руху до «Золотого м’яча». Той хет-трик по-справжньому відкрив форварда Європі. Уже тоді стало зрозуміло: рано чи пізно цей перехід відбудеться. Ще один м’яч забив Ребров, який також надовго в Динамо не затримався.

Того сезону команда виграла складну групу, у якій також грали ПСВ і Ньюкасл. У чвертьфіналі Динамо не вдалося подолати бар’єр Ювентуса, однак у наступному сезоні біло-сині повернулися ще сильнішими.

Підопічні Лобановського пройшли довгий шлях – від перемоги 10:1 над Баррі Таун і серії пенальті зі Спартою до трилера з Баварією – 3:3 і 0:1. Це досягнення й досі залишається найкращим результатом України в єврокубках.

1.  Росія — Україна — 1:1 (відбір Євро-2000, 1999)

Тоді ще далеко не всі усвідомлювали справжнього підтексту цього протистояння. Завдання було простим: перемагаєш – виходиш на Євро напряму, граєш унічию – отримуєш шанс пробитися через плейоф. В обидвох випадках суперник залишався за бортом.

Росіяни прагнули реабілітуватися за поразку в Україні (2:3). «Лужніки» гнали своїх уперед. І під кінець матчу здавалося, що Карпін позбавив синьо-жовтих усіх шансів на Євро. Однак добре сміється той, хто сміється останнім.

Вони думали, що вже взяли нас – як «Кієв за трі дня», однак прилетіла відповідь. Знайшовся у складі команди Йожефа Сабо далекобійний Шевченко, який взявся виконувати штрафний. Філімонов спрацював на виході приблизно так само, як російська ППО, зафіксувавши перевагу українців в очних протистояннях із сусідом. Можливо, назавжди.

З Днем Незалежності!

Незадовго до головного державного свята всі три українські клуби, які брали участь у кваліфікації єврокубків, припинили боротьбу. Спочатку засмутили вболівальників Полісся та ЛНЗ, а згодом – і Динамо. Багато в чому наш футбол, який будувався роками, понівечили наслідки війни.

Однак слід розуміти: ці удари не знищили його повністю. Попри всі негаразди, він продовжує існувати. А головне – не знищено фундамент, яким є наша пам’ять про ці легендарні події. Доки вона жива, відбудувати можна все.

Саме Незалежність визначає, чи матимемо ми цю пам’ять. Адже перше, що робить неадекватний сусід, приходячи на чужу землю, – намагається стерти нашу історію й нав’язати власну, викривлену. А на такому фундаменті можна збудувати лише провінційний футбол, єдиною функцією якого буде постачання талантів для футболу «вєлікодєржавного».

🔥Читайте також: «Моя родина проливала за це кров»: Маркевич, Хацкевич, Ступар і Богданов – про 35-й День Незалежності України