ВІРТе в перемогу: Верес вперше за чотири роки змінив головного тренера. Це буде одне із найскладніших робочих місць в УПЛ

Верес і його багаторічний головний тренер прощалися дуже некрасиво. Рівно чотири роки тому Вірт очолив цю команду в Другій лізі й вивів її в УПЛ. Під час поточного сезону Верес підіймався навіть на третє місце, а в підсумку змушений був відстоювати свою прописку в стикових матчах. І далі стало дуже некрасиво. 

Задовго до офіційної відставки в пресу просочилися відомості про можливих наступників Юрія Вірта, «живе місце» почали ділити агенти та дільці від футболу. Проте й сам Вірт, обігравши четверту команду Першої ліги в плей-офф, ввімкнув режим «гори воно ясно»:

«Я залишаю Верес. У мене була розмова з президентом. Буду відкритим. Він сказав, що весь клуб проти мене. Я не мав жодного права залишатися. Є люди, які встромили ніж у спину і тримали його до останнього. Я дав слово залишити команду в УПЛ, і я його дотримав. З клубу не бачив жодної підтримки, ніякої. Кинули в топку, випливай як хочеш. Так не повинно бути, я розумію, що у нас президент молодий, він тільки вчиться, але є віце-президент Слава Шевчук, він знає, що треба зустрічатись, розмовляти, десь шукати ті проблеми, а не просто там віддати і нехай Вірт розбирається»

В'ячеслав Шевчук та Юрій Вірт. Фото: Google

І ось ми в моменті, коли найбільш медійний футбольний клуб України на весь загал виніс свій корпоративний скандал. Ну що ж, вони дорослі люди. Така публічність і такий рівень полеміки – їхній усвідомлений вибір. Наша справа – розібратися в ввідних даних. Хто виграв, хто програв від найбільш полум’яної відставки червня місяця? Давайте розбиратися.

Що натворив клуб?

Верес за останній рік суттєво скоротив резерви – з одними гравцями не домовився по умовах пролонгації контракту, інших – продав. Ось приклад роботи з персоналом від клубу: «Мій контракт був до літа. Але ми мали домовленість, що взимку будемо його переглядати. Тому що нас поставили перед фактом ‒ будуть ось такі мінімальні умови. Або так, або ніяк», ‒ розповідав Михайло Сергійчук, який навесні грав уже за першолігову Буковину. 

Як наслідок, у Вірта дуже серйозно погіршився вибір захисників, так і не з’явилося якісної конкуренції в воротах і в атаці. Лише в середній лінії була конкуренція. Грубо кажучи, весь сезон рівняни провели з оглядкою на резерви – а через необдумане прощання з цілою групою гравців інколи доводилося людям грати не на своїй позиції або ж бігати, накульгуючи, на уколах. 

Перша половина сезону обманула як вболівальників, так і керівництво клубу. Календар у Вереса випав таким чином, що за перших два місяці змагань їм трапився лише один клуб із потенційних претендентів на медалі – Дніпро-1. Та й то, він тоді лідирував, усі сприйняли поразку від нього як даність. А між тим Верес набирав очки, й дехто зі ЗМІ наївно запитував, чи стоїть завдання в клубу виходити в єврокубки. 

Наприклад, ось хороша цитата від того ж досвідченого нападника Михайла Сергійчука, який в інтерв’ю «УФ» пояснював, чому сторонні спостерігачі категорично неправильно трактували виступи Вереса:

«Мабуть, на початку сезону ніхто не очікував від нас тієї гри, яку ми показували. А під час чемпіонату команди плюс-мінус знали один одного, можливо в цьому. Я думаю, дуже багато людей, як Діма Поворознюк, одягли рожеві окуляри і очікували, що Верес буде в єврокубках. Я навіть після першого місяця казав, що основна задача ‒ не вилетіти. Люди, мабуть, переоцінили самі себе в цьому плані. Ми чудово стартували, в команди виходить все здорово, але є багато нюансів, які не видно по телевізору».

Так і вийшло, як говорив Сергійчук: якщо на старті сезону за підсумками кількох турів Верес навіть виходив на третє місце, а загалом плавав між 4-7 позиціями, то з кінця жовтня пішов жорсткий регрес. Наче й люди залишалися ті самі, проте без гідної альтернативи, конкуренції та навіть підміни основний «кістяк» швидко підсів на травми та фізичну втому. 

Що пробачалося в матчах із іншими середняками, вилізло нагору в матчах із сильнішими суперниками. Зоря, Колос, Шахтар обіграли рівнян з різницею в один м’яч. За нічию з Олександрією Верес навіть похвалили. Кризове ж Динамо розгромило підопічних Вірта. Несподівано для всіх нещодавній «претендент на єврокубки» обвалився і після осінньої частини сезону вже так і не підіймався в верхню половину таблиці. 

Що натворив тренер?

Проблеми були і в інших клубів. Але там намагалися струсонути колектив, оживити його через якісь зміни. Взимку Верес знову не зміг дозволити собі статусного посилення, це не в тренерських силах. Але ж Вірт міг оновити тактичну схему, міг досягнути певного прогресу гравців. Хто, крім колишнього таланту Блізніченка, може занести собі в актив ці півроку? Та ніхто. З різних причин жоден гравець не досяг разючого прогресу. Той на травмі, той під ротацією, інший просто недостатньо високого класу та невеликого обдарування. 

Одна правда: Верес виступив краще, ніж мав би, в перші місяці чемпіонату. Проте й інша правда: Верес виступив гірше, ніж мав би, під кінець сезону. 

На відміну від суперників, Верес виявився менш готовим до цієї відчайдушної гонитви, коли в кінцівці сезону всі (реально всі!) матчі залишалися з турнірним значенням. Через травми й дискваліфікації Вірт інколи по кілька турів поспіль не міг використати оптимальний склад, а проблеми, про які ми говорили, почали вилазити одна за одною. 

Юрій Вірт. Фото: НК Верес

При цьому довгий час Верес лишався в рамках давно напрацьованої тактичної формації 4-5-1. Експеримент із переходом на три центрбеки під кінець сезону виявився невдалим: по-перше, такі суттєві зміни награються довго, по-друге, для них треба досвідченіші й більш висококласні виконавці, по-третє, щоб гра в такій формації була ефективною, велике навантаження має витримати опорна зона, а там дует Кльоц-Кучеров залишався практично безальтернативним. 

І в підсумку Верес, який ішов третім за підсумками відразу кількох турів і впродовж восьми тижнів знаходився в зоні єврокубків, потрапив у плей-офф і навіть поступився в першому матчі. Прямо скажемо – за останні кілька сезонів настільки радикального падіння впродовж одного сезону важко й пригадати, і найголовніше – цього можна було б уникнути, якби менеджмент і тренерський штаб видавали синергію, а не «лебідь-щуку-рак».

Що в цій ситуації найгірше?

Те, що при всіх потребах змін такий тренер, як Вірт, потрібен такому клубу, як Верес. Пояснимо всього лише в кількох тезах. 

Перше. 

• Верес має невеликий бюджет і віддає перевагу стимулюючому, а не фіксованому заробітку

Це означає, що рівненський клуб не зможе фізично претендувати на досвідчене, готове посилення на «тут і зараз». Потрібен тренер, який, по-перше, добре орієнтується в глибинах вітчизняного футболу, а по-друге, готовий працювати над вдосконаленням уже наявних гравців. 

Простіше кажучи, це в Поліссі, Олександрії, Ворсклі чи ще в якихось більш багатих клубах тренер може тицьнути на тактичну схему й сказати: «Треба гравець сюди, сюди й сюди з таким-то досвідом і профайлом». 

У Вересі ти отримуєш невеличкий, але стабільний бюджет, проте маєш вдало лавірувати між можливостями та бажаннями, знаходити нерозкритих талантів і їх розвивати, шукати людей після травм, після скандалів, після тривалого простою. І всіх їх виводити на більш-менш один ступінь готовності, щоб отримати боєздатну команду. 

Друге. 

• Верес – це медійний і публічний клуб. Ти не можеш бути в ньому «бригадиром колгоспу» або «прорабом будівництва»

Про цей клуб знятий YouTube-серіал. У цього клубу є наглядова рада, де засідають досить крупні бізнесмени, кожен зі своїм поглядом на розвиток клубу й впливом на його подальший розвиток. Це вам не Челсі Абрамовича чи ПСЖ катарців, це Барса з її виборами, політикою, палацовими інтригами. 

Отже, головний тренер цієї команди зобов’язаний бути публічним і вміти пояснити свої рішення, свої помилки для всіх, хто це запитає (від численного керівництва – до ЗМІ). Це Кучук міг не давати роками інтерв’ю й демонстративно хейтити публічні заходи, Вірту цього не можна – і його наступнику теж не можна буде. 

Дмитро Поворознюк (ліворуч). Фото: НК Верес

Це, образно кажучи, на звичайних професіях – на заводі, на будівництві, десь у якійсь офісній установі, ви можете ні разу в житті не дати інтерв’ю. Футбольний тренер – це публічна професія. А в клубі зі своєю власною політичною біосферою ти просто зобов’язаний вміти подати свої думки, пояснити їх громадськості, заробити прихильників і однодумців у команди та навколо команди. Будь-який тренер, який замінить Вірта, зобов’язаний буде це врахувати.

Третє.

• Можливо, самі рівняни цього не розуміють, але попереду в них надзвичайно тяжкі часи

Це раніше Верес був одним із небагатьох клубів, які черпали посилення з нижчих ліг. Тепер навіть Вернидуб у Кривбасі чи Григорчук у Чорноморці змушені шукати гравців навіть у Балканах (Зоря) чи Прикарпатті (Івано-Франківськ). Навіть у декого з єврокубків є новачки з команд, які ви не знайдете на карті. 

І альтернативи цьому нема – за кордон від 24 лютого 2022 року виїхало кілька сотень футболістів, повернулися – одиниці. Легіонери в воюючу країну будуть їхати вкрай неохоче, і для того, щоб їх заманити, доведеться переплачувати. Чи є на це гроші в бюджеті Вереса? Навіть у покращеному бюджеті?

Так що при підвищеній конкуренції в боротьбі за новачків, при складній трансферній обстановці, при серйозних кадрових проблемах у своєму складі наступник Вірта зіткнеться з серйозними викликами своєї професійної компетенції – особисті зв’язки, специфічна селекція, вміння побачити в гравця прихований потенціал… І ми не позаздримо тому, хто опиниться в такій ситуації – адже вилетіли об’єктивно слабкіші, «булочок» не залишилося. 

Так, як воно виглядає станом на зараз, нема жодних причин думати, що боротьба за виживання в УПЛ 2023/24 буде легшою, ніж була зараз. Нагадаю, що в цьому сезоні аж до останніх хвилин заключного туру визначалося, хто вилетить у плей-офф. Все може змінитися за ці кілька місяців, але зараз не видно ні нового ФК Львів, ні нового Металіста. Прем’єр-ліга ще більш вирівняється. Якщо Верес не врахує це й не знайде додаткове фінансування для значного посилення, наслідки будуть сумними. Зараз не обійдешся навіть якісним точковим поповненням, доведеться підписувати гравців з запасом. 

І тут треба тренер, який добре знає місцевий ринок і прямо не виходячи з кабінету, за кілька телефонних дзвінків, зможе  забезпечити кілька десятків людей на перегляд. 

Так що Юрій Вірт пішов – а залишилося одне із найбільш складних робочих місць, які тільки є в УПЛ. Далі буде ще цікавіше.