Аталанта виграла Лігу Європи, і там є українець: «Пройшов перегляд у Мілані, мав пропозицію Роми, й ось чому вибрав Бергамо»

Фінал Ліги Європи Аталанта – Баєр у розташуванні нашої збірної, яка бере участь у чемпіонаті Європи U-17, дивилися особливо зацікавлено. Річ у тім, що Юрій Мороз викликав гравців із клубів Бергамо та Леверкузена – воротаря Баєра Олександра Петренка, форварда Артема Степанова та півзахисника Аталанти Олександра Драгана. Звісно, талант цих хлопців дозволяє сподіватися, що обидва доростуть до перших клубних команд і заявлять про себе в Бундеслізі та Серії А.

З нагоди тріумфу Аталанти Олександр Драган дав інтерв'ю сайту «Український футбол»: 

• він вважався одним з найталановитіших вихованців Динамо 2007 р.н, аде після початку повномасштабного вторгнення рф опинився в Італії; 
• за два роки на Апеннінах Драган зміг швидко адаптуватися до нової країни, не поступаючись місцевим футболістам;
• на очах Олександра перша команда Аталанти змогла видати потужний сезон: бергамаски гарантували собі місце в ЛЧ на наступний сезон, поступилися лише в фіналі Кубка Італії Ювентусу (0:1), а також у фіналі Ліги Європи завдали поразки Баєру (Леверкузен), який цього сезону взагалі не знав слова поразка.

«Сперечалися зі збірником Петренком, хто виграє Лігу Європи»

– Олександре, вітаємо вас із тріумфом Аталанти. Як вам фінал Ліги Європи, де вдалося зупинити непереможний Баєр?

– Я живу в одній кімнаті з Олександром Петренком із Баєра – можете в нього так само спитати. Часто сперечалися, хто виграє Лігу Європи, та до останнього підтримували кожен свою команду.

***

На цьому моменті до нашої розмови доєднався голкіпер Баєра та збірної України U-17. Сайт «Український футбол» минулого року познайомив вас з Олександром Петренком до того, коли Неверлузен став мейнстрімом.

– Саша теж каже, що в Аталанти нема шансів:)

***

– Сьогоднішня Аталанта не схожа на команду, яка закохувала в себе веселим футболом, коли матчі закінчувались з божевільними рахунками, але при цьому відвантажила три м’ячі без відповіді Баєру, який був найбільш забивним клубом ЛЄ та єдиним непереможним у топ-чемпіонатах…

– Зараз Гасперіні робить акцент на пресинг та гру один в один. Коли я був на матчі-відповіді проти Марселя (3:0) у півфіналі ЛЄ, то побачив неймовірно цікавий епізод. Уявіть, наш центрфорвард Скамакка під час пресингу грав один в один центрального захисника! Це мене дуже сильно вразило.

«В Італії до 16 років футбол професійно не сприймається»

– До переїзду в Італії ти займався футболом в академії Динамо. Як опинився в Італії?

– В Динамо я провів 2,5 роки. Був капітаном команди 2007 року. Після початку повномасштабного вторгнення переїхав з родиною в Італію. Пройшов перегляд в академії Мілану, але мені треба було витрачати по 1,5 години на дорогу. Згодом надійшла пропозиція від Аталанти та Роми. Я обрав перший варіант, тому що на авто до Бергамо їхати 10 хвилин. Зараз мешкаю на базі Аталанти з хлопцями-легіонерами.

Олександр Драган. Фото: instagram.com/oleksandr.dragann

– Я багато подорожував і часто випадало так, що до Мілана добираєшся через аеропорт неподалік Бергамо. По часу це співпало з приходом в команду Руслана Малиновського, коли Аталанта була на хайпі.

– Руслана зараз часто можна зустріти на матчах Аталанти. Ми кілька разів перетиналися під час матчів.

– На базі не перетиналися?

– Наші тренування з першою командою проходять у різний час. Але коли Руслан ще був у команді, часто займалися на сусідніх полях.

– На юнацькому рівні чемпіонат розділений на провінції?

– Наша команда грає в першості, де представлені команди з провінції Ломбардія. З U-19 починають грати загальний чемпіонат. На кожен регіон є групи. Найкращі дві команди виходять в 1/8, а решта грає стикові проти команд з інших регіонів.

– Інтер та Мілан виділяються своєю школою?

– Мілан із гравцями 2007 р.н. у першому колі не програв жодної гри. З Інтером можна було боротися. В другому колі ми завдали Мілану поразки (2:1). Ми погано почали чемпіонат, а потім надолужили втрачене.

«Всі ми грали за схемою Гасперіні»: 

– Зараз від вас вимагають грати в футбол, як це робить перша команда?

– Торік вся академія грала 3-5-2, як Гасперіні. Зараз тільки U-18, U-19, U-23.

– В Італії ти майже два роки. Що для тебе тут стало розривом шаблону в плані футболу?

– Дві речі, які кинулися в око. 

В Україні більш професійно ставляться до тренувань, матчів. В Італії до 16 років футбол професійно не сприймається. Все на дуже легкому вайбі. Коли настає час серйозних матчів, вони реально включаються і грають на дуже високому рівні.

З U-17 тренери стають більш вимогливими. Футбол перебудовується. Ти маєш грати в пас, розуміти певні тактичні речі, а не обігрувати всю команду та забивати голи. Тому що коли гра проти суперника не клеїться, потім ти можеш сам піти в обіграш та загострити ситуацію на полі, що дасть перевагу твоїй команді.

З іншого боку, у нас дуже складно з грою один в один, тому що з дитинства завжди просять грати в пас, переходи один на другого, стіночки. Тому при переході на юнацькій рівень до індивідуального зростання додають тактику, і це вже зовсім інший рівень.

«Щоб литовець нічого не зрозумів, з одноклубником у Аталанті говоримо українською»

– З тобою в Аталанті U-18 грає ще один українець – захисник Іван Лихоліт. Присутність земляка в команді полегшує тобі процес адаптації?

– Коли Ваня приїхав, я вже освоївся. Мене прийняли в команді, швидко опанував італійську. Коли Лихоліт приїхав, то я побачив у ньому себе рік назад. Допомагаю йому швидше адаптуватися, щось перекласти, побут. Дуже добре, коли в команді є свій хлопець, з яким можеш поговорити наживо.

В іграх дуже класно, коли можемо українською переговорити, то нас ніхто не розуміє. До нас приїхав в команду хлопець з Литви. Він 2008 року, то ми переходили на українську, щоб він нічого не розумів:) Його це дуже розізлило.

– На твою думку, що сприяло швидкій адаптації в Італії?

– Мені дуже допомогли три речі: я заїхав на базу, пішов в місцеву школу та мав чудового тренера. Всі допомагали, пояснювали, швидко опанував мову і тренер. Торік з нами працював тренер, якого я вважаю найкращим у своїй кар'єрі. Зараз він тренує U-19, а в наступному році перейде на U-23.

Олександр Драган. Фото: instagram.com/oleksandr.dragann

– Що за фахівець?

– Джованні Бозі. Він свого часу грав у Серії А за Болонью. Він був як друг, його хотілося слухати. Всі йому прямо в рота заглядали. Коли наставав момент гри, то ставав серйозним і вся команда хотіла грати за нього. В нього був дуже сильний зв'язок з колективом.

– Тобі комфортно працювати з тренером, який не тримає дистанцію з гравцями? У нас підходи трошки відрізняються.

– Краще, коли є близький зв'язок, але є певна межа. Коли тренер стає прямо другом з 16-17-річними хлопцями – це перебір. Має бути респект.

– Хто зараз вас тренує?

– Легенда Аталанти Джанпаоло Белліні (рекордсмен за кількістю матчів – 435).