Найкращий гравець травня Другої ліги Литовченко: «Приїхав на матч з Поліссям прямо з військової частини й оформив гол і асист»
Заключний місяць регулярного чемпіонату – прагматичний час, коли виграють тільки найсильніші. Набити хороші особисті показники в вирішальному відрізку змагань – це ніби знак якості для гравця. Хоча Чайка не вийшла в плей-офф, вона вперше в історії здобула бронзові медалі Другої ліги.
В цьому місяці величезний вклад в успіхи борщагівців зробив нападник Литовченко – він забивав буквально у кожному матчі травня! У чотирьох турах – чотири голи та три асисти! Звісно, жюрі сайту «Український футбол» і Професіональної футбольної ліги не сумнівалося, кого називати найкращим гравцем травня 2023 року!
Герой травня в VBET UA Друга Олексій Литовченко проаналізував весняну частину сезону для Чайки, а також пригадав свої перші кроки у футболі. Також ви можете прочитати інтерв’ю з найкращими гравцями попереднього місяця в Першій лізі та Аматорському чемпіонаті України.
«Сподобався матч з Реал Фармою – мали можливість зіграти на якісному газоні»
– Ну от по праці – і честь. У вас – сім результативних дій у травні, що не обійшли увагою експерти «УФ» і ПФЛ. Поділіться своїм враженням від визнання найкращим гравцем травня?
– Приємно, коли експерти високо оцінюють мою роботу. Мене це додатково мотивує на нові звершення. Рухаюся у правильному напрямку. Зроблю все, щоб таких нагород було якомога більше.
– У першому матчі травня ви розгромили Кремінь-2 (5:0). Це був один із найкращих матчів вашої команди у сезоні? Здавалося, що ви грали з запасом…
– Не можу сказати, що за грою це був наш найкращий матч. Особисто мені найбільше сподобалося протистояння з Реал Фармою. Мали можливість зіграти на якісному газоні. У тому матчі у нас все виходило, отримували задоволення від футболу.
– Через тиждень ви допомогли команді розгромити Реал Фарму (3:0). За рахунок чого змогли досягнути такого результату? Одесити вас неприємно вразили, адже у них навесні взагалі нічого не виходило?
– У першому колі ми втратили перемогу, хоча і вели в рахунку 3:1. Тоді нам було дуже неприємно, адже розуміли, що ці очки можуть нам знадобитися у майбутньому. Суперника оцінювати не буду, а ми у матчі другого кола зіграли якісно.
Серйозно готуємося до кожного матчу, тренер готує багато інформації про кожного опонента. Легкої прогулянки не було, але ми знали, що маємо робити для перемоги. Вважаю, що зіграли у свій найкращий футбол і заслужено виграли. Відзначу шикарний гол Пуди, який став окрасою матчу.
– У передостанньому турі ви переграли Васт, хоча в першому колі цей суперник створив вам проблеми й ледь не відібрав очки. За рахунок чого вдалося дотиснути миколаївський колектив?
– Не знаю, чому, але відчувалася напруга, наче у фіналі Ліги чемпіонів. Васт максимально налаштувався на гру, прагнув набрати три очки. Боротьба, боротьба та ще раз боротьба. Так можу охарактеризувати цей матч. Дякувати Богу, все ж змогли дотиснути суперника і здобули надважливу перемогу.
Вважаю, що це був найбільш складний матч для нас навесні. Перехід зі штучного поля на натуральне позначився на нашому фізичному стані. У другій половині зустрічі все ж почали нав’язувати свою гру. Також нам дуже допоміг гол Кулакевича, який додав позитивних емоцій.
– В останньому турі вас влаштовувала лише перемога. Що не вдалося у протистоянні зі Звягелем?
– Не можу сказати, що ця гра стала для нас розчаруванням. Головне, що нам вдалося завоювати бронзу. Звягель – хороша команда, проти якого всім грати непросто. Вони контролюють м’яч, постійно тиснуть на захист суперника. Вважаю, що нічия ‒ це закономірний результат. Могли як виграти, так і програти.
«Бронзові медалі ‒ теж хороший результат для нас»
– У травні ви забили чотири голи. Це той результат, яким можете бути задоволені, чи очікували більшого?
– На таку результативність гріх жалітися. Багато працював для того, щоб навесні допомагати команді своїми голами. На тренуванні багато уваги приділяємо грі в атаці. Сергій Валерійович (Сизихін, головний тренер Чайки, ‒ прим. «УФ») акцентував увагу на тому, як треба грати у заключній третині поля. Завжди хочеться забивати більше, адже межі досконалості немає.
– Команда фінішувала третьою, а до другого місця не вистачило зовсім трохи. Наскільки цей результат є для вас прикрим? Вже проаналізували причини?
– Маємо те, що маємо. Чемпіонат був складний, але водночас цікавий. Ми не мали права втрачати очки з Хустом, а також у першому колі з Реал Фармою. Могли за два тури до завершення забронювати собі друге місце, але це футбол. Втрата концентрації у деяких матчах не дозволила нам поборотися за підвищення у класі. Проте призове місце ‒ це теж хороший результат для нас. Могли краще, але могло бути і гірше. Для Чайки на професіональному рівні це дебютна медаль.
– Які зміни відбулися у грі команди з приходом Сизихіна?
– Це дуже кваліфікований тренер, зі своїм баченням футболу. Він постійно розмовляє з футболістами, розповідає, що вони мають робити в тому чи іншому епізоді. Як приклад, другий гол у ворота Васта. Комбінацію розіграли шикарну і це саме те, чого від нас вимагає тренер. Вважаю, що ми додали у командній грі, почали швидко виходити із захисту в атаку.
– Чайка цього сезону освоїла кілька нових тактичних схем, зокрема, й гру в три центрбеки. Схема 5-3-2 для вас є комфортною? Скільки часу пішло на адаптацію до нової тактичної формації?
– Ми маємо бути готові грати у будь-якій тактичній схемі. Треба якомога швидше адаптуватися до всього, щоб мати можливість прогресувати і приносити команді користь. Тренерський штаб підбирає під тактичну схему гравців, тому маємо відповідати вимогам. Ми можемо грати в два нападники, а можемо і в три чи одного. Така тактична гнучкість допомогла нам досягнути результату. Ми завжди намагаємося грати у свій футбол і не звертати увагу на суперника.
Довідка «УФ»: найкращі гравці місяця від нашого сайту
• Вересень 2022: Іван Сомов - Нива (Бузова)
• Жовтень 2022: Артур Загорулько - Нива (Вінниця)
• Листопад 2022: Микита Лапко - Металург-2 (Запоріжжя)
• Квітень 2023: Андрій Фесенко - (ПФК Звягель)
«Чайка у моєму серці назавжди»
– Які ваші враження про рівень нинішньої Другої ліги? Інтрига до останнього свідчить про те, що чемпіонат був конкурентоспроможним?
– Чемпіонат був непоганий, адже інтрига трималася до останнього. Відзначу рівень організації змагань. Була якісна трансляція кожного матчу, у гравців брали інтерв’ю. Це додавало солідності нашим змаганням. Намагався працювати ще більше, щоб показати себе з найкращого боку.
Дебютанти Другої ліги заявили про себе з найкращого боку. Бузівська Нива виграла, а Хуст фінішував другим. Також Звягель особисто мене здивував приємно навесні. Коли в чемпіонату якісні новачки, це завжди добре – значить, є рух, турнір оновлюється, і це якісне посилення.
Хочу подякувати ПФЛ за якісну роботу у висвітленні чемпіонату. Вважаю, що кожній команді була приділена увага і це додатково мотивувало.
– А де починався футболіст Льоша Литовченко?
- Починав я свій шлях у футболі в київському Динамо. Моїм першим тренером був Юрій Олександрович Лень. Приємно, що саме на мене звернули увагу і дали можливість проявити себе у школі гранда нашого футболу. Займався в ДЮСШ-15, а потім тренувався під керівництвом Володимира Івановича Ральченка. Того року команда зіграла дуже добре і мене запросили до юнацької збірної.
– Наскільки непросто вам дався перехід на професіональний рівень? Хто допоміг з адаптацією?
– В 2012 році був у заявці на професіональному рівні в Буковині, яку тоді тренував Вадим Заєць. В 15 років в Першій лізі було б грати складно, але поступово зміг адаптуватися. Я був невисокого зросту, а доводилося грати проти здорових чоловіків. Хочу віддячити хлопцям з команди, які мені допомагали. Тоді у Буковині було багато футболістів з Києва. Цей досвід мені дуже допоміг у майбутньому.
– У якій команді змогли найкраще розкрити свій потенціал?
– У кожній команді отримав важливий досвід. Хочу подякувати президенту Чайки, тренерському штабу, адміністратору. У цій команді відчувається справді сімейна атмосфера. Чайка у моєму серці назавжди.
«Не розумію, чому Нива (Тернопіль) зробила скандал. Я звернувся до Палати вирішення спорів, і вони стали на мій бік»
– Колись ви гарно грали за тернополян, але потім не менш гучно з ними розсталися. Вслід вам полетіли такі слова, після яких у ХІХ столітті викликали б на дуель. Чому зі скандалом пішли з Ниви?
– Не розумію, чому клуб зробив з цього скандал. За двадцять секунд до завершення гри з Буковиною я травмувався. У мене був розрив хрестоподібної зв’язки на правому коліні. Клуб обіцяв допомогти з операцією та відновленням, але все вийшло не так, як мені говорили.
Я звернувся до Палати вирішення спорів, і вони стали на мій бік, ухвалили правильне рішення. Дякую тим людям, які мені допомогли у складний період кар’єри. Рухаємося тільки вперед.
– Ви грали за юнацьку збірну України. Цей досвід допоміг вам у майбутньому?
– Збірна ‒ це зовсім інший рівень, який неможливо порівняти ні з чим. Бажаю кожному футболісту пограти у збірній, адже це неоціненний досвід. Це незабутні емоції, найкращий період мого футбольного життя. Все було організовано на найвищому рівні.
– Тим не менш, матч Данія – Україна закінчився з рахунком 4:0, хоча у складі нашої команди грали Коваленко (зараз - Спеція), Циганков (зараз - Жирона), Третьяков (Олександрія), Кирюханцев (Зоря) та багато інших зірочок. Розкажіть, якими були в юному віці майбутні гравці національної збірної та клубів УПЛ? Хто тренував вашу команду?
– Напевно, у такому віці складно когось було виділяти, кожен мав власні амбіції і бажання проявити себе. Хоча команда в цілому була досить боєздатною. Чудово, що багато футболістів з тієї збірної не розгубилися, а зараз грають на високому рівні. Звісно, постать Олександра Головка, зірки українського футболу, була для нас авторитетною, його вдумливі і виважені установки на гру додавали нам наснаги перед матчами. Перемоги були важливими, але досвід виступів у головній команді країни і впевненість у собі й далі дозволяють нам прогресувати.
– Дебютним голом у професіональному футболі ви відзначилися 30 вересня 2017 року на 30-ій хвилині переможного (2:0) виїзного поєдинку групи «А» Другої ліги України проти Полісся з Житомира. Пригадайте свої емоції?
- Пам’ятаю цей матч, адже я тоді служив в армії. Я з військової частини приїхав в день матчу. До того ж, мене тренер поставив до стартового складу. Відзначився голом та асистом, тому лише з теплотою згадую це протистояння.
– І де служили?
– Я служив у звичайній бойовій частині. У нас був хороший командир, який захоплювався спортом. Він знав декілька іноземних мов, був справедливим. Кожного ранку він разом з всіма солдатами робив зарядку. Максимально заохочував всіх до спорту. Я грав на область за державну службу охорони, а потім Задорожний запросив до Ниви. Командир погодився і мене відпустили.
– Відчуваєте у собі сили прогресувати і надалі, виходити на новий рівень у розвитку?
– Я мотивований прогресувати, відчуваю достатньо у собі сил для цього. Весняну частину сезону занесу собі в актив, але безумовно, завжди хочеться більшого. Побачимо, що буде у майбутньому.
Анатолій Янголь.