«Не мав права мовчати про те, що пережив»: Павлов про підтримку Кривбасу, роботу Шовковського та рівень гравців збірної

Автор: Анастасія Станіславська

Микола Павлов — людина, яка залишила глибокий слід в історії українського футболу. Повний призер чемпіонатів України – від золотих медалей до бронзових, володар Кубка України, колишній наставник Дніпра, Динамо, Ворскли та збірної, він добре знає, як будується команда — і на полі, і поза ним. А кілька років тому спробував себе ще й у ролі автора — написав книжку про своє футбольне життя.

Сьогодні Павлов — президент Лівого Берега, почесний член Виконкому УАФ і уважний спостерігач за всім, що відбувається в УПЛ, збірній та УАФ.

Редакція сайту «Український футбол» записала ексклюзивне інтерв’ю з легендарним тренером, в якому він мав багато про що розповісти. Зокрема, про таке:

• Враження від нинішнього сезону УПЛ
• Робота Шовковського в Динамо та критика Реброва
• Оцінка гри гравців збірної, які виступають за кордоном, зокрема Довбика, Циганкова, Забарного
• Підтримка Кривбасу та проведення паралелі з Маріуполем
• Досвід роботи в УАФ 

«Мені подобається, як проходять ігри чемпіонату — є напруга, емоції. Для себе я виділяю три команди»

— Миколо Петровичу, як вам загалом нинішній сезон УПЛ? Яка команда здивувала найбільше?

— Мені подобається, як проходять ігри чемпіонату — є напруга, емоції. Особисто я виділяю три команди: Динамо, Олександрію та Верес. 

— Яка з команд вам не імпонує?

— А от хто не справляє враження — починаючи з ЛНЗ і далі ті, хто поруч із ними в таблиці.

— Чого чекаєте від матчу Шахтаря проти Динамо?

— Перш за все, якісного футболу – тому що зустрічаються наші флагмани, на яких, так чи інакше, всі рівняються. Хочеться, щоб гра вийшла більш змістовною в плані гри, ніж – карток, нервів і так далі. Я сам багато років відпрацював тренером, тому розумію той рівень емоцій і відповідальності, який зараз є у Пушича та Шовковського. Цього сезону буде ще один матч Динамо й Шахтаря – ще й у фіналі Кубка України, тому мені дуже цікаво, як тренерські штаби розподілять сили, витримають дистанцію та календар. 

Олександр Шовковський і Марино Пушич, фото: ФК Шахтар Донецьк

— Про Буковину, як сенсаційного півфіналіста Кубка України з нижчих ліг, зараз говорять усі — що скажете про їхній прорив у Кубку?

— Я переживаю за Буковину, бо там працює Григорій Чурилов. У мене була можливість співпрацювати з ним у Маріуполі, тому за цю команду вболіваю. Мені подобається їхній підхід. Я щиро бажаю їм удачі і дуже хочу, щоб їм вдалося вийти до Прем'єр-ліги.

— Ви публічно підтримали Кривбас і провели паралель із власним досвідом у Маріуполі. Дійсно побачили щось спільне?

— Якщо головний тренер відмовляється їхати з командою до колеги, який в такій ситуації— це викликає в мене сильну реакцію.

Я сам був у Маріуполі. Я ж не покинув місто у 2014 році, коли його частково захопили. Деякі райони вибивали з боєм два місяці. Танки стояли в місті на 9 травня.

Наступна наша гра мала відбутись вдома — проти Чорноморця Григорчука. Ще відмовилася до нас їхати Волинь Кварцяного. І тоді, як тренери, вони зрадили — зрадили наш тренерський корпус.

Мені неприємно про це говорити. Я бачу ситуацію так: якщо якийсь клуб і головний тренер відмовляються їхати в Кривий Ріг — це просто неповага. Неповага до тренера, який там працює, до всього тренерського корпусу.

Ситуація така, що в будь-який момент можуть атакувати будь-яке місто України. Ми повинні підтримувати одне одного. Я принципово виступив із такою позицією, і мені приємно, що віце-президент Кривбаса Гагарін подякував мені за підтримку. Я просто вважаю, що не мав права мовчати про ситуацію, яку сам пережив.

«Я знаю Шовковського багато років. Такий його впевнений шлях до чемпіонства багато про що говорить»

— Шовковський після Луческу очолив Динамо в якості головного тренера. Як оціните його роботу?

— З урахуванням чемпіонату — він єдиний тренер, який ще не програв жодного матчу, попри сильних суперників. Я дуже позитивно ставлюсь до його роботи. Це його перший досвід на посаді головного тренера — і такий впевнений шлях до чемпіонства багато про що говорить.

Олександр Шовковський, фото: ФК Динамо Київ

— Яким він був тоді, коли ви його тренували? Що було особливого в його характері ще тоді?

— Тоді він був зовсім молодим, але вже дуже серйозним хлопцем. Це було видно по тому, як він працював. Я й досі підтримую спілкування з тренером воротарів Динамо Михайлом Михайловим — він із самого початку дуже добре відгукувався про Сашу. І досі його думка не змінилася.

— Ви були на презентації його книги. Що скажете — як вам це видання не тільки як тренеру, а й просто як людині, що знає Сашка давно?

— Я знаю Сашка багато років. Він, до речі, був і на презентації моєї книги. У мене є його видання, і я уважно його прочитав. Вважаю, що для молоді він може бути справжнім прикладом. У книзі він ділиться тим, як проходив через важкі ситуації — травми, операції. 

Ті, хто грав у футбол, знають, як важко відновлюватись. Отримати травму — одне, зробити операцію — інше, але найважче — це пройти шлях повного відновлення. І те, як він не раз долав ці труднощі, тільки підтверджує силу його характеру.

— Руслан Ротань — найкращий тренер 2024 року за результатами референдуму «УФ». Чи погоджуєтесь із такою оцінкою?

— Звичайно. Враховуючи, що він працює лише третій рік, вважаю, що в нього вже є свій досвід. Він працював у тренерському штабі молодіжної збірної — це забирало багато часу й сил.

Я пов’язую успіхи Ротаня з тим, що в нього дуже сильна тренерська команда. Усі тренери, які його оточують — це люди з певним досвідом у футболі. Особливо хотів би відзначити Євгена Греся, який працює у них як аналітик і тренер. Я добре його знаю — колись він дуже допоміг мені, коли я працював у Ворсклі та Маріуполі.

І Ротань, як керівник штабу, правильно підібрав людей, що теж говорить на його користь. Для мене не є секретом, чому в них усе виходить — я знаю, як вони працюють.

Руслан Ротань, фото: ФК Олександрія

— Поговорімо про збірну. Як оцінюєте роботу Сергія Реброва? Це людина, якій довірили збірну в досить складний період. Чи зберігаєте до нього довіру як до тренера?

— Звичайно. Ми підтримуємо спілкування, часто з ним на зв’язку. Зустрічаємось один на один, говоримо. Я в ньому не сумніваюся як у тренері — це 100%.

Єдине, чого хотілося б — це менше критики в його бік. Бачу, що деякі «спеціалісти» оцінюють його несправедливо. Мені це дуже неприємно. Але він витримає — в нього дуже хороша, любляча сім’я, яка його підтримує.

«Мудрик – велика втрата для українського футболу і для нашої збірної»

— Михайло Мудрик залишається у центрі уваги через проблеми з допінгом. Що скажете про його ситуацію? Як йому повернутися в форму і не загубитися після всіх викликів?

— Чесно кажучи, не знаю, що сказати про Михайла, особисто з ним не знайомий. Бачив його гру — він мені імпонує як футболіст. Це справді велика втрата для українського футболу і для нашої збірної. Дуже прикро, що з ним сталася така ситуація. Знаю, що він серйозний хлопець, і чому саме так вийшло — не знаю. Але в чутки не вірю.

— У Довбика дебютний сезон у Ромі. Як оціните його гру?

— Про форварда найкраще говорять його голи. Артем забивав як у Жироні, так і тепер у Ромі. Так, критика завжди буде, її не уникне жоден гравець. Але те, що він регулярно забиває та оновлює рекорди — це підтвердження, що він ключовий гравець. Артем яскраво проявляє себе.

— Італійський клуб — правильний вибір для нього?

— Якщо він постійно виходить у стартовому складі — значить, у цій команді він далеко не останній футболіст.

«Те, що Забарного визнали найкращим гравцем року в Україні у такому віці — говорить саме за себе»

— А як щодо Циганкова? Він не «засидівся» в Іспанії? Чи Жирона — це справді його клуб?

— У Віктора були проблеми з травмами — усі це знають. Саме ці травми заважають йому повністю розкритися. Якщо надійде пропозиція від клубу вищого рівня, ніж Жирона, йому варто переходити. У нього все ще попереду, головне — щоб травми не заважали.

Віктор Циганков, фото: ФК Жирона

— Забарний стабільно грає в АПЛ, здобув звання найкращого футболіста та легіонера України за опитуванням «УФ». Як вважаєте, чи готовий він до переходу в мадридський Реал або Тоттенгем?

— У нього є все для цього. І те, що його визнали найкращим гравцем року в Україні у такому віці — говорить саме за себе. Він стабільно грає в основі збірної. 

Щодо наступного кроку в його кар’єрі… Думаю, Ілля – вже футболіст, який відбувся. Він багато що сам розуміє в футболі. Тож своєчасно зробить наступний крок, коли це буде доцільно і для нього, і для клубу. Він, безперечно, розвивається і ще має куди зростати.

— Ми ж пам’ятаємо часи, коли в Динамо вище оцінювали перспективи Сироти, Боля чи того ж Попова. Як гадаєте, що робить Забарного особливим?

— У цих хлопців просто не було таких можливостей, як у Забарного. Можливо, якби вони раніше потрапили до сильного чемпіонату, то теж би проявили себе.

— Багато розмов було навколо Артема Степанова. Що Ви думаєте про цю ситуацію з Байєром і збірною?

— Я його не знаю, ніколи не бачив. Мені невідомо, який у нього характер.

«Де б Шевченко та Ребров не грали, і де б я не працював — ми завжди підтримували хороше спілкування»

— Хто були найважчі гравці у Вашій кар’єрі — ті, з ким було найскладніше працювати?

— Про це, мабуть, усі знають — це Рикун. Гравець із непростим характером, і з такими, звісно, працювати складніше. Проте я б хотів звернути увагу – в мене Саша грав, і як грав! Отже, він був вартий зусиль і показував, що може на футбольному полі.

— У вас у біографії були дуже різні футболісти. От як ви виховували професіоналізм у таких різних, перш за все, людей, як Рикун, Шевченко, Ребров?

— Шевченка і Реброва я тренував лише два місяці, тому не скажу, що якось особливо вплинув на них. Але де б вони не грали, і де б я не працював — ми завжди підтримували хороше спілкування. Як я згадував у своїй книзі, так і Шевченко згадував той період — і для мене це багато значить.

Сергій Ребров і Андрій Шевченко, фото: УАФ

— Ви зараз – почесний член Виконкому УАФ. Як Вам атмосфера там, колектив, яким керує Андрій Шевченко?

— Щомісяця ми збираємося, всі мають право голосу, кожен може висловитися. Дискусії є, але рішення завжди приймаються спільно. І я щиро сподіваюся, що ці рішення допоможуть розвитку українського футболу в майбутньому.

«Голуби — це любов на все життя. У мене досі є дві породи: київські та миколаївські»

— Миколо Петровичу, дозвольте поставити трохи більш особисте питання — як Ви самі зараз? Як настрій, здоров’я?

— Зі здоров’ям усе в порядку. Щонеділі парюся, купаюся в річці — навіть узимку, коли є проруб, обов’язково занурююся. Це вже традиція і частина мого життя.

— Як Ваші голуби — досі поруч із Вами?

— Голуби — це любов на все життя. У мене досі є дві породи: київські та миколаївські. Мені пощастило, що маю двох справжніх друзів — Володю і Сергія. Вони професіонали, займаються селекцією, радять нові напрямки, діляться досвідом. Я отримую величезне задоволення від спілкування з такими справжніми голуб’ятниками.

— Що сьогодні Вас надихає, радує? Можливо, є якась новина чи історія, яку Ви ще нікому не розповідали?

— Мене зараз найбільше радує присутність онуків. Один завжди з нами, а інший — з донькою та мамою у Великій Британії. Але влітку вони повернуться, і всі будемо разом. 30 квітня до нас приїдуть друзі моїх дітей, зятя, доньки — будемо святкувати день народження молодшого онука, яке було 19 квітня. Це дарує мені радість і натхнення.