«Ще у 2016 році «1+1» підтримував розкол єдиного телепулу»: Андріюк – про «ЗупиниЛося», Шевченка та Павелка
Костянтин Андріюк 13 років пропрацював на «1+1». Він був першим ведучим програми «ПроФутбол» та знає всю кухню телеканалу зсередини. Після відходу з каналу Андріюк разом з Сергієм Болотніковим заснували YouTube-проект «ТаТоТаке», а зараз Костя є незмінним ведучим соціального проекту «ЗупиниЛося», де підказує водіям не порушувати ПДР.
Редактор сайту «Український футбол» зв’язався з Андріюком, щоб дізнатись його думку з приводу ситуації навколо телепулу, але наша розмова замість запланованих 20-ти хвилин розтягнулась на дві години. І поговорили ми, звісно, не тільки про телепул.
Навіть повномасштабна війна не змінила думку цих людей. Напевно, вони не хочуть бути цивілізованими
– Костянтине, озвучте вашу позицію щодо скандалу навколо єдиного телепулу з точки зору незалежного медійника?
– Моя позиція як громадянина, журналіста та людини, яка критично мислить – така: в цивілізованих чемпіонатах, наприклад в польській Екстраклясі (я вже не кажу за АПЛ), вже давно є єдиний телепул з єдиною картинкою та графікою. І клуби від цього отримують гроші. Всі у виграші!
Як на мене – це єдиний правильний шлях цивілізаційного розвитку нашого футболу. А що відбувається з року в рік у нашій країні? Зараз ми бачимо, що якійсь частині людей єдиний телепул не потрібен. Вони просто не хочуть об’єднуватись, щоб наш чемпіонат, нарешті, став європейським, бодай, з точки зору телевізійної картинки. Бо тільки єдиний пул можна продати для трансляції за кордон.
Ці люди переслідують незрозумілі для мене цілі. Давайте подивимось, що буде, якщо кожен клуб почне показувати свої матчі тими камерами, якими вони захочуть. Ви уявляєте, як буде виглядати наш чемпіонат у телевізійному форматі? Третина клубів вже так намагалась робити, транслюючи матчі на своїх YouTube-каналах. Всі ми побачили, що з цього вийшло.
Такий продукт навіть соромно пропонувати на продаж, хоча ми всі розуміємо, що зараз йде війна і нам зовсім не до цього. Але рано чи пізно ми переможемо, і чому б не почати телевізійний розвиток футболу прямо зараз?
– Як ви думаєте, чому керівники Динамо, Дніпра-1, Руху, Зорі та Металіста вперто гнуть свою лінію?
– Вони розповідають дивні відмазки: то їм гроші не такі, то їм гроші не важливі, то умови не такі. Як на мене, це просто маніпуляції. Деякі клуби казали, що 100 тисяч доларів для них не гроші. Але під час війни більше ніхто не дасть. А якщо гроші для вас не важливі, – то об’єднайтесь, не вставляйте палки в колеса, не влаштовуйте медійні війни! Потисніть один одному руки, зафіксуйте договір на папері та зробіть єдину картинку!
– Чому цього досі не сталося?
– Чесно, не знаю! Їхні розповіді про причини виглядають недолуго. Спочатку вони казали, що не віддадуть права ТК «Футбол», бо там власник – президент Шахтаря Ахметов. Але тепер немає каналів «Футбол» ‒ і легенда змінилася. Навіть повномасштабна війна не змінила думку цих людей. Напевно, вони не хочуть бути цивілізованими.
У мене таке відчуття, що частина клубів хоче грати свій кишеньковий чемпіонат. Починається якась неймовірна медіа-війна.
Після того, як УПЛ і «Сетанта» пройдуть всі футбольні інстанції в Україні, вони підуть в Лозанну і виграють там позов
– Медіа-холдинг «1+1» заявляє, що все робить правильно з точки зору закону та запевняє, що Динамо, Рух, Дніпро-1, Зоря та Металіст передали їм права на трансляції домашніх матчів.
– Якщо вони роблять все правильно, то чому тоді YouTube прийняв страйки від УПЛ на трансляції матчів першого туру? Зауважте, в другому турі вони вже не транслювали на YouTube. Я давно на YouTube і розумію, що це за організація. YouTube ніколи не буде приймати рішення по дзвінку, чи як заманеться.
Компанія керується винятково правовими актами і нормами. Тому, якщо була видалена трансляція з YouTube-каналу «2+2», то виходить, що УПЛ та «Сетанта» були праві.
– Як тоді пояснити рішення Печерського суду, який заборонив УПЛ кидати страйки в YouTube та накладати штрафні санкції на клуби-сепаратисти?
– Як цивільний суд взагалі може втручатися у футбольні справи? Я припускаю, що після того, як УПЛ і «Сетанта» пройдуть всі футбольні інстанції в Україні, вони підуть в Лозанну і виграють там позов.
Чомусь ці п’ять клубів продовжують гнути свою лінію та казати, що будуть робити по-своєму. Так зробіть свій чемпіонат і грайте там у три кола! Але ж вони цього не зроблять, тому що тоді не кваліфікуються в єврокубки.
Тобто, вони плюють на цивілізовані правила, але все одно хочуть грати в цьому чемпіонаті. Вони сподіваються, що «парєшают».
– ФІФА та УЄФА можуть нас забанити через втручання цивільного суду у футбольні справи?
– Теоретично такий варіант можуть розглянути, якщо УПЛ спрямує офіційний лист. Але думаю, на даному етапі УЄФА і ФІФА будуть дистанціюватися від цього і казати: «Вирішіть це між собою, бо це ваші внутрішні справи».
Вважаю, що справу вирішить CAS на користь УПЛ та «Сетанти». Думаю, цього дуже бояться клуби-однокласники і тому них є завдання – не дійти до Лозанни, бо там вони стовідсотково програють.
– Чому?
– Тому що права на трансляції належать УПЛ. І саме для цього створювалась УПЛ в 2008 році! Але на дворі вже 2022-й, а телепулу й досі немає. Для чого тоді клуби створювали УПЛ? Дуже прикро, що зараз іде медійна війна, у яку втягнуті і журналісти.
– Якщо права належать УПЛ, то чому тоді «1+1» заявляє, що ці п’ять клубів передали права їм? Як це можливо?
– Не хочу рубати з плеча прізвища, хто захоче, той себе впізнає. Якщо люди, які вважають себе журналістами та медійними особами, озвучують брехню – то вони показують свій справжній рівень журналістики та ставлення до цієї професії. Журналіст має право відмовитись робити неправильні речі.
У мене є підозра, що частина журналістів з холдингу «1+1» відстоюють не розкол телепулу, а свої робочі місця. Вони розуміють, що якщо телепул буде транслюватись на іншому телеканалі, то, можливо, вони залишаться без роботи.
– А як би ви себе поводили на їхньому місці у цій ситуації?
– Не знаю. Але є якісь червоні лінії та точки неповернення. Для мене ‒ це Майдан. Тоді в мене було таке піднесення, здавалося, що країна змінюється. Потім прийшло розчарування, але все одно я робив все від себе залежне, щоб бути порядною людиною та мати європейські цінності.
Тепер у нас з’явилась ще одна точка неповернення – повномасштабна війна. І якщо люди, навіть, після 24 лютого відстоюють неправильну позицію – це їхнє право. Значить, вони так хочуть.
Я пропоную всім клубам, які кажуть, що дадуть футбол безкоштовно, відкрити свої фан-шопи і роздати безкоштовно атрибутику
– Як ви думаєте, УПЛ повинна оголосити бойкот цим п’ятьом клубам і яким він може бути?
– От зняття очок – це було б ого-го! Це перевернуло б усе! Але у нас всі бояться власників клубів і я на 99 відсотків впевнений, що УПЛ побоїться знімати з них очки. Проте є грошові штрафи по 250 тисяч гривень. І зараз це не маленькі гроші. До того ж, сам факт штрафу та висвітлення його в ЗМІ буде вже принизливим для цих клубів.
УПЛ повинна пройти всі процедури та виграти позов в CAS, щоб показати, що на їхній стороні правда. Це буде найпереконливіше!
Я читаю багато новин про телепул і там 95 відсотків коментарів за підтримку єдиного пулу. Але ці клуби не цікавить точка зору людей.
– Чи не здається вам, що вони вважають вболівальників та незалежних журналістів дурнями, розганяючи такі тези, що футбол повинен бути безкоштовним, адже у дідусів і бабусь немає 100 гривень, щоб заплатити за футбол?
– Я пропоную всім клубам, які кажуть, що дадуть футбол безкоштовно, відкрити свої фан-шопи і роздати безкоштовно атрибутику. Я подивлюсь, на скільки годин їх вистачить безкоштовно.
В Україні люди купують інтернет і телебачення і не кажуть, щоб на час війни зробити їх безкоштовними.
Під час війни потрібно допомагати економіці країни, і ті люди, які дійсно захочуть дивитись футбол – знайдуть 100 гривень в місяць і заплатять за український чемпіонат. А керівники клубів, які говорять, що футбол має бути безкоштовним – не стимулюють українську економіку.
– Чи не може бути такого, що Динамо так довго противиться єдиному телепулу через те, що Григорій Суркіс не хоче, щоб його створили під час президенства Павелка в УАФ, зважаючи на їхню давню ворожнечу?
– Можливо. Тут треба дізнатись, що відбувається між ними зараз. Відкрита війна між Григорієм Суркісом та Павелком почалась в 2018 році, але 24 лютого у нас почалась реальна повномасштабна війна.
І той же футбол міг стати об’єднуючим фактором. Я вважаю, що зараз неприпустимо влаштовувати розбірки, замість того, щоб сісти та вислухати аргументи один одного.
– Коментатор Віталій Волочай написав: «А чи можна рішенням печерського суду визнати Дніпро-1 чемпіоном та не їб*ти людям голову?». Як ви думаєте, чому він написав саме про Дніпро-1, а, наприклад, не за Динамо?
– Ми всі прекрасно розуміємо, що до фінансування Дніпра-1 причетний Коломойський, який також володіє холдингом «1+1». Тому ця прив’язка зрозуміла.
Мені дуже сумно дивитися на людей, з якими я працював, а вони зараз з піною в роті продовжують відстоювати незаконні речі.
– Ви перетинались з Коломойським, коли працювали на телеканалі?
– Жодного разу я з ним не бачився на каналі, і це чудово. Я з ним перетинався тільки тоді, коли були масові інтерв’ю, та й то – тільки тримав мікрофон.
Ще у 2016 році спортивний департамент «1+1» підтримував розкол єдиного телепулу
– Ви дуже довго працювали на «1+1». Яка там тоді була атмосфера в колективі?
– У нас була непогана атмосфера. До речі! Телепул мав створюватися ще в той час, коли президентом УПЛ став Томас Грімм. Це було його головне завдання. Саме тоді Ігор Суркіс заявив, що не віддасть права каналам «Футбол», які офіційно виграли тендер.
Динамо, Дніпро, Зоря та Металіст по суті розвалили телепул.
Пригадую, як у спортивному департаменті «1+1» пишалися та підтримували це – «ми обіграли конкурентів» і т.д. На «1+1» тоді розуміли, що у їхньому пулі були сильніші клуби, ніж на «Футболах» – на початку 2010-х Металіст був на ходу, Динамо, Дніпро, Зоря.
Але навіть в той момент, коли кожен транслював своє, – вони мінялися матчами між собою. І лише в 2019 році керівництво каналів пересварилося між собою та перестали обмінюватись матчами.
Підсумовуючи, можна сказати, що ще у 2016-му спортивний департамент «1+1» підтримував розкол єдиного телепулу.
– У той час ви працювали на «плюсах». Яка у вас була думка з цього приводу, що ваш телеканал зриває телепул?
– Скажу чесно. Я, як працівник телеканалу, не міг публічно висловлювати свою думку. По-хорошому, треба було звільнитись і тоді вже висловлюватись, як незалежна людина. Неправильно гадити там, де працюєш.
Але кулуарно я сказав одному своєму колезі, що наша сторона неправа. «Плюси» зараз діють такими ж методами. Але знаєте, що зараз пішло не так у цьому незаконному пулі? Зараз вони зіштовхнулися з міжнародною компанією «Сетанта», в якої немає ніяких побоювань перед олігархами і вона може цивілізовано боротись з «плюсами».
– Як ви думаєте, «1+1» постійно влазить у розкол телепулу з подачі Коломойського?
– Думаю, там вибудовується спільне рішення: Коломойського та президентів клубів-однокласників.
– Зараз дуже медійною персоною став керівник управління спортивних проектів «1+1» Степан Щербачов. Ви дуже довго працювали під його керівництвом. Розкажіть, що він за людина і яка у вас про нього думка?
– Я прийшов на канал у 2004 році, а пішов у 2017. Щербачов ‒ один із тих людей, з ким я найдовше працював у спортдепартаменті «1+1», більше тільки з Євгеном Зінченком. Я вже не працюю на «плюсах» п’ять років, іноді хочеться щось сказати, але краще промовчу.
Відповім так: конкретно в цій історії з телепулом і прийнятті ключових рішень у спортивній редакції Степан Щербачов – не самостійна фігура.
– Що скажете про Ігоря Циганика? Спочатку він підтримував єдиний телепул, але, як тільки п’ять клубів прийшли на «1+1», відразу змінив точку зору і почав всіляко тягнути лямку за своїх роботодавців. Зі сторони виглядає не дуже красиво.
– Пам’ятаю цікавий момент, який я прочитав у коментарі про Ігоря Циганика. Коли історія з телепулом дійшла до точки кипіння, у цей день у Циганика мала вийти його авторська програма, але вона не вийшла. «Циганик Лайв» виходить у прямому ефірі, і скоріше за все, він розумів, що у нього на YouTube буде шквал запитань про телепул, на які він не зможе відповісти.
Якщо мені зателефонує Щербачов і запропонує повернутись, то я доплачу йому, щоб він більше мені не телефонував
– Відстоювання незаконного пулу – це ж репутаційний удар для журналістів. Навіщо Щербачов та Циганик це роблять?
– На жаль, в спортивній журналістиці України немає ніякого інституту репутації. У нас журналісти роблять, що хочуть, а потім спокійно перевдягаються, перефарбовуються і все забувають. Футбольна журналістика цікава невеликому прошарку людей і там складно розвиватись. Можливо, це одна з причин, через яку я хотів піти з «1+1» ще до свого звільнення.
Думаю, якщо вони навіть шкодять своїй репутації, то не паряться через це. Сьогодні скажуть одне, завтра – друге, а післязавтра – глядачі все забудуть.
– Ви свій період роботи на «1+1» згадуєте з теплотою чи ні?
– Звичайно. Я там пропрацював 13 років і пройшов дуже багато стадій розвитку та проектів, навіть нефутбольних – що мені дуже подобалось. Тому цей досвід для мене винятково позитивний.
Але! Добре, що настав час іти. Як виявилося, для мене, це було на краще. Зараз я дуже щасливий, що пішов з «1+1».
– Чому ви пішли?
– Найцікавіше, що мені самому не сказали причину, по якій мене звільняють. Мені сказали, що я потрапив під скорочення у нашому департаменті.
Коли я працював на «1+1», то жодного разу не було невдоволення моєю роботою, я не отримував жодних доган. Останні чотири роки, як я працював, у мене та у інших працівників нашого департаменту було постійне підвищення зарплати.
За рік до мого звільнення мій безпосередній керівник Степан Щербачов сказав мені: «Слухай, ти найкращий!». Я йому подякував і відповів, що завжди хочу бути професіоналом. І тут бац – через рік мене звільняють без пояснення причин!
– Яка ваша думка, що стало причиною вашого скорочення?
– Я підозрюю, що це пов’язано з сюжетом про два роки діяльності ФФУ. Там були абсолютно справедливі матеріали та велике інтерв’ю з Андрієм Павелком. Ні до чого не докопатись, жодних маніпуляцій не було!
І найголовніше – це не я хотів зробити цей сюжет. Ми сиділи на летючці, обговорювали сюжет, і Володимир Звєров (головний редактор «ПроФутболу») каже: «Костя, ну тобі його робити, ти це вмієш». Я кажу: «Хлопці, нема питань. Це моя тематика і мій стиль». Тобто, мені сказали і я зробив свою роботу.
Але раптом за день виходу сюжету мені сказали, що його перенесено на тиждень, буцімто, там щось не так (чи політика, чи ще щось, я вже не пам’ятаю, хоча там все було нормально). Тиждень редакція скандалила на тему цього сюжету, в результаті він вийшов, але його разів п’ять редагували. Конкретно – редагував Степан Щербачов. І потім мене звільнили.
– А що там вирізали?
– Чесно, не пам’ятаю, вже пройшло п’ять років. Якісь деталі. Але я вже це відпустив і перемкнувся на своє життя.
– Як думаєте, чому на «1+1» була така реакція на сюжет, навіть, якщо там критика Павелко? Яке він має відношення до телеканалу?
– Не знаю. Це треба спитати в «1+1».
– Припустимо таку ситуацію. Вам телефонує Степан Щербачов і пропонує повернутись на «1+1». Що ви йому відповісте?
– Якщо мені зателефонує Щербачов і запропонує повернутись, то я доплачу йому, щоб він більше мені не телефонував. З того моменту, як мене сплавили з «плюсів», минуло п’ять років, і я жодного разу не розмовляв із Щербачовим.
– У вас взагалі залишились друзі на телеканалі?
– У мене на «плюсах» є цілий кум у спортивній редакції – це Олександр Золотогорський. У мене з ним хороші стосунки. Більше ні з ким не спілкуюсь, у мене зараз своє життя, не пов’язане зі спортивною журналістикою.
– Золотогорський дуже активно «топить» за політику «1+1» в плані телепулу. Ви розмовляли з ним на цю тему?
– Коли почалась ця істерія з телепулом, ми з ним списались в мессенджері і він почав говорити, що вони («1+1») праві. На якомусь етапі я просто йому сказав: «Сашко, оскільки ми з тобою не чужі люди і я не хочу псувати стосунки, давай більше не будемо обговорювати цю тему».
Що Шевченко досі робить в компаніях Абрамовича, які по суті є спонсорами путінського тероризму?
– Раз ми вже заговорили про Павелка, то давайте продовжимо тему. Восени планують вибори президента УАФ і, здається, що його знову переоберуть безальтернативно. Які ваші думки з цього приводу, і як взагалі ви ставитесь до Павелка?
– Як я ставлюсь до Павелка, можна дізнатись дуже просто: забивши в Гуглі два слова Андріюк–Павелко (сміється, – прим. А.П.). Те, що відбувалось між нами до 24 лютого, зараз уже втратило сенс. Під час війни такі речі для мене не важливі. Зараз моє ставлення до нього нейтральне.
Наведу приклад. Одне видання дало підбірку, як Павелко з дружиною в одязі Гуччі носять коробки з гуманітаркою. Я це бачив значно раніше за це видання, але не написав. В мене тоді виникло лише одне питання до Павелка: «Хто тобі це порадив? Ти можеш хоча б за гонорари найняти собі грамотного креативника?».
Цими коробками він сам собі «прострелив обидві ноги». Невже він зі сторони не розуміє, як це виглядає?
– Яку ви бачите альтернативу Павелко на посаді голови УАФ?
– Дам вам невеличкий інсайд. Зараз дуже активно розганяють Андрія Шевченка, що він гідний кандидат на посаду голови УАФ. Давайте складемо декілька пазлів. Нещодавно Шевченко приїжджав у Київ та зустрічався з Зеленським в рамках проекту «UNITED 24».
Тепер він знову приїхав у Київ і Зеленський вручив йому орден. Далі я бачу, як Шевченко зовсім ВИПАДКОВО зустрічається з Цигаником і зовсім ВИПАДКОВО – з Денисовим. І вони обидва постять фотку з ним в Інстаграм.
Потім інтерв’ю з Шевченком з’являється на «ПроФутбол DIGITAL». Тобто, він завжди на слуху. А згадайте випуск програми Вацка перед стиковим матчем з Шотландією, де він дуже сильно «проїхався» по Петракову за його вислів «нехай футболісти попрацюють в ліжку». Як на мене, то головний месседж Вацка був таким: «Дивіться чим займається і що говорить Петраков, а ось Шевченко, який молодець, – презентує Україну! Його можна розглянути й на посаду президента УАФ».
Але є одне «але», і воно дуже суттєве.
– Що ви маєте на увазі?
– «Мармеладнішого» життя у Шевченка, ніж головним тренером збірної, не було й не буде. Людина сиділа в Лондоні та Америці, грала в гольф, відпочивала, а в Україну приїздила раз у три місяці. У збірній у нього були чудові помічники (Мальдера і Тассотті), які все за нього робили.
Також у Шевченка були під боком всі медійні платформи: «ПроФутбол», «Великий футбол». І на цих платформах йому жодного разу не поставили незручного запитання. Досі ніхто з українських журналістів у нього не запитав про його бізнес з Абрамовичем. Розслідування про це зробило авторитетне видання «Deutsche Welle», а не якесь «Багнет.інфо». Там є факти, що Шевченко призначений Абрамовичем керівником деяких його компаній.
Що Шевченко досі робить в компаніях Абрамовича, які по суті є спонсорами путінського тероризму?
– Думаєте, Шевченко зможе замінити Павелка?
– Тут є нюанс. Йому ж тоді доведеться сидіти в Україні, а це вже проблема для Шевченка. Журналісти вже не зможуть приховувати той факт, що президента УАФ немає в Україні. Мені здається, що з цієї причини Шевченко не погодиться балотуватися, тому виходить, що альтернативи Павелку зараз немає.
Наскільки я знаю, термін повноважень Павелка сплив 3 червня 2022 року. Зараз він продовжує виконувати функції президента УАФ, але хто він на папері? За моєю інформацією, Павелко хотів провести звітно-виборчий конгрес у режимі онлайн по Зуму, і він би стовідсотково переобрався. Він настільки зацементував за собою владу, що керівники обласних федерацій просто забояться підтримати іншого кандидата. Але! Йому не дозволив це зробити Зеленський!
І от зараз Павелко в підвішеному стані. Тому можуть бути різноманітні розвитки подій. Ця інформація в мене була ще два місяці тому, а зараз я знаю, що адміністрація президента нібито не заперечує провести вибори голови УАФ і, можливо, до кінця року вони проведуть конгрес.
Можливо, інша сторона підключить медійну боротьбу і почне знищувати Павелка. До речі, це вже починається
– Якщо Шевченко все ж таки буде жити в Києві, він впорається із цією роботою?
– Звичайно, що ні. Ну який із нього функціонер? Давайте згадаємо період його тренерства, дивлячись правді в очі. Він пішов в Дженоа, а виявилося, що в Італії немає програм «ПроФутбол» та «Великий футбол». Там, виявляється, є журналісти, які його критикують. Виявилось, що в практично рідній Італії ім’я «Андрій Шевченко» йому не гарантувало нічого.
Зауважу, що Мальдера не пішов із ним в Дженоа. Вочевидь, саме він і був головним мозком серед його помічників, зважаючи на результати Дженоа. Багато хто каже, що короля робить свита, але ми чомусь не знаємо прізвищ помічників Моурінью та Гвардіоли.
Казали, що Шевченку не дали грошей на трансфери, там погані гравці. Але Шевченко пішов і Дженоа почала перемагати, ледве не залишившись в Серії А. І хто його знає – якби Дженоа при Шевченку видала кілька класних матчів, то, можливо, б і врятувалася.
– Якщо б від вашого вибору залежало, хто стане президентом УАФ: Павелко чи Шевченко, кого б ви обрали?
– Не готовий відповісти. Між цими двома я міг би вибрати тільки тоді, якщо б мене поставили до стінки у «Грі кальмара» і від цього залежало моє життя (сміється, – прим. А.П.).
Ми зараз бачимо занепад українського футболу. Футбольні функціонери повинні були об’єднатися, щоб сповільнити це падіння. А зараз іде гризня за телепули, замість того, щоб зробити хороше промо чемпіонату та зручну логістику клубам.
У мене є така інформація, що Ахметов і Коломойський просили Павелка, щоб чемпіонат проводився за кордоном.
Підозрюю, що якби дали добро, то з УЄФА якось би домовились. Павелко пішов з цим до Зеленського, але президент заборонив, сказав: «Ні, це патріотично».
Зрозуміло, що для Шахтаря проведення чемпіонату за кордоном було б ідеальним, адже можна було б втримати легіонерів та купити нових. Окей, Верховний Головнокомандувач заборонив, але давайте зробимо все, щоб чемпіонат в Україні був комфортний для клубів.
Ми вже бачили матч Рух – Металіст, який тривав чотири з половиною години. Я підозрюю, що це тільки початок. Уявіть, скільки попереду ще турів і скільки буде тривог. А в росії, на жаль, ракети не закінчуються.
Футбол – це також політика. Їхні клуби дискваліфікували з єврокубків, вони можуть дочекатись матчу Динамо – Шахтар і спеціально організувати повітряну тривогу на кілька годин, щоб зірвати гру.
Але з іншої сторони – проведення чемпіонату за кордоном не потягнули б інші наші клуби, окрім топ-5. Тому, напевно, проведення першості в Україні – це правильно.
– Підбиваючи підсумки теми телепулу, чим, на вашу думку, закінчиться протистояння «1+1», клубів-відмовників з «Сетантою» та УПЛ?
– Прогнозую, що «Сетанта» буде боротись до кінця. Я бажаю перемоги цивілізованій стороні телепулу («Сетанті»), але по розвитку подій боюся, що цей процес затягнуть протестанти і, на жаль, знову зірвуть телепул, як це сталося в 2016-му. Також я боюсь, що УПЛ та «Сетанта» можуть побоятися йти в CAS.
– Чому?
– Можливо, інша сторона підключить медійну боротьбу і почне знищувати Павелка. До речі, це вже починається. На якомусь новоствореному YouTube-каналі з’явилось відео, де дуже нещадно критикували Павелка. І закадровий голос там говорить: «Єдиний, хто може перемогти Павелка – це чесний Андрій Шевченко!». Але, на жаль, його вже видалили і я не встиг його зберегти.
А Павелко дуже не любить публічну критику. Наведу приклад. У 2016 році сталась суперечка між Ахметовим і Павелком. І канал «Футбол» почав просто знищувати Павелка в кожному випуску новин. Павелко був просто в істериці, настільки це його прибивало. Як мені сказали, він сам тоді дав задню і пішов на примирення з Ахметовим. Як результат, канал «Футбол» вмить припинив його критикувати і наприкінці року зробив про нього компліментарний сюжет.
Не виключаю, що таке може повторитись на групі телеканалів «1+1». І він разом з УАФ та УПЛ відступиться від ідеї єдиного телепулу та не підуть в CAS. «1+1» та ФК «Однокласники» можуть зробити такий хід, тому що розуміють, що вони програють в чесній боротьбі.
Я підозрюю, що Красніков збирався йти з Динамо, але ми своїм інсайдом цьому завадили
– Після відходу з «1+1» ви із Сергієм Болотніковим створили YouTube-проект «ТаТоТаке». Чия це була ідея?
– Це була повністю ідея Сергія і на якомусь етапі він зв’язався зі мною і запропонував зробити «ТаТоТаке». Цей проект дуже добре стартував і, на моє диво, я побачив, наскільки людям небайдужа незалежна журналістика.
Болотніков навіть сміявся. Коли ми критикували Динамо, то глядачі кричали, що ми працюємо на Шахтар, коли критикували Шахтар, то кричали, що ми працюємо на Динамо.
Розкажу один показовий момент. Через півроку, коли «ТаТоТаке» трохи розкрутилось, я був акредитований на якийсь матч Динамо на НСК «Олімпійський». До мене у медіа зоні підійшов прес-аташе Динамо Олексій Семененко і каже: «Слухай, я дивлюся ваш проект, і ви там фігачите всіх! Але мені приємно, що по ділу».
– Як ви розподіляли ролі в проекті з Болотніковим?
– Він не боявся всіх критикувати, а я давав дуже непогані інсайди, які завжди перевіряв. Уявіть собі: мені дали інформацію, що Рауль Ріанчо, який тренував збірну у штабі Шевченка, переходить у московський Спартак. Ми дали цю інфу в «ТаТоТаке», але вона особливо не розійшлась у ЗМІ. І тільки через три дні про це дізнався російський «Спорт-Експрес»! За такі моменти я відчуваю гордість.
– А були якісь провальні інсайди, коли ви дали інформацію, а вона не підтвердилась?
– Я б не сказав, що це провальний інсайд, але був момент з інфою про Краснікова. Ми дали, що він іде з Динамо. Почався інформаційний шум у пресі. Видно, це дійшло до Краснікова і Суркіса, і того ж вечора вони дали короткий коментар, що ніхто нікуди не йде.
Я підозрюю, що Красніков збирався йти, але ми своїм інсайдом цьому завадили. Напевно, вони з Суркісом подумали: «навіщо цей зайвий шум?» І в підсумку Красніков все ж пішов із Динамо, але через чотири місяці. Це був єдиний раз, коли інсайд не вдався.
– Кому взагалі належить «ТаТоТаке» зараз, адже ведучі там змінюються доволі часто?
– Якщо я не помиляюсь, то зараз канал належить Співаковському. Але подробиці потрібно питати у Болотнікова.
Ми видули в них два газових балони. Це була найдикіша бійка в історії проекту
– Розкажіть, як ви з футбольної журналістики потрапили у соціальний проект «ЗупиниЛося»?
– Його запропонував створити Болотніков, так що лаври собі я забирати не буду. Також Сергій придумав назву проекту.
– Чому саме «ЗупиниЛося»?
– Це гра слів: авто ЗупиниЛося з порушенням ПДР, тому Зупини в собі Лося, щоб не порушувати правила.
Ми з Болотніковим дуже добре доповнювали один одного. Він був такий бойовий, завжди хапався за балончик. Ми почали цей проект у вересні, а в березні Болотніков пішов через сімейні обставини. Я лишився один, і спочатку мені було дуже важко, але потім я звик і зараз цим живу.
З початком повномасштабної війни проект змінив формат і виконує соціальну і патріотичну місії, контрпропаганду російської брехні. Також ми займаємось збором коштів для нашої армії і вже зібрали сотні тисяч гривень. Я неймовірно вдячний людям.
– Розкажіть найтрешовішу історію за весь час проекту «ЗупиниЛося».
– Найтрешовіша історія сталася 5 грудня 2021 року близько 10-ї ранку. На зйомках нас було четверо. Ми зупинили Мерседес на трамвайних коліях. Наша людина поклала туди залізний диск, а Мерседес не встиг зреагувати з власної провини і вдарився бампером. На машині була мінімальна подряпина, але це ж МЕРСЕДЕС! І це ще не все.
Як виявилось, там їхав чоловік, який в часи Януковича був заступником голови фонду Держмайна, а в 2015 році – люстрований. Але замашки заступника голови фонду Держмайна в нього лишилися. Він їхав на пасажирському сидінні, а його віз водій, десь під 140 кілограмів.
Мерседес зупинився, вискочив водій, взяв у руки цей металевий диск і замахнувся на мене. Слава Богу, що якісь мінімальні гальма в нього були і він його не кинув.
Тут підскакує хлопець із нашого проекту і починає задувати його газовим балончиком. Потім вискакує пасажир і починає битись із цим хлопцем. Товстий водій побіг на мене, я підсковзнувся на снігу, впав, і я відчуваю, як ця туша на мене навалюється і б’є по голові. Я просто не міг встати, бо він важкий. Дивлюсь, наш хлопець нагодував балоном екс-голову фонду Держмайна, той йому нігтями роздряпав до крові вухо і розбив окуляри. Третій мій товариш, все ж таки, відтягнув від мене водія, той впав і він навалився на нього. Ми видули в них два газових балони. Це була найдикіша бійка в історії проекту.
– Чим цей треш закінчився?
– Приїхала поліція, і найсмішніше, що один із поліцейських сказав хлопцеві з моєї команди: «Ох, не на тих ви напали». Ці двоє, як дівчата, почали бігати до поліцейських і розповідати, що ми на них напали і побили. Потім вони поїхали в лікарню, де нашому хлопцю зашивали вухо, і цей папік там кричав: «Зробіть мені томографію голови і зафіксуйте струс мозку». За цим було так ганебно спостерігати.
Коротше, на них відкрили справу по факту хуліганства, почалось активне розслідування, але в лютому сталася війна, і справа зависла. Навіть якщо справа не дійде до кінця, то нам вдалося зробити головне – приземлити цих папіків. Ми зупинили лосів!
І тут гучно лунає голос: «Пустіть його до Зеленського! Цей чоловік робить правильні речі»
– Де ви отримували найбільший кайф від роботи: ТБ, «ТаТоТаке» чи «ЗупиниЛося»?
– Без варіантів – «ЗупиниЛося». Я можу сказати, що в Україні (у Києві так точно) YouTube переміг телевізор. Я не знаю організацію чи структуру, де не дивляться наш проект. У мене відчуття, що його дивляться скрізь. Розкажу цікаву історію.
Коли запускалася «ДІЯ» у 2020 році, мені надіслали запрошення на презентаційний захід, який проходив в одному із київських бізнес-центрів. Туди приїхав і Зеленський. Я побачив багато по-хамськи запаркованих автівок і мені захотілося, щоб Зеленський сказав пару слів.
Якраз біля мене проходить Зеленський і я кажу: «Володимир Олександрович, скажіть пару слів, щоб люди не порушували правила». Хтось почав говорити, що не треба цього робити. І тут гучно лунає голос: «Пустіть його де президента! Цей чоловік робить правильні речі». Як потім виявилось, це був охоронець Зеленського. Тобто, охорона президента також дивиться «ЗупиниЛося».
– Так Зеленський сказав тоді щось?
– Я підійшов до Зеленського, дістав телефон і він спокійно сказав мені пару слів, щоб люди не порушували.
– Де ви більше заробляли грошей: «1+1» чи «ЗупиниЛося»?
– Тут немає з чим порівнювати, на YouTube я заробляю набагато більше. Зараз я займаюсь тільки проектом «ЗупиниЛося» і завдяки ньому годую свою сім’ю.
– Яка в середньому зарплата на «плюсах» у журналістів спортивного відділу?
– Мені здається, що зараз на «1+1» середня зарплата спортивного журналіста десь 20-25 тисяч гривень. Зрозуміло, що Циганик отримує більше. У нього і Щербачова особливі умови. Але у всіх журналістів є гонорари за додаткову роботу. Деяких коментаторів запрошують коментувати матчі в інтернеті, за це вони отримують додаткові гроші.
– А скільки у вас в середньому виходить на YouTube?
– Не можу вам сказати. Під час війни я вже не ганяюсь за порушниками, а займаюсь на каналі пропагандою патріотизму і контрпропагандою російських фейків. Якщо я буду випускати відео частіше, то мені буде приходити монетизація від YouTube.
– Наскільки я знаю, монетизація, якщо немає мільйонів підписників, не дуже велика. Більше виходить від рекламодавців.
– Зараз особливість у тому, що почалась війна і зникли всі рекламодавці. Перші три місяці на нашому каналі взагалі не було ніякої реклами і тільки потім все повернулось. Зараз у мене тільки два рекламодавці, тож особливого вибору немає.
У мене є три джерела доходу: монетизація, крауфдрафтингова платформа Патреон і рекламодавці. Якщо ці три складові зібрати докупи, то виходить нормальна сума, якої вистачає на життя, утримувати сім’ю і мати незалежне життя.
– Чи можливе ваше повернення у футбольну журналістику?
– Скажу чесно, що це дуже малоймовірно. Робити футбольний проект з нуля? Подивіться, скільки їх зараз у YouTube: Сеньків, Болотніков, «ТаТоТаке», «Бомбардир», Бурбас та інші. Шалена конкуренція! Тому я не бачу сенсу, треба триматись того, що в тебе є.
А єдиний якісний телеканал, який міг запропонувати гідні умови праці – це «Футбол», якого вже нема.
– Ким ви себе бачите через 20 років?
– Через 20 років я себе бачу керівником або власником благодійного фонду. Але зроблю уточнення. Не треба порівнювати справжні благодійні фонди з більшістю тих, які зараз створюються в Україні, щоб просто відмивати бабки. Я хочу бути абсолютно чесним, прозорим, і об’єднувати навколо себе людей, як це зараз відбувається на Патреоні в малій формі. Вони мене підтримують не за треш, а за ідею. Я не маю права втратити довіру людей. Репутація для мене важливіша за будь які гроші.