Суперник Шахтаря – Полісся (Ставки): «Наші фани – діди 70+ – нарізають на трибунах сало, дістають чарочки»

Полісся (Ставки) досить впевнено почуває себе у нинішньому розіграші Кубка України. Команда із маленького села спочатку переграла київську Легію (4:0), а потім розгромила представника Другої ліги Ребел (3:0). Тепер на команду з Житомирщини чекає серйозне випробування у третьому раунді (1/16 фіналу) Кубка України – 15-разовий чемпіон України Шахтар. 

Сайт «Український футбол» представляє команду Полісся (Ставки). Відчути поліський вайб нам допомогли президент клубу Валерій Лось та головний тренер команди Ярослав Климчук, які люб’язно поспілкувалися з нашим редактором Андрієм Піскуном.

«Хороший приклад для нас Грімсбі, який вибив МЮ із Кубка Англії. Чому б щось подібне не повторити в Україні?»

– Як ви відреагували на жеребкування і Шахтаря у ролі суперника? Вам хотілося більш слабку команду отримати чи навпаки хотіли зіграти з грандом?

ЛОСЬ: По-чесному, то хотілося зіграти або проти рівної команди, або проти гранда. Проти рівної є шанс вийти в 1/8 фіналу, а це для нас взагалі фантастичний успіх. А проти Динамо чи Шахтаря можна добряче грюкнути дверима у Кубку. Також хотіли зіграти проти Полісся і подарувати глядачам житомирське дербі. 

Багато наших хлопців хотіли в суперники Шахтар. І от – отримали. Вся команда на піднесенні і живе очікуванням майбутнього матчу. У нас є досвідчені футболісти, які грали проти Шахтаря, але є й багато молоді. Для нашого головного тренера – це теж виклик.

Раніше ми досить успішно грали товариські матчі із Шахтарем U-17 і U-19, перемагали їх, тепер поміряємося силами з першою командою «гірників».

КЛИМЧУК: Звісно, якби нам випала аматорська команда чи представники Другої і Першої ліг, то ми б ставили задачу проходу у наступний раунд. Зараз задача теж така стоїть, але ми прекрасно розуміємо, хто Полісся (Ставки), а хто Шахтар. Ми позитивно сприйняли жереб. Для багатьох наших хлопців – це може бути матч життя.

Ярослав Климчук. Фото: ФК Полісся Ставки

– Чи готові ви до чогось екстраординарного, якщо вдасться пройти Шахтар, наприклад поголитися наголо?

ЛОСЬ: Я нічого не готовий робити. Я просто щасливий, що дотичний до футболу. Матч з Шахтарем у Кубку – це вже історична подія для нас. Дуже класна ідея в УАФ із залученням у Кубок аматорських команд. Мотивація просто зашкалює. 

КЛИМЧУК: Чесно кажучи, я про таке навіть не думав, але ви підказали дуже гарну ідею. На тренуванні обов’язково проговоримо це з хлопцями (сміється, – прим. А.П.). Я вам скажу на повному серйозі, що ми усвідомлюємо силу Шахтаря, але налаштовані на сенсацію. Хороший приклад для нас Грімсбі, який вибив Манчестер Юнайтед із Кубка Англії. Чому б щось подібне не повторити в Україні?

– Яку установку будете давати гравцям на Шахтар?

КЛИМЧУК: Ми з моїм помічником вже знаємо, з якої гри Шахтаря в УПЛ будемо черпати інформацію, але не хочеться розкривати всі карти наперед. Ні, це не матч проти Карпат. При всій повазі до наших гравців, але ми не зможемо нав’язати таку гру, як Карпати.

– За Шахтар буде підвищена преміалка?

КЛИМЧУК: Про це з президентом ще не говорили. У такому матчі про премію ніхто не думає. Проти Шахтаря і мотивувати гравців не потрібно. Кожен футболіст розуміє, що для нього це матч життя. 

«Ні Задоя, ні Горбунов не ставлять себе вище команди і не хизуються тим, що грали у великих клубах. Вони пахарі і є прикладом для наших молодих гравців»

– Розкажіть про Полісся (Ставки), що це за команда?

ЛОСЬ: Це команда з історією, яка приймала участь в Кубку аматорів. Ми виграли все, що можна на рівні області. Після перемог у Житомирській області, нам стало трохи тісно, і захотілося перевірити свої сили на більш високому рівні. Оскільки ресурсів на аматорську лігу в нас не вистачає, то ми попросилися в чемпіонат Київської області. 

Нас туди з радістю прийняли і ми досить успішно там виступаємо, займали друге і третє місця, вигравали Кубок області. Також досить багато товариських матчів проводимо проти відомих команд, це і Зоря, і Динамо, і Полісся. У нас тісні контакти з Металістом 1925. Серед футбольного люду Полісся (Ставки) – відома команда. Кубок України також додав нам впізнаваності. 

Ми стараємося виховувати молодь. Багато гравців, які пройшли Полісся (Ставки) зараз грають на професійному рівні. Також даємо шанс досвідченим гравцям, у яких не вийшло знайти собі професійну команду. 

Валерій Лось. Фото: ФК Полісся (Ставки)

– Хто є лідером серед гравців Полісся (Ставки) зараз?

КЛИМЧУК: Цього року в нас зібралася досвідчена команда, середній вік – 28 років. Ключовою фігурою всередині поля є Євген Задоя (екс-Верес, Чорноморець, Колос, – прим. А.П.). Також виділю Сергія Горбунова (екс-Карпати, Дніпро-1, – прим. А.П.), який має досвід виступів у Лізі Європи під керівництвом Кучера. В принципі у кожній ланці у нас грають досвідчені гравці з непоганим бекграундом. Воротар Роман Пазенко грав за Лісне і визнавався два роки поспіль найкращим голкіпером Київської області. У захисті в нас є колишні гравці тернопільської Ниви, Скали (Стрий). В атаці запалюють Бороденко і Горбаченко, у яких великий досвід виступів у Першій лізі. 

На рівні області в нас команда під задачі, а у Кубку, звичайно, ми аутсайдери, але тільки на папері. А як воно буде, гра покаже.

ЛОСЬ: Окрім гравців, яких назвав тренер, відзначу нашого капітана Сергія Максимця. Це наш стовп. Максимець досвідчений гравець, який є віце-чемпіоном світу серед студентських команд і чемпіоном Європи. Наш захисник Климчук також має великий досвід. А взагалі, я хочу відмітити всю команду, про кожного гравця можна багато розповідати. Головне, що в нас є командний дух. Ні Задоя, ні Горбунов не ставлять себе вище команди і не хизуються тим, що грали у великих клубах. Вони пахарі і є прикладом для наших молодих гравців. 

– Як вам вдалося вмовити таких статусних гравців, як Задоя і Горбунов, перейти в аматорський клуб?

КЛИМЧУК: Сам підхід у нашій команді нічим не відрізняється від клубів Другої ліги і деяких команд Першої ліги. У нас чітко функціонують всі підрозділи. Є повноцінний тренерський штаб: помічник, тренер воротарів, адміністратор, директор, масажист, лікар. Умови для тренувань також на вищому рівні. Є прекрасний стадіон з натуральним покриттям, екіпіровка. 

Тому, коли гравці до нас приходять, то перебувають у легкому шоці від побаченого. Всі в один голос кажуть: «Таке відчуття, що у вас команда майстрів». Оцей момент і є ключовим для футболістів, тому що великих грошей на цьому рівні не заробиш. 

Що стосується Задої і Горбунова, то ми самі моніторимо гравців, які перебувають без команди і через знайомих дістаємо контакти. А коли такі гравці вже в команді, то вони можуть порадити своїх знайомих екс-професіоналів. Як то кажуть, сарафанне радіо працює.

Сергій Горбунов. Колаж: УФ

«Переважна більшість наших гравців працюють дитячими тренерами. Але є в нас і бармени, і прораби, які займаються ремонтами, і навіть айтішники»

– Горбунов ще планує повертатися в професійний футбол?

КЛИМЧУК: Я з ним про це не говорив. Я точно знаю, що він був у Чорноморці Кучера, йому пропонували контракт, але він не погодився через особисті моменти и переїхав із сім’єю в Київ на ПМЖ. Тому я не виключаю, шо Горбунов ще пограє на професійному рівні. Філософія нашого клубу така – ми беремо молодих гравців, у яких щось не вийшло в академіях, або, не хочеться так говорити, «збитих льотчиків», і даємо їм другий шанс. 

Як тільки у когось з’являється варіант продовжити кар’єру у професійному клубі, то ми залюбки відпускаємо. Горбунов гарний гравець, справжній професіонал, і доводить це на тренуваннях і в іграх. Я впевнений, що він нам дуже допоможе в сезоні.

– Горбунов – фанат рибалки, навіть блог на Ютубі веде. 

КЛИМЧУК: Так, блог у нього дуже якісний, тому підписуйтесь на Серьогу і будемо його робити популярним блогером у рибальстві (сміється, – прим. А.П.).

– Так нехай робить футбольний блог і показує життя Полісся (Ставки), як це робив Дмитро Поворознюк у Вересі чи проект Брутального футболу «Не футболіст».

КЛИМЧУК: У нас, до речі, виступає Кирило Дучев, який є капітаном клубу медійної ліги Профан. Тому можна цю історію розвивати (сміється, – прим. А.П.).

– У Профані Микола Морозюк виступає. Не просили Дучева запросити його у Полісся (Ставки)?

КЛИМЧУК: Наскільки я знаю, Миколі не цікавий цей рівень. З ним спілкувалися інші команди, але зараз він хоче розвиватися в медіа-просторі, тому аматорський футбол, Друга і Перша ліги йому не цікаві. Так мені сказали, тому ми до нього навіть не зверталися. 

– Чи плануєте підсилюватися ще кимось із відомих гравців?

КЛИМЧУК: У нас зараз іде розмова з один гравцем, але він поки знаходиться в команді, тому я не хочу називати прізвище. Все йде до того, що він не буде продовжувати співпрацю із клубом і, можливо, до кінця трансферного вікна, 20 вересня, ми ще встигнемо його заявити. Він виступає у клубі Першої ліги, але раніше виступав у Європі, грав за національну збірну і в одному з наших грандів. На якій позиції грає? Центр півзахисту. Більше нічого не скажу (сміється, – прим. А.П.).

– У вас аматорська команда, розкажіть, на яких роботах працює більшість гравців, можливо, є медики чи поліцейські?

КЛИМЧУК: Переважна більшість, 80%, працюють дитячими тренерами в школах та академіях. Але є в нас і бармени, і прораби, які займаються ремонтами, і навіть айтішники.

– Хто найвідоміші вихованці Полісся (Ставки)?

ЛОСЬ: Брати Савчуки, які грають у Локомотиві. Це дві наші зірочки. У матчі проти Колоса у Кубку кожен з них забив по голу і допоміг своїй команді вибити представника УПЛ. Сподіваюся, вони будуть і далі зростати.

Також відзначу Віталія Варяника, який грав у запорізькому Металурзі і вінницькій Ниві. У Лісному виступають багато наших колишніх гравців. Ми даємо путівку у життя. Зараз професійні клуби також дивляться за деякими нашими футболістами.

– Скільки комплектів форми у команди?

ЛОСЬ: Два комплекти – домашня і виїзна. Але форма дуже хорошої якості, виробник – Puma.  Ми екіпіровані по дорослому (сміється, – прим. А.П.).

Фото: ФК Полісся

«Наші фани – це діди 70+. Вони відразу починають нарізати на трибунах сало, дістають чарочки, як і належить»

– Чи були цікаві історії у Ставках, адже це невеличке село, можливо, вболівальники дарували гравцям яйця або сало?

ЛОСЬ: У кожного уболівальника є свій улюбленець. Колись за нас виступав Микола Крайовий – дуже талановитий гравець! І люди йшли на стадіон, просто щоб подивитися на його гру. Зараз комусь Задоя подобається, комусь Максимець, комусь Пазенко, комусь ще хтось. Уболівальники ставляться до футболістів, як до своїх, але якщо ті погано грають, то можуть їм запросто напхати. Від любові до ненависті – один крок (сміється, – прим. А.П.). Але до бійок точно ніколи не доходило. 

У селі склалася така культура, що люди йдуть на «Ставки-арену» з торбочками, у кожного є своє місце і своя компанія. Після матчу відмічають або радість перемоги, або гіркоту поразки. Футбол для наших людей – це свіжий подих і можливість хоч трохи відволіктися від війни. Люди по суботам ходять у церкву, а у Ставках – на футбол.

КЛИМЧУК: Стадіон у Ставках дуже колоритний. Ми завжди сміємося, що наші фани – це діди 70+. Коли ми грали на Кубок області, приїжджає автобус і з нього виходять одні діди. Вони відразу починають нарізати на трибунах сало, дістають чарочки, як і належить (сміється, – прим. А.П.). Ми дуже цінуємо наших вболівальників, які застали Полісся ще з часів його заснування. 

В плані автентичності і атмосфери наш стадіон дуже особливий. Коли в нашій команді працював Сергій Іванович Ковалець, то він казав: «У вас стадіон, як театр». Ставки – це маленьке українське село, нічого особливого нема, але йдеш по парку і бачиш зелену чашу – місце сили!

– Чому матч проти Шахтаря відбудеться не у Ставках, а в Бучі?

ЛОСЬ: Хотілося б прийняти Шахтар на «Ставки-Арена», але в нас немає стільки ресурсів для підготовки стадіону, щоб він відповідав критеріям Кубку України. 

У нас прекрасний стадіон, хороше поле з автоматичним поливом. Але немає ресурсів, щоб поставити трибуни. Ставки – це маленьке село, де проживає 900 мешканців, але на футбол приходять 100-200 уболівальників. 

КЛИМЧУК: Звісно, ми хотіли зіграти вдома на «Ставки-арені». Покриття і роздягальні у нас на високому рівні, але на стадіоні немає суцільної огорожі і фіксованих входів-виходів, тому стадіон не пройшов атестацію. 

– Уболівальники зі Ставків приїдуть вас підтримати на матч із Шахтарем у Бучу?

ЛОСЬ: Десант із Радомишля і Ставків точно буде! Ми організовуємо автобус для наших уболівальників, хтось приїде власним ходом. До того ж багато односельців проживають у Києві, тож проблем з підтримкою не буде. До речі, наші уболівальники перекричали фанів Ребела у Кубку. Можна сказати, що Ставки перекричали Троєщину (сміється, – прим. А.П.). Основна маса наших уболівальників – це діди по 70 років. Вони, якщо кричать, то з розумінням. 

КЛИМЧУК: Я впевнений, що зі Ставків нас приїдуть підтримати вболівальники, та і в Києві у нас вже є фан-база. 

«Можливо, хтось із бізнесменів прочитає ваш матеріал і зацікавиться нашим клубом. Спонсори нам точно не завадять»

– Скільки зараз тренувань проводить Полісся (Ставки)?

КЛИМЧУК: Залежить від недільного циклу. Взагалі у нас тренування відбуваються у вівторок, середу і четвер. Якщо посеред тижня гра, то тренуємося двічі на тиждень.

– Чи є у вашого клубу спонсори?

ЛОСЬ: На жаль, спонсорів у нашого клубу поки немає. Можливо, хтось із бізнесменів прочитає ваш матеріал і зацікавиться нашим клубом. Ми таких шукаємо. Спонсори нам точно не завадять.

Чому досі немає спонсорів? Спонсорам цікаво, щоб у клуба був постійний прогрес, а ми непрофесійний клуб. Ми організували Полісся (Ставки) із моїм товаришем по команді Олегом Целованським у 2015 році – щоб не тільки на район грали, а трохи вище. От так ми зібралися і почали розвивати клуб.

Можливо, в мене не вистачає бачення, щоб дивитися далі. Я ніколи не заробляв на футболі, а тільки витрачав. Немає в мене навиків зробити із клубу комерційний проект. Хоча, хто знає, може, зараз засвітимось і на нас вийдуть серйозні спонсори. Ми готові розвивати наш бренд далі. 

КЛИМЧУК: Ми зараз активно спілкуємося з багатьма потенційними спонсорами, але головним інвестором є власник клубу Лось Валерій Аркадійович. Це бізнесмен і меценат, який підтримує команду протягом десяти років, якщо не більше. Це дійсно людина з великої літери, який до безтями любить команду і вкладає в неї душу. Якби йому знайти гарного партнера, то Полісся (Ставки) давно вже виступало б на професійному рівні. 

– Які завдання стоять перед Поліссям (Ставки)?

ЛОСЬ: Завдання – грати у футбол і приносити радість уболівальникам у цей складний час. Що стосується спортивних результатів, то хочеться перемагати у кожному матчі. З Шахтарем ми також будемо грати на перемогу, хоча знаємо, що шансів мало. Можливо, донецька команда не виставить проти нас всіх бразильців, які грають у єврокубках. Якщо грамотно побудувати тактику від захисту, то все може бути.

– Чи не плануєте з часом заявитись у Другу лігу?

ЛОСЬ: Багато хто мене запитує: «У вас зараз такий рівень, то чому не йдете у Другу лігу?». Ну реально, якщо б ми зараз заявилися у Другу лігу, то точно не пасли б там задніх і перебували б у верхній частині таблиці. Але така ціль перед нами поки не стоїть. Ну підемо ми у Другу лігу, а далі що? У професійному футболі зовсім інші, набагато вищі ресурси, яких у нас немає. Наш клуб живе сьогоднішнім днем. Загадувати на декілька сезонів наперед складно. 

«Ковалець говорив про свій прихід: «Подивися на англійських тренерів. Там всі працюють! Нема такого, типу я Сем Аллардайс і маю тренувати тільки топів в АПЛ»

– Давайте зануримося трохи в історію: звідки взялася назва Полісся (Ставки)?

ЛОСЬ: Полісся – це найпопулярніша назва у нашому регіоні, бо вона передає атмосферу Житомирщини. Полісся – це поле і ліс. Ось така у нас земля. Футбольна команда в нашому селі грає з 60-х років, а у 1987 році почала грати на область і назвалася Полісся. 

– У Житомирі також є Полісся. Чи не заважають клубам однакові назви?

ЛОСЬ: Ми раніше назвалися Поліссям, адже житомирське Полісся колись було Спартаком. Але наші клуби дружать, нам подобається, як розвивається житомирський клуб, який ставить амбітні задачі і прославляє наш регіон. Тому ми дуже хотіли зустрітися із Поліссям у житомирському дербі у Кубку. 

– Як до назви Полісся (Ставки) додалося слово Пісківка?

ЛОСЬ: Це просто юридичний момент. Ми заявилися у Київську область, хоча клуб із Житомирської, тому довелося міняти юридичну прописку. Тому так вийшло, що зараз ми називаємося Полісся (Ставки-Пісківка), але суперників у чемпіонаті області приймаємо вдома – у Ставках. Всі знають, що ми радомишляни. 

– У вашій команді працювало багато відомих тренерів. Як вдалося їх запросити?

ЛОСЬ: Зі всіма тренерами у нас є домовленість, що ми їх відпускаємо тільки, якщо є пропозиція від професійного клубу. Сергій Карпенко пішов від нас у Ниву (Бузова), Сергій Ковалець – в Інгулець. Поки Ярослав Васильович тримається (сміється, – прим. А.П.).

Один сезон Полісся (Ставки) тренував Жилмар, при ньому ми стали чемпіонами області, але там дуже велика заслуга Карпенка, який зібрав команду. 

Ми нікого не умовляємо. Футбольне море не має меж, на горизонті хтось обов’язково з’являється. Дуже сильно допомагають знайомі. Пішов Карпенко – прийшов Жилмар. 

А уявіть, як для уболівальників Полісся (Ставки) побачити на нашому стадіоні Сергія Ковальця, колишнього гравця Динамо і збірної, який віддав пас Реброву, коли забивали третій гол Спартаку.

Сергій Ковалець. Фото: ФК Інгулець

– Як Жилмар і Ковалець поводили себе у Ставках?

ЛОСЬ: У мережі можна знайти фотографію Жилмара, коли ми стали чемпіонами, він сидить на полі у траві, а його всі обіймають. Цим все сказано. Сергій Іванович Ковалець не такий емоційний, але він дуже добродушний і відкритий. Після матчу міг поспілкуватися із уболівальниками. Ми і зараз перебуваємо з ним у гарних відносинах, періодично зідзвонюємося. Ярослав Васильович також багато почерпнув у Сергія Івановича.

КЛИМЧУК: Ми із Сергієм Івановичем майже в один час прийшли в Полісся (Ставки), я був у нього одним із помічників. Саме з його приходом у команді почалося формуватися професійне ставлення, з’явився медичний штаб і тд. До цього Полісся (Ставки) була звичайна обласна команда, тренувалися, коли хотіли.

При Ковальцю вже не можна було пропускати тренування, була система штрафів і бонусів. Все фіксується у бухгалтерії. Сергій Іванович відіграв ключову роль в побудові структури команди.  

Ковалець говорив про свій прихід: «Подивися на англійських тренерів. Там всі працюють! Нема такого, типу я Сем Аллардайс і маю тренувати тільки топів в АПЛ. Він тренував і Вест Бромвіч, і Лідс. Той же Реднапп так само. Для них це нормально – працювати в підвалинах. Завжди треба перебувати в тонусі». Сергій Іванович максимально професійно відносився до своїх обов’язків, хоч і тренував аматорську команду. 

«Зінченко у 13 років грав за дорослу команду Карпатії (Радомишль) проти Полісся (Ставки)»

– Чи були ви дотичні до клубу Система-КХП (Черняхів), який у 2002 році грав у Кубку України проти Шахтаря (0:4)?

ЛОСЬ: Ні, я в той час грав за Полісся (Ставки). Здається, тоді за Систему-КХП грав Олександр Доронін, який зараз виступає за районну команду Полісся (Ставки). Йому зараз 45 років.

– Олександр Зінченко родом із Радомишля. Чи пересікалися із ним?

ЛОСЬ: Так, колись він навіть грав проти Полісся (Ставки). Це було у матчі чемпіонату району, коли Зінченко був ще зовсім хлопчиною. Але вже тоді було видно, що це майбутня зірка, хоча ніхто не міг подумати, що він так високо забереться. 

Що казати, якщо Зіна у 13 років грав за дорослу команду Карпатії (Радомишль). У нього вже у юному віці була футбольна мудрість, він знав, як прийняти м’яч, як віддати пас і коли пробити. З м’ячем Сашко був на ти і природа не пошкодувала на ньому талантів.

З батьком Зінченка ми однолітки і неодноразово грали один проти одного – я за Полісся (Ставки), а він за Радомишль. Він виступав на позиції захисника і був якісним гравцем, ціпким та з хорошим пасом. З Радомишлем у нас завжди були серйозні баталії на футбольному полі – дербі одним словом.

***

• Матч Полісся (Ставки) – Шахтар відбудеться 17 вересня. Початок гри заплановано на 15:30. Місце проведення зустрічі – Буча, стадіон «Ювілейний».